Постанова № 75551313, 24.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 689/877/17

Провадження № 22-ц/792/946/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар – Шевчук Ю.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року, ухвалене суддею Баськовим М.М. у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого відшкодування в порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 27.09.2013 року на 198 км + 600 м. автодороги Н-03 в напрямку смт. Ярмолинці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес Бенз», державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 та автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (до зміни прізвища Яворської) ОСОБА_3 зіткнення транспортних засобів вони зазнали механічних пошкоджень.

ДТП сталося з вини ОСОБА_1, яка, одна на застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, як власник транспортного засобу, у передбаченому законом порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес Бенз» на момент вчинення ДТП була застрахована на підставі полісу АС/2950825.

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб - «Мерседес Бенз», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №05/14 від 22.01.2014 року складає 79195,66 грн.

11.01.2014 року власник застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2, скориставшись передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правом на відшкодування збитків, звернувся до МТСБУ із заявою про виплату йому грошового відшкодування за завдану відповідачем матеріальну шкоду.

У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування збитків ОСОБА_2 в розмірі 50000 грн., понесло витрати по оплаті послуг аварійних комісарів у розмірі 1380 грн. які позивач також просив стягнути з відповідача, а також понесені витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 2000 грн. та витрати по сплаті судового збору – 1600 грн.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 51380 грн. страхового відшкодування та 1600 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судом, зокрема, не було надано належної оцінки тій обставині, що проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню збитків, заподіяних власнику автомобіля «Мерседес Бенз» відбулося без її повідомлення, через значний проміжок часу від дня ДТП, яке відбулося 27.09.2013 року і до дня проведення дослідження, проведеного 22.01.2014 року. Справа не містить доказів того, що виявлені при огляді автомобіля 11.01.2014 року механічні пошкодження були завдані саме внаслідок ДТП 27.09.2013 року. Не відповідає нормам матеріального права і стягнення з неї 1380 грн. витрат за послуги аварійного комісара, оскільки вони не були виплачені позивачем потерпілій особі, тому не підлягають відшкодуванню в порядку регресу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник МТСБУ проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення в частині визначення розміру грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та постановлення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, в зв’язку з чим рішення підлягає зміні.

Встановлено, що 27.09.2013 року на 198 км + 600 м автодороги Н-03 в напрямку смт. Ярмолинці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес Бенз», державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 та автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (до зміни прізвища Яворської) ОСОБА_3 зіткнення транспортних засобів вони зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.01.2014 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

11.01.2014 року ОСОБА_2 подав МТСБУ заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №05/14 від 22.01.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес Бенз», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 79195 грн. 66 коп.

Платіжним дорученням №745 від 12.02.2014 року МТСБУ перерахувало ТОВ УЕЦ «Експерт-Сервіс-Авто» 1380 грн. за послуги аварійних комісарів. Платіжним дорученням №6344 від 28.05.2014 року МТСБУ було перераховано ОСОБА_2 50 000 грн. страхового відшкодування згідно наказу №2764 від 26.05.2014 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що МТСБУ заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_1, з вини якої заподіяно шкоду, тому в цьому випадку усі витрати, понесені позивачем у зв’язку з проведенням страхової виплати підлягає відшкодуванню в порядку регресу.

Однак така позиція суду є помилковою в частині стягнення 1380 грн. витрат за послуги аварійного комісара з наступних підстав.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з вимогами ст.ст. 1166, 1187 ЦК України власник транспортного засобу має відповідати за шкоду, завдану внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, сплативши страхову суму потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 50000 грн. МТСБУ має право на відшкодування в порядку регресу цієї суми за рахунок коштів винної особи, ОСОБА_1

Витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 1380 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки не віднесені законом до тих витрат, які входять до складу страхового відшкодування і можуть бути відшкодовані в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклала припущення щодо невідповідності розміру шкоди, визначеної автотоварознавчим дослідженням, заподіяної транспортному засобу «Мерседес Бенз» внаслідок ДТП, фактичним ушкодженням, однак не навела жодної обставини та не надала доказу на спростування цього. Той факт, що вона не була запрошена на огляд транспортного засобу та проведення дослідження не може свідчити про неправдивість даних, викладених у протоколі огляду транспортного засобу від 11.01.2014 року та висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №05/14 від 22.01.2014 року.

З метою спростування висновків автотоварознавчого дослідження ОСОБА_1 мала право звернутися до суду із заявою про проведення судової експертизи, однак таким своїм правом не скористалася.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11.06.2018 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., тому з урахуванням вимог ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» несплачена сума судового збору підлягає стягненню з апелянта в дохід держави з урахуванням відхиленої частини позовних вимог.

Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з апелянта в дохід держави становитиме 2335 грн. 44 коп.: (50000х100:51380=97,31%х2400:100=2335,44 грн.).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року в частині розміру страхових виплат змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 50 000 грн. страхового відшкодування. В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2335 грн. 44 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26.07.2018 року.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_4 Доповідач – Гринчук Р.С.

Категорія № 59