Постанова № 75548003, 26.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м.Суми

Справа №591/1932/14-ц

Номер провадження 22-ц/788/266/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник відповідача – ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2014 року в складі судді Шершака М.І., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у березні 2014 року, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» (далі – ПАТ «Брокбізнесбанк») просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 19 362,12 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.06.2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки, за умовами якого позивач надав останньому грошові кошти в сумі 14000,00 грн. на строк з 12.06.2008 року по 11.06.2010 року на споживчі ціни зі сплатою 30% річних. В забезпечення виконання вказаного зобов’язання між банком та ОСОБА_6 10.06.2008 року було укладено договір поруки. Позичальник належним чином не виконував взяті на себе кредитні зобов’язання, внаслідок чого станом на 23.01.2014 року виникла заборгованість 19362,12 грн., з яких: 13945,92 грн. сума непогашеного кредиту, 5416,20 грн. сума непогашених відсотків. Позичальник, як і поручитель, вимоги банку погасити заборгованість не виконують, що і стало підставою звернення до суду із позовом.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2014 року позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 19362,12 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11.12.2017 року заяву представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 про перегляд вказаного заочного рішення від 05.06.2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього кредитної заборгованості та у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише в середині 2017 року у зв’язок з його мобілізацією, після чого його представником була подана заява про перегляд рішення. Вказує, що він ніякого кредитного договору не підписував, а у розмові ОСОБА_6 повідомив, що насправді даний кредитний договір, як і деякі інші, ОСОБА_6 уклав за банком особисто через свого знайомого співробітника банка на ім’я осіб, які в нього працювали як у фізичної особи-підприємця, маючи копії паспорті та інші анкетні дані. Деякий час ОСОБА_6 кредиту заборгованість гасив, а потім втратив фінансову спроможність. Стосовно нього та співробітників банку були розпочаті кримінальні провадження. Вказує, що у зв’язку з розглядом заяви про перегляд заочного рішення без його участі та його представника, він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення у справі відповідної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу на основі всебічного та повного з’ясування обставин справи, а відповідачі про місце і час судового засідання були повідомлені належним чином відповідно вимог процесуального закону. Вказує, що посилання ОСОБА_5 про підробку документів та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та співробітників банку є безпідставними, оскільки ніяким чином не підтверджені.

Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи скарги підтримав і просив задовольнити.

ОСОБА_6 до суду не з'явився, але про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Представник банку в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив розглянути без їх участі.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Брокбізнесбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 умов договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів не виконав, а оскільки дане зобов’язання забезпечене порукою ОСОБА_6, тому заборгованість підлягає стягненню з обох відповідачів, як солідарних боржників.

Рішення в частині стягнення з поручителя ОСОБА_6 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором не оскаржено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 10.06.2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір №021000000006021 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску (а.с. 5).

Платіжну картку ОСОБА_5 було отримано, про свідчить відповідна розписка (а.с. 14).

10.06.2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору №021000000006021 від 10.06.2008 року, відповідно до якої банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00 грн. на строк з 12.06.2008 року по 11.06.2010 року зі сплатою 30 % річних за користування кредитом. Встановлено, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, та сплачувати суму основного боргу щомісячно рівними частинами не пізніше 15 числа кожного місяця згідно з наступним графіком (а.с. 6).

Також, 10.06.2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №021000000006021, відповідно до якого останній зобов’язався перед банком відповідати всім своїм майном, в тому числі грошовими коштами, які знаходяться на рахунках, відкритих в ПАТ «Брокбізнесбанк», за виконання ОСОБА_5 всіх його зобов’язань перед банком, що виникли з договору про надання кредиту №021000000006021 від 10.06.2008 року (а.с. 7).

Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 23.01.2014 року становить 19632,12 грн., з яких: 13945,92 грн. – тіло кредиту, 5416,20 грн. – заборгованість по відсоткам (а.с. 10-13).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_6 пояснював, що він скориставшись даними паспорту ОСОБА_5 підписав за його кредитний договір, який гасив особисто доки у нього була матеріальна спроможність повертати кредит.

За клопотанням ОСОБА_5 по справі призначалось проведення судової почеркознавчої експертизи, яка не була проведена через не надання експертам оригіналу договору про відкриття спеціального карткового рахунку, різнохарактерних вільних зразків підпису та почерку достовірно виконаних ОСОБА_5 та умовно-вільних зразків його підпису та почерку , виконаних до та після 2008 року в перерахованих вище документах.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 599 цього Кодексу зобов’язання припиняється виконанням належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

З урахуванням викладених обставин справи та аналізу наведених норм матеріального права, суд першої інстанції правильно визнав про невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору укладений з ним 10.06.2008р., який в силу ст. 204 ЦК України є правомірним,оскільки його недійсним в судовому порядку не визнана, а пояснення по справі відповідача ОСОБА_6 відповідно до ч.2 ст. 76 ЦПК України не є засобами доказування.

За приписами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже в порушення ст.ст.12,81 ЦПК України ОСОБА_5 не довів перед судом на підставі належних та допустимих доказів того, що кредитний договір №021000000006021 від 10.06.2008 року підписаний не ним, а тому зобов'язаний сплатити банку існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що в оскарженій частині рішення суд першої інстанції всебічно і повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 липня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_8