Вирок № 75552456, 25.07.2018, Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/1909/17

Провадження № 1-кп/712/91/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді Чечот А.А.

при секретарях Маламуж Н.В., Деркач А.І.

за участю прокурора Скалозуб Т.В.

захисника Кузьмінського О.О.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12016251010002730 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 2012 р.н., працюючого комірником ТОВ «КРЕЧЕТ», проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 24.12.2007 року Придніпровським РС м. Черкаси за ч. 2 ст. 187, ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04.03.2008 року вирок змінено із застосуванням ст. 69 КК України строк пом'якшено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 28.10.2010 року постановою Уманського МРС Черкаської області на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 7 місяців 2 дні;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 25.03.2016 року приблизно о 20-45 год. будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись у лісосмузі поблизу перехрестя вул. Руставі і вул. Одеська в м. Черкаси вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_2, 1977 р.н., та заволодів майном останньої при наступних обставинах. Так, у вказаний час та місці ОСОБА_3 помітив незнайому йому жінку, якою виявилась ОСОБА_2, що вийшла з маршрутного таксі № 5 на зупинці громадського транспорту поблизу перехрестя вул. Руставі і вул. Одеська в м. Черкаси та пішла через лісосмугу до залізничних колій у напрямку вул. Можайського в м. Черкаси. Після чого, ОСОБА_3 з метою відкритого викрадення чужого майна, наздогнав ОСОБА_2 та раптово напав на неї ззаду, а саме схопив за шию, наніс невстановленим предметом приблизно 5-7 ударів в область голови, повалив вказану жінку на землю та почав тягнути в глибину лісосмуги, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді рани обличчя, лівої вушної раковини з двох сторін, рани правого передпліччя, перелому коронки 22 зуба, які згідно висновку експерта № 02-01/878 від 25.05.2016 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Відразу після чого, продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодів майном, що належить ОСОБА_2, а саме зняв з її плеча жіночу сумку, вартістю 300 грн., в якій знаходилися грошові кошти в сумі 400 грн. та мобільний телефон «Samsung GT-S5830i», який згідно висновку експерта № 4/2062 від 23.12.2016 року коштує 621,42 грн., а всього із застосуванням насильства небезпечним для життя та здоров'я потерпілої заволодів майном на суму 1321,42 грн., чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму і з викраденим майном з місця вчинення злочину зник.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в кримінальному правопорушенні не визнав та вказав, зо злочину не вчиняв, в подальшому від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

На думку державного обвинувачення, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами - матеріалами кримінального провадження № 12016251010002730 в 1-му томі (згідно опису), які надано на адресу суду, зокрема: даними прийняття зави про вчинене кримінальне правопорушення від 25.03.2016 року; даними протоколу огляду місця події від 25.03.2016 року з фототаблицею до протоколу; даними довідки від 26.03.2016 року; даними висновку експерта № 02-01/878 від 13.05.2016 року; даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.10.2016 року; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2016 року; даними протоколу огляду предмету від 22.12.2016 року з роздруківкою до протоколу; даними протоколу огляду предмету від 28.12.2016 року з роздруківкою до протоколу; даними висновку експерта № 02-01/22 від 05.01.2017 року а також показами потерпілої ОСОБА_2 та показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були допитані у судовому засіданні.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною.

Так, суд при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_3 підозри, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, оглянувши документи та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисника, приходить до переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченому підозри, виходячи з наступного.

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи вищевказані норми закону, суд не розцінює надані стороною державного обвинувачення докази, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 з наступних підстав.

Допитані в ході судового розгляду справи потерпіла та свідки пояснили суду наступне:

- Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 25.03.2016 року у вечірній час вона поверталася додому з роботи. Вийшла на зупинці «Можайського» поблизу перехрестя вулиць Руставі-Одеська. Почала йти в бік колії. Ззаду її наздогнав чоловік, взяв її за шию та почав наносити тілесні ушкодження. Чоловік напав ззаду, проте вона вивернулася і повернулася до нього обличчям. Вона сказала, що він забрав гроші і не чіпав її, проте чоловік повалив її на землю та продовжив наносити тілесні ушкодження. Після цього, чоловік вихватив у неї сумку та зник з місця пригоди. Коли вона прийшла додому, то побачила на обличчі та на руках порізи від ножа. Чоловік одразу викликав поліцію. Нападника вона раніше не бачила. Обвинувачений ОСОБА_3 був нападником, вона його впізнала по обличчю і одягу. Він був одягнений в чорний одяг і він був в шапці. У сумці у неї були грошові кошти та мобільний телефон. Під час нападу він сказав їй, щоб вона не кричала. Це все сталося десь приблизно 21-40 год. - 21-45 год. Дорога в той час була достатньо освітлена, у неї із собою також був фонарик. Нападник наносив їй декілька тілесних ушкоджень. Коли вдарив ножем, тоді вона впала. Це все скінчилося десь о 22-00 год., точно сказати не може. Запах алкоголю від нападника вона не чула. Вона його впізнала по фотознімку.

- Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що потерпіла являється його дружиною. Обвинуваченого він не знає. 25.03.2016 року додому прийшла його дружина, вона була вся в крові. Він запитавши що сталося, на що дружина повідомила що на неї напали і побили її. Вона описала йому нападника. Він побачив у неї на обличчі і на руках порізи. Вона описала нападника, описала як він виглядає і в чому він був одягнений. Він одразу викликав поліцію. Фоторобот не складали, чому не складали він не знає.

- Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 25.03.2016 року до нього зателефонував брат ОСОБА_5 та сказав, що напали на його дружину, побили її і що він викликав поліцію і швидку проте нікого немає. Він поїхав до них щоб відвезти потерпілу до лікарні. Коли він приїхав , то потерпіла пояснила що йшла з роботи, на неї напав чоловік, який її побив, порізав і забрав сумку. Він бачив на потерпілій порізи і проколи від ножа. Вона одразу описала нападника.

- Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що спочатку він був слідчим в даному кримінальному провадженні. Він виїжджав на місце події і опитував потерпілу. Потім дане кримінальне провадження було передано іншому слідчому. Спочатку він опитував потерпілу, а потім проводив допит. Потерпіла перебувала в шоковому стані, через це вона могла відразу не опізнати нападника.

- Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що працює в Черкаському відділі поліції. Він пам'ятає повторний допит підозрюваного, він був не із самого початку в цій справі. Потерпіла одразу не опізнавала нападника, оскільки була в шоковому стані. Спочатку вона опізнала ОСОБА_3, а потім він став підозрюваним. Він підходив під зовнішні ознаки. Версію із ОСОБА_12 вони не відпрацьовували, оскільки він не був схожий на нападника по опису.

- Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 25.03.2016 року до нього зателефонував ОСОБА_3 та попросив зустрітися. Він поїхав до ОСОБА_3 на роботу, він там працював в охороні. Вони були в вагончику, який знаходився на території об'єкту, де вживали алкоголь. Знаходилися у вагончику приблизно із 18-00 год. до 23-30 год. ОСОБА_3 сам нікуди не відлучався, вони виходили разом. Тоді у ОСОБА_3 був автомобіль, він був одягнений у чорну робочу форму.

- Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що 25.03.2016 року він працював в охороні «Тролейбусний парк». З 17-00 год. до 18-00 год. ОСОБА_3 приїхав на базу. Він бачив що у вагончику хтось був, хто саме там був він не знає. Це було десь до 22-00 год. ОСОБА_3 у вагончику він чув. Він цей день запам'ятав, бо померла мати ОСОБА_3 В 05-00 год. ранку він випустив ОСОБА_3 з території.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що покази допитаних свідків не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України через те, що не містять жодних даних, які б вказували на вчинення обвинуваченим вказаного злочину.

Досліджені в ході судового розгляду матеріали кримінального провадження, а саме:

-дані прийняття зави про вчинене кримінальне правопорушення від 25.03.2016 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_2 повідомила про те, що 25.03.2016 року о 20-45 год. на неї було здійснено напад невідомим чоловіком (а.с. 1)

-дані протоколу огляду місця події від 25.03.2016 року з фототаблицею до протоколу, згідно якого було оглянуто місце вчинення злочину, слідів та речей, які б мали відношення до обставин події (а.с. 2-5);

-дані довідки від 26.03.2016 року, згідно якої ОСОБА_2 знаходилася на лікуванні у стаціонарному відділенні КЗ «Черкаська обласні лікарня ЧОР» (а.с. 6);

-дані висновку експерта № 02-01/878 від 13.05.2016 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 мали місце рани обличчя, лівої вушної раковини з двох сторін, рана правого передпліччя, перелом коронки 22-го зуба. Відмічені вище рани виникли від дії гострого предмета. Перелом коронки 22-го зуба виник від дії тупого предмета. Всі виявлені тілесні ушкодження по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначенні експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 7);

-дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.10.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 було виявлено та вилучено мобільний телефон Самсунг, що належить потерпілій ОСОБА_2 (а.с. 8);

