Рішення № 75552145, 26.07.2018, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/662/18

Провадження № 2/715/346/18

ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»), та ОСОБА_3, укладено договір про надання споживчого кредиту №11129982000 від 21.03.2007 року з додатковими угодами №1 від 06.02.2009 року, №2 від 06.02.2009 року, №3 від 24.09.2009 року, №4 від 05.11.2010 року. Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 433126.00 швейцарських франків, а відповідач зобов'язався щомісяця повертати наданий кредит відповідно з графіком погашення кредиту (додаток 1 до договору), але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.03.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п. 1.1, 1.2.2 кредитного договору). Додатковою угодою №3 від 24.09.2009 року до кредитного договору внесені зміни щодо кінцевого строку повернення кредиту в термін не пізніше 20.03.2020 року. За користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 8.99% річних. Сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п.9.2 договору, а саме за порушення кредитної дисципліни, (п. 1.3.1, п.1.3.2 кредитного договору). Відповідно до п.9.2 кредитного договору банк письмово повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки, а відповідач вважається таким, що погодився з указаними змінами у разі не подання на адресу банку письмово повідомлення (відповіді) про його незгоду з такою новою ставкою. Листом від 22.02.2008 року №29329 банк повідомив відповідача про застосування з 12.03.2008 року подвійної процентної ставки, що нараховується на прострочену суму основного боргу, у випадку прострочення платежу за кредитним договором розміру процентної ставки. Просить суд стягнути з відповідача на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 146879,97 швейцарських франків, 1354954,55 грн. – пеня, 315172 грн. три процента річних та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсоцбанку» ОСОБА_1 підтвердила обставини викладені в позовній заяві, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, із кредитного договору № 11129982000 від 21 березня 2007 року ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 433126 швейцарських франків.

Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, передбаченому п.1.3. кредитного договору.

За порушення позичальником термінів сплати процентів за кредит банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті (п.7.1 кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за вказаним договором між AT «УкрСиббанк» та TOB «Виробничо-торгова компанія «Д+Д» ЛТД» було укладено договір іпотеки №8548 від21.03.2007 року та передано в іпотеку нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Чернівці, вул.. Червоноармійська, 7.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 14.05.2014 року по справі №22ц-454 позов було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно, окремо з кожним, а саме з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, TOB «Машкір», TOB «Берестен» заборгованість за кредитним договором №11129982000 від 21.03.2007 року у розмірі 3 597 178 грн. 89 коп.

Також за позовом AT «УкрСиббанк» до TOB «Виробничо-торгнова компанія «Д+Д» ЛТД» про звернення стягнення на предмет іпотеки Господарський суд Чернівецької області по справі №926/367/14 виніс рішення від 17.07.2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 5 041 902.89 грн., що виникли за кредитними договорами №11129982000 від 21.03.2007 року, №11293917000 від 05.02.2008 року, №1293932000 від 05.02.2008 року.

Після набрання рішеннями законної сили були отримані виконавчі листи та судовий наказ та направлені на виконання до органу ДВС.

В рахунок погашення боргу за кредитним договором внаслідок примусового виконання надійшли грошові кошти:

28.11.2016 року – 4009,58 грн.. які конвертовані у 159.36 швейцарські франки та зараховані на погашення процентів,

17.02.2017 року - 1505.30 грн., які конвертовані у 55.75 швейцарських франків та зараховані на погашення процентів,

12.04.2017 року - 4 377 023.62 грн., які конвертовані у 163978.70 швейцарських франків та зараховані на погашення процентів у розмірі 119943.86 швейцарських франків та на погашення кредиту у розмірі 44034.84 швейцарських франки.

Станом на 19.03.2018 року за вказаним кредитним договором залишається непогашеною заборгованість у розмірі:

304292.00 швейцарських франків по кредиту, що за курсом НБУ станом на 19.03.2018 року 27.7029 грн. за 1 швейцарський франк еквівалентно 8429770.84 грн.,

196824,09 швейцарських франків по процентах за строк з 01.02.2014 року по 19.03.2018 року.

