Постанова № 7554269, 21.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2010 року Справа № 2а-1172/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Лейбенко О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковалевський Т.Г., за дов. від 11.01.2010 року №2

від відповідача: Соболь К.Л. за дов. №41/1-8-596 від 15.12.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Волат-Транс» до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 098249 від 26.11.2009,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що ПП «Волат-Транс» є автотранспортним підприємством основним видом діяльності якого є міжнародні, міжміські та міські вантажні й пасажирські автоперевезення. Згідно ліцензії № 21Л від 09.08.2005 року.

18 листопада 2009 року ПП «Волат-Транс» на підставі укладеного з ТОВ «Шахта «Садова» договору 02/А-07 про надання транспортних послуг від 29.06.2007 року здійснював перевезення автомобілями вантажу (вугілля) ТОВ «Шахта «Садова» за маршрутом м. Кіровське Донецької області - м. Вахрушеве Луганської області. Перевезення здійснювалось автомобілем МАЗ 551605 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ПП «Волат-Транс».

Державними інспекторами територіального управління в Луганській області 18.11.2009 проведено рейдову перевірку вказаного транспортного засобу, за результатами якої складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 128953, а у подальшому Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Луганській області прийнято постанову № 098249 від 26.11.2009 про застосування до ПП «Волат-транс» фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

Позивач вважав вказану постанову відповідача безпідставною, тому просив суд скасувати постанову Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області № 098249 від 26.11.2009 про застосування до ПП «Волат-транс» фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що наявність у водія ліцензійної картки є обовязковою умовою здійснення вантажних перевезень згідно діючого законодавства. Зазначив, що ліцензійні картки видаються на кожен автомобіль окремо, а на автомобіль МАЗ 551605 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ПП «Волат-Транс», позивач ліцензійну картку взагалі не отримував. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Приватне підприємство «Волат-Транс» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради 17.06.2005 за № 13841200000000596, код 33587983 (а.с. 8).

ПП «Волат-Транс» у спірний період здійснювало надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів на підставі ліцензії АБ № 224104, виданої 10.08.2005 зі строком дії з 10.08.2005 до 09.08.2010 (а.с. 12).

Як вбачається з договору на надання транспортних послуг № 02/А-07 від 29.06.2007, укладеного між ПП «Волат-Транс» та ТОВ «Шахта «Садова», та додаткової угоди № 1 від 30.12.2008, ПП «Волат-Транс» взяло на себе зобовязання доставляти автомобільним транспортом довірений замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення. Договір дійсний до 31.01.2009 (а.с. 13-15)

Згідно подорожнього листа № 0/1 від 18.11.2009, виданого ПП «Волат-Транс», водій ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу (вугілля 18 тон) на автомобілі МАЗ 551605 державний номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом м. Кіровське Донецької області - м. Вахрушеве Луганської області (а.с. 17).

Автомобіль МАЗ 551605 державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ПП «Волат-Транс» з 25.04.2008, що підтверджено копією технічного паспорту автомобіля (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення, 18.11.2009 рейдової перевірки транспортного засобу марки «МАЗ-551605» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ПП «Волат-транс», що здійснював перевезення вантажу (вугілля 18 тон), під керуванням водія ОСОБА_3, державним інспектором Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: при перевезенні вантажу, у водія відсутня ліцензійна картка. Результати рейдової перевірки викладено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 128953 від 18.11.2009, з яким водій ОСОБА_3 ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 25). Йому також було вручено повідомлення про запрошення представника ПП «Волат-Транс» прийняти участь у розгляді справи 26.11.2009 р., про що в корінці повідомлення є його власний підпис.

На підстави вищевказаного акта рейдової перевірки 26.11.2009 начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганської області прийнято постанову № 098249 про застосування до ПП «Волат-Транс» фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 19)

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 види господарської діяльності, повязані з наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» підлягають ліцензуванню.

Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень здійснюється у відповідності до приписів Закону України “Про автомобільний транспорт” № 2344-ІІІ від 05.04.2001 р. (далі за текстом Закон № 2344).

Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до ст. 6 Закону № 2344.

У відповідності до ст. 5 зазначеного Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Головавтотрансінспекція та її територіальні органи здійснюють проведення державної політики і державний контроль в цій галузі правовідносин згідно із Законом №2344 та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі за текстом Порядок).

Згідно із статтею 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 15 Порядку встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (безпосередньо перевірки автотранспортних засобів, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про транспорт, відповідальність за які передбачена Законом України «Про автомобільний транспорт», посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою, передбаченою цим Порядком, в якому зазначаються виявлені порушення.

Представник позивача приймав участь під час розгляду Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Луганській області справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, крім того, позивачем не оскаржується право відповідача на проведення перевірок з питань дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Проблемою даного спору є правомірність вимог відповідача щодо обовязкової наявності у водія, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах ліцензійної картки та неприйняття до уваги положень «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207.

Згідно з п. 25 Порядку, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцем знаходження субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформлюється згідно з додатком № 5 до Порядку.

Як передбачено абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 48 Закону № 2344 у водія, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинні бути документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, а саме - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Тобто, нормативне регулювання відносин у сфері перевезення визначеноЗаконом України “Про автомобільний транспорт”.

Як вбачається з матеріалів справи фінансові санкції до ПП «Волат-транс» застосовано через відсутність у водія автомобілю МАЗ 551605, державний номерний знак НОМЕР_1, ліцензійної картки під перевезення вантажу.

При цьому, посилання позивача на абз.2 п.1 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, відповідно до якого водії юридичної особи або фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах повинні мати фотокопію ліцензії, засвідчену автомобільним перевізником, або ліцензійну картку, суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 є підзаконним актом, має меншу юридичну силу у порівнянні із Законом України «Про автомобільний транспорт» та не може суперечити його положенням.

Відповідно до п.п. 1.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 18.12.2003 № 136/985, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за № 1259/8580, на кожен автомобільний транспортний засіб до ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) додаються ліцензійні картки на термін дії ліцензії.

З Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування директор ПП «Волат-транс» ознайомлений (а.с. 32).

Згідно довідки Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 13.01.2010 № 98 ПП «Волат-транс» за оформленням ліцензійної картки на автомобіль марки «МАЗ-551605», державний номерний знак НОМЕР_1, який є власністю позивача з 25.04.2008, у відділ ліцензування не зверталось.

Вказані обставини підтверджені представником позивача.

Виходячи з положень ст. 104 КАС України захисту у суді підлягає порушене або оспорювань право.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, фінансова санкція застосована в межах, визначених Законом № 2344, уповноваженою на те особою. Відсутність передбаченої законодавством ліцензійної картки свідчить про факт неналежного оформлення позивачем документів, визначених ст. 48 Закону № 2344.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятої ним постанови про застосування фінансових санкцій № 098249 від 26.11.2009, а тому, викладені у позовній заяві доводи позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є субєктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Волат-Транс» до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 098249 від 26.11.2009 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 25 січня 2010 року.

Суддя Т.В.Смішлива