Постанова № 75542873, 23.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 414/218/17

Провадження № 22ц/782/493/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_2

боржник – публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

державний виконавець - Мурихін Сергій Володимирович,

начальник відділу - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4,

на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 16 травня 2018 року постановлену у складі судді Безкровного І.Г. в м. Кремінна Луганської області

за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, в обґрунтування якої зазначила, що на виконанні у Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходився виконавчий лист, виданий Кремінським районним судом Луганської області 29 серпня 2017 року у справі № 414/218/17 про стягнення з боржника ПАТ КБ «Приватбанк» на користь стягувача ОСОБА_2 суми депозиту у розмірі 101227 грн., з приводу чого відкрито виконавче провадження № 54703911. В подальшому це виконавче провадження було передано для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

На момент звернення зі скаргою рішення не виконано.

У постанові державного виконавця ВПВР ДДВС про прийняття виконавчого провадження від 15 березня 2018 року зазначено, що 01 грудня 2017 року директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для подальшого виконання.

Граничний термін винесення постанови про прийняття виконавчого провадження (з урахуванням максимальних строків поштового обігу) сплив ще 20 грудня 2017 року, тобто посадовими особами ДВС допущена затримка прийняття виконавчого провадження на строк майже трьох календарних місяців, що потягло за собою затримку у виконанні рішення суду.

З цього приводу нею надіслана скарга на ім’я начальника ВПВР ДДВС від 05 березня 2018 року, яка отримана 12 березня 2018 року, однак останнім також була допущена неправомірна бездіяльність, оскільки протягом розумного строку скарга розглянута не була, порушення не усунуті, відповідь на скаргу не надана.

ОСОБА_2 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 29 серпня 2017 року у справі № 414/218/17; визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 з неналежного розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2018 року; зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання рішення, зокрема, накласти арешт на відповідні рахунки боржника та здійснити з них примусове списання коштів у сумі стягнення за рішенням суду.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 16 травня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4, просить скасувати ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 16 травня 2018 року в частині відмови визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 з невиконання виконавчого листа та визнання неправомірною бездіяльність начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 з неналежного розгляду скарги стягувача від 05 березня 2018 року та в цій частині скаргу задовольнити, посилаючись на те, що ухвала винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд не обґрунтував ухвалу посиланням на належні і допустимі докази, діючі нормативні акти, не прийняв до уваги доводи стягувача. В оскаржуваній ухвалі відсутнє посилання на докази фактичного перерахування коштів стягувачу, при цьому зазначено, що розпорядження про перерахування передано до Державної казначейської служби України, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Також, в ухвалі суду не зазначено, якими доказами підтверджується надсилання ОСОБА_2 відповіді на її скаргу на бездіяльність виконавця ВПВР ДВВС МУЮ.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що ОСОБА_2 обґрунтовує скаргу лише строками відповідно до чинного законодавства в сфері виконавчого провадження, проте не доводить доказами фактичну бездіяльність саме посадових осіб Департаменту.

Зазначається, що головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції України у Дніпропетровській області на виконання постанови директора від 01 грудня 2017 року, на яку посилається стягувач, лише 15 лютого 2018 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 54703911 для подальшого виконання до ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При цьому, зважаючи на строки пересилання документів поштою, а також те, що вся кореспонденція спочатку надходить до Міністерства, проходить там попереднє опрацювання та реєстрацію і після того передається керівним особам Департаменту для розгляду, то державним виконавцем вчинено дії відповідно та з урахуванням строків чинного законодавства.

ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 квітня 2018 року № Г-6014/20.1/20 стягувачу надано відповідь на скаргу від 05 березня 2018 року, яка надіслана простою кореспонденцією.

В рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ПАТ КБ «Приватбанк» 03 травня 2018 року підготовлено розпорядження про перерахування суми боргу за виконавчим документом № 414/218/17 від 29 серпня 2017 року в розмірі 101227 грн.

Стягувач та її представник в судове засідання не з’явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Представник посадових осіб ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, підтримав доводи викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника посадових осіб ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, суд першої інстанції вважав, що державним виконавцем Мурихіним С.В. під час примусового виконання рішення суду в межах своїх повноважень та в розумні строки були вчинені всі обов’язкові виконавчі дії, передбачені законом, розпорядження про перерахування суми депозиту на рахунок стягувача передано до Державної казначейської служби України, а отже відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та невжиття ним необхідних заходів для виконання вищевказаного судового рішення.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов передчасно без з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов’язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень покладено законом на органи Державної виконавчої служби України, а порядок виконання визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове, судове рішення залишалося невиконаним ( рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також "Півень проти України", "Жовнір проти України", "ОСОБА_4 проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 29 серпня 2017 року Кремінським районним судом Луганської області видано виконавчий лист № 414/218/17, за яким стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму депозиту у розмірі 101227 грн.

