Постанова № 75541929, 25.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа № 805/1813/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., при секретареві судового засідання – Борисові А.А., за участю представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в справі № 805/1813/18-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – відповідач, управління, ГТУЮ у Донецькій області) щодо відмови виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2018 роки та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу з розрахунку 11040,75 грн на рік, а разом 44163,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до положень Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У 2015-2018 роках позивач таку допомогу не отримував. Реалізується це право шляхом подання особистої заяви, на підставі якої керівником державної служби в державному органі приймається рішення про надання допомоги в межах затвердженого фонду оплати праці. ОСОБА_2 подав наяву на ім’я в.о. начальника ГТУЮ у Донецькій області про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2018 роки.

За таких обставин, апелянт наголошує, що ним вчинено всіх передбачених законодавством дій, спрямованих на реалізацію права на отримання допомоги. Тому відмова управління є протиправною.

Позивач до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи наказом від 26 лютого 2016 року № 294/1 внесено зміни до наказу № 1982а/1 від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 увільнено з займаної посади з 17 серпня 2015 року на період призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до дня фактичної демобілізації зі збереженням посади і середнього заробітку на час призову, з виплатою компенсації цього заробітку.

07 лютого 2018 року позивач звернувся до в.о. начальника ГТУЮ у Донецькій області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2018 роки (вхідний номер 584-8 від 14.02.2018).

19 лютого 2018 року Управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення відповідача надано відповідь № 584-8 про відмову в наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з огляду на те, що в цих роках ОСОБА_2 особисто не звертався із заявою та втратив право на отримання допомоги; запропоновано звернутися наприкінці 2018 року за матеріальною допомогою за цей рік.

Також листом від 06.03.2018 № 584-8 в.о. начальника ГТУЮ у Донецькій області повідомив позивача, що утримання управління здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів становить календарний рік. Отже, враховуючи те, що виплати заробітної плати здійснюються у межах затвердженого фонду оплати праці на відповідний рік, відсутні підстави для виплати матеріальної допомоги за 2015, 2016, 2017 роки у 2018 році. Щодо виплати матеріальної допомоги за 2018 рік запропоновано звернутися із заявою після 1 півріччя 2018 року, у зв’язку із неможливістю оцінити наявність фінансового ресурсу для виплати такої допомоги в березні 2018 року без поставлення під загрозу проведення обов’язкових виплат складової заробітної плати всіх працівників Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Вважаючи, що такі дії відповідача порушують його право на отримання належних грошових коштів, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 54 Закону № 889-VIII державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі – матеріальна допомога) та її розмір визначено Порядком надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року № 500 (далі – Порядок).

Пунктами 2 та 3 цього Порядку визначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.

Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Отже, матеріальна допомога не є обов’язковою виплатою. Вона може бути виплачена державному службовцю за рішенням керівника державної служби у державному органі лише за наявності коштів фонду оплати праці на її виплату.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Пунктом 30 частини 2 статті 2 цього Кодексу регламентовано, що кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетним періодом для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державного службовця здійснюється керівником установи в бюджетному році, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, коли була подана відповідна заява за наявності коштів фонду оплати праці на її виплату.

Наявними в матеріалах справи листами управління від 06 березня 2018 року № 584-8 та від 19 лютого 2018 року № 584-8 підтверджено, що відповідачем вичерпано фонд оплати праці, який виділено на 2015-2017 роки для виплати заробітної плати, у т.ч. виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Отже, відмовляючи у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки при розгляді заяви ОСОБА_2, поданої у 2018 році, тобто поза межами відповідного бюджетного періоду (календарного року), ГТУЮ у Донецькій області діяло відповідно до чинного законодавства та в межах наданих повноважень. При цьому, підстави, з яких позивач не реалізував своє право на звернення за матеріальною допомогою у відповідних бюджетних роках, не впливають на правомірність дій відповідача. Тому доводи апелянта з цього приводу суд визнає необґрунтованими.

При вирішенні питання щодо правомірності відмови у виплаті матеріальної допомоги за 2018 рік суд враховує те, що матеріальна допомога не є обов’язковою виплатою і може здійснюватися за рішенням керівника державної служби в межах кошторисних призначень на оплату праці за наявності фінансового ресурсу після забезпечення працівників державного органу обов’язковими виплатами – посадовий оклад, надбавки за ранг та за вислугу років, грошова допомога при надані основної щорічної відпустки.

Суд погоджується з викладеною в оскаржуваному рішенні позицією щодо відсутності в управління можливості оцінити наявність фінансового ресурсу для виплати такої допомоги на початку 2018 року без поставлення під загрозу проведення обов’язкових виплат складової заробітної плати всіх працівників відповідача.

Таким чином, запропонувавши ОСОБА_2 звернутися із заявою про надання матеріальної допомоги за 2018 рік в другому півріччі цього календарного року, ГТУЮ у Донецькій область не порушило право позивача на отримання такої допомоги, а лише роз’яснило в якому порядку воно може бути реалізовано в конкретному державному органі.

Отже апелянтом не доведено, що суб’єкт владних повноважень своїми діями порушив його законні права, свободи чи інтереси.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в справі № 805/1813/18-а за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в справі № 805/1813/18-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 липня 2018 року. Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4