-дані протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала особу на 4 знімку як нападника (а.с. 11-12);

-дані протоколу огляду предмету від 22.12.2016 року з роздруківкою до протоколу, згідно якого було оглянуто два CD-R диски, на яких мається інформація ПрАТ «Київстар» про зв'язок мобільного терміналу рухомого зв'язку сім карт НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користується ОСОБА_3 (а.с. 25-27);

-дані протоколу огляду предмету від 28.12.2016 року з роздруківкою до протоколу, згідно якого відображена схема з'єднання номера телефону НОМЕР_1 (а.с. 29-33);

-дані висновку експерта № 02-01/22 від 05.01.2017 року, згідно якого перелом коронки 22-го зуба міг виникнути за обставин, на які вказала потерпіла ОСОБА_2 в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.12.2016 року (а.с. 37);

Зазаначені матеріали кримінального провадження також не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Так, в першочергових показах (протокол прийняття заяви та пояснення від 25.03.2016р.) потерпіла ОСОБА_2 чітко вказувала, що впізнати нападника не може. Однак, через вісім місяців - 26.11.2016 року потерпіла впізнала особу нападника.

Працівниками правоохоронних органів не перевірена версія можливої причетності до скоєння нападу на ОСОБА_2 свідком ОСОБА_12 Вказана версія заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_12 був раніше судимий та телефон ОСОБА_2 був вилучений саме у нього.

Вказаний свідок був допитаний на досудовому слідстві, проте до суду доставлений не був, внаслідок чого прокурор у судовому засіданні відмовився від данного свідка.

Крім того, ОСОБА_3 має алібі, яке підтверджують свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10, що були допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Таким чином, свідки вказують, що 25.03.2016 року з 17-30 год. і до ранку наступного дня ОСОБА_3 перебував на робочому місці в охоронній фірмі ТОВ "Кречет" та нікуди не відлучався.

Стороні захисту не був наданий доступ до всіх матеріалів досудового розслідування. Зокрема, не були відкриті CD-R диски з інформацією від операторів мобільного зв'язку, що підтверджується протоколом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 13.02.2017 року.

Про вищевказані диски та інформацію, яка на них міститься, стороні захисту стало відомо безпосередньо під час судового розгляду.

Невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази.

Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Окремо слід звернути увагу та врахувати відсутність мотивів на вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення. ОСОБА_3 має постійне місце роботи та стабільний заробіток, а тому жодних передумов для вчинення розбійного нападу для заволодіння майном вартістю 600 грн. в нього не було.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України стороною обвинувачення не надано.

Обов'язок доказування обставин за обвинуваченням, належності та допустимості доказів покладається в даному випадку на слідчого, прокурора й не може перекладатись на обвинуваченого.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 3, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Повідомлення про підозру, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на користь такої особи.

З ч.1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.1, 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд надано не було, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_3 виправдувального вироку, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 не заявлено.

Цивільний позов, заявлений Черкаською місцевою прокуратурою в інтересах Черкаської обласної ради в сумі 2479,54 грн. не підлягає до задоволення, так як відповідно до ст. 129 КПК України при ухваленні виправдувального вироку суд залишає позов без розгляду.

Питання розподілу процесуальних витрат на залучення експерта за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 351,84 грн., судом не вирішується, оскільки ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено стягнення тільки з обвинуваченого витрат на залучення експерта у разі ухвалення саме обвинувального вироку, а витрати за залучення стороною обвинувачення експертів в порядку визначеному ч. 2 ст. 122 КПК України здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_3.

Виправдати ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Поновити ОСОБА_3 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 не заявлено.

Цивільний позов, заявлений Черкаською місцевою прокуратурою в інтересах Черкаської обласної ради в сумі 2479,54 грн. не підлягає до задоволення, так як відповідно до ст. 129 КПК України при ухваленні виправдувального вироку суд залишає позов без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 351,84 грн. відшкодувати відповідно до положень ст. 126, 130 КПК України за рахунок Держави.

Речові докази:

- мобільний телефон «Samsung GT-S5830i» переданий під зберігальну розписку ОСОБА_2 - залишити за належністю ОСОБА_2 (а.с. 18-19);

- 2 CD-R диски приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження (а.с. 28);

- 4 аркуші паперу приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження (а.с. 34);

- 2 CD-R диски приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження (а.с. 41);

- CD-R диск приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження (а.с. 45);

- CD-R диск приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження (а.с. 47);

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Головуючий: А.А.Чечот