05 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого листа.

15 вересня 2017 року головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54703911 за виконавчим листом Кремінського районного суду Луганської області № 414/218/17 від 29 серпня 2017 року про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суми депозиту у розмірі 101227 грн.

15 вересня 2017 року головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 54703911 до зведеного виконавчого провадження № 11355726, яке знаходиться на виконанні у Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

04 грудня 2017 року головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 54703911 із зведеного виконавчого провадження № 11355726 у зв’язку із відкриттям апеляційного провадження.

04 грудня 2017 року головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 414/218/17 від 29 серпня 2017 до суду, що його видав, у зв’язку із відкриттям за ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року апеляційного провадження за скаргою ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначена постанова скасована постановою начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_8, оскільки ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 листопада 2017 року у справі № 414/218/17 апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

15 лютого 2018 року головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 винесено постанову про передачу виконавчого листа Кремінського районного суду Луганської області № 414/218/17 від 29 серпня 2017 року до ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у строк до 15 лютого 2018 року.

15 березня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 54703911, в якій зазначено, що 01.12.2017 року Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про передачу цього виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для подальшого виконання.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_2 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 29 серпня 2017 року по справі № 414/218/17 з підстав затримки прийняття державним виконавцем виконавчого провадження до виконання на три місяці.

В частині 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою (приватним виконавцем або його помічником) і реєструється у Системі в день її надходження. У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється невідкладно після відновлення функціонування Системи.

Відповідно до п. 9 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року із змінами та доповненнями, про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що постанова про прийняття виконавчого провадження державним виконавцем, якому передано виконавче провадження, повинна бути винесена не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження. Отже, норми чинного законодавства передбачають строки винесення державним виконавцем постанови про прийняття виконавчого провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував зазначені норми права.

Так, висновок суду про те, що державний виконавець ДДВС МУЮ ОСОБА_5 отримав виконавче провадження № 54703911 після реєстрації та попереднього розгляду документів у Міністерстві юстиції України із посилання на Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 1405/5 від 03.08.2015 року, є помилковим, оскільки порядок передачі виконавчих проваджень від одного відділу державної виконавчої служби та їх прийняття іншим органом державної виконавчої служби урегульовано Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним і регулює порядок вчинення виконавчих дій, та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, якою детально регламентуються дії виконавця при вчиненні виконавчих дій.

Під час розгляду скарги суд не з’ясував дату надходження матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа виданого Кремінським районним судом Луганської області 29 серпня 2017 року по справі № 414/218/17, до ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В матеріалах справи дані відомості відсутні.

Тому, висновок суду про те, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження допущення державним виконавцем затримки в прийнятті виконавчого провадження є передчасним.

Крім того, судом встановлено, що виконавче провадження № 54703911 з виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 29 серпня 2017 року по справі № 414/218/17, було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Отже, ОСОБА_2 є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні, яке знаходиться на виконанні у ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Судом не з’ясовано у зазначеному вище зведеному виконавчому провадженні, об’єднані тільки виконавчі листи, які видані на виконання рішень ухвалених в порядку цивільного судочинства чи ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. В матеріалах справи відсутня облікова картка зведеного провадження.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц зроблено висновок, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, суд першої інстанції не з’ясував чи підлягає розгляду скарга на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, під час виконання зведеного виконавчого провадження в порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України.

Щодо оскарження ОСОБА_2 бездіяльності начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відмовляючи у задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10 з неналежного розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2018 року, суд виходив з того, що 05 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Мурихіна С.В. Зазначена скарга отримана Міністерством юстиції України 15 березня 2018 року.

16 квітня 2018 року начальником ВПВР ДВВС МЮУ ОСОБА_3 на вказану скаргу надіслано лист-відповідь за № Г-6014/20.1/20 на адресу скаржника, в якій наголошується на черговості задоволення вимог стягувачів, а також зазначається, що державним виконавцем здійснюється розподіл коштів між стягувачами у відповідності до вимог ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження». Також, у листі вказується на недотримання скаржником вимог п. 4 ч. 4 ст. 74 цього Закону.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що протягом місяця з дня отримання скарги, тобто з дотриманням строку, визначеного у ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», остання була розглянута і на неї була надана відповідь.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступних підстав.

Зазначаючи в ухвалі про те, що 16 квітня 2018 року начальником ВПВР ДВВС МЮУ ОСОБА_3 на адресу стягувача надіслано лист-відповідь за № Г-6014/20.1/20, суд не зазначив докази, що підтверджують відправлення листа.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, підтверджуючі направлення на адресу стягувача листа-відповіді за № Г-6014/20.1/20.

Зазначені обставини свідчать про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи зазначені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що при розгляді скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 та начальника ОСОБА_6 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права тому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, ухвалу суду слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. п. 1,4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 16 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Є.В. Коротенко

ОСОБА_11