З урахуванням положень ст.257 ЦК України сума процентів, що підлягає стягненню за період з 19.03.2015 року по 19.03.2018 року становить 146879.97 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 19.03.2018 року 27.7029 грн. за 1 швейцарський франк еквівалентно 4 069 002.32 грн. Вказані процента не були предметом попереднього судового розгляду та не були враховані у рішенні апеляційного суду Чернівецької області від 14.05.2014 року по справі №22ц-454.

З урахуванням положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, п.7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами нарахована пеня у розмірі 1 354 954.55 грн. за період з 19.03.2017 року по 19.03.2018 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що кошти, які повинні бути стягнуті за рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 14.05.2014 року, фактично надійшли на погашення кредиту та процентів лише 12.04.2017 року, позивач має право відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України на стягнення 3% річних від суми, вказаної у рішення суду 3 597 178 грн. 89 коп. за час з 14.05.2014 року (дата набрання рішення суду законної сили) по 12.04.2017 року (дата надходження коштів) у розмірі 315 172 грн. ( 3597178.89 х 3% : 365 х 1066 (кількість днів прострочення) = 315172.00 грн.)

Таким чином, заборгованість позивача складається з: 146879.97 швейцарських франків - проценти за користування кредитом за період з 19.03.2015 року по 19.03.2018 року, 1354 954.55 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати процентів, нарахована за період з 19.03.2017 року по 19.03.2018 року, 315 172 грн. - три процента річних за період з 14.05.2014 року по 12.04.2017 року.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно п.1.3.3 кредитного договору проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надана банком позичальнику і яка ще не повернута останнім у власність банку. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст.ст.598-601, 604-609 ЦК України та кредитного договору рішення суду про стягнення заборгованості не є підставами для припинення зобов'язань за кредитним договором.

Зі змісту норм ст.ст.1046, 1049, ч. 2 ст. 1054 ЦК України вбачається, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Належним виконанням умов договору згідно змісту ст. 526, ч.1 ст. 1048, ч.3 ст. 1049 ЦК України та п.п. 1.1. - 1.3 Кредитного договору є повернення позики та процентів у повному обсязі на рахунок банку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За змістом ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Відповідно до 4.2 ст.533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до умов кредитного договору, положень ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти у валюті договору - швейцарських франках.

Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статей 192, 533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №6-190 цс 15 не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини. - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Також аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 13.09.2017р. провадження №6-26359св16 якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті (ст.533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банка - утримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Відповідно за таких обставин й державний виконавець зобов'язаний стягнути із боржника грошову суму в іноземній валюті.

Доказом правомірності надання кредиту у іноземній валюті та вимоги про стягнення кредиту та процентів у іноземній валюті є ліцензія НБУ №75 від 24.12.2001 року та дозвіл НБУ №75-2 з додатком на здійснення операцій з валютними цінностями.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає, що судові витрати у справі слід розподілити відповідно до задоволених вимог.

На пiдставi викладеного, ст.ст. 203, 526, 527, 530, 536, 549, 551, 553-555, 559, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, паспорт КР серія 172273, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк», яке знаходиться в м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, п/р 29090000000113, МФО 351005, код 09807750 заборгованість за кредитним договором № 11129982000 від 21 березня 2007 року в розмірі: 146879 (сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) швейцарських франків, 97 центів - проценти за користування кредитом за період з 19.03.2015 року по 19.03.2018 року; 1 354 954 (один мільйон триста п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) гривні, 55 копійок - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати процентів, нарахована за період з 19.03.2017 року по 19.03.2018 року; 315 172 (триста п'ятнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні - три проценти річних за період з 14.05.2014 року по 12.04.2017 року; а також судові витрати в розмірі 86086 (вісімдесят шість тисяч вісімдесят шість) гривень, 93 копійки.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 липня 2018 року.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: