Рішення № 75541703, 20.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/4483/15

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сквираплемрибгосп» до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», Сквирської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору, за участю представників від:

позивача – не з’явилися;

відповідача 1 – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2017);

відповідача 2 – не з’явилися

встановив:

02.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - Сквираплемрибгосп") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів - Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна" (далі - ПП "Технофарм-Україна), Сквирської районної державної адміністрації (далі - Сквирська РДА) та просило визнати недійсним договір оренди землі від 28.08.2015, укладений між відповідачами та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Великополовецькій сільській раді 22.09.2015 за №2644.

Заявлені вимоги мотивовані позивачем тим, що спірний договір укладено всупереч ст.33 Закону України "Про оренду землі" та порушенням переважного права позивача, який належно виконував свої обов’язки за договором оренди від 16.11.2014, на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, позивач зазначає, що звертався до відповідача - Сквирської РДА з відповідним клопотанням 04.08.2015 №58, у задоволенні якого відмовлено (т.1 а.с.7-11).

Відповідач у справі - ПП "Технофарм Україна" у відзиві на позов у його задоволенні просить відмовити. Відповідач зазначає, що договір оренди землі від 28.08.2015, на який позивач посилається, доводячи наявність у нього переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, є недійсним, т.я. укладений щодо земельної ділянки, яка на час укладення перебувала в оренді у ПП "Технофарм Україна" (т.1 а.с.103-105).

Відповідач у справі – Сквирська РДА у відзиві на позов у його задоволенні просить відмовити. Заявлені вимоги відхилені відповідачем з огляду на те, що при укладенні договору з ТОВ «Сквираплемрибгосп» не враховано право відповідача – ПП «Технофарм», який мав переважне право на подальше використання землі, а також те, що відповідні поля обробляються відповідачем. Окрім того, відповідач зазначає, що йому не було відомо, що позивачем вчинені дії, спрямовані на досягнення неправомірних переваг у конкуренції (т.1 а.с.51-52).

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, заявлені вимоги задоволено (т.1 а.с.126-130, т.2 а.с.211-217).

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2015 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області (т.3 а.с.63-81).

За результатами автоматизованого розподілу 26.04.2018, відповідна справа передана для розгляду судді Ейвазовій А.Р. (т.4 а.с.1).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2018 вказану справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.4 а.с.2-3).

Вказана ухвала суду отримана сторонами 04.05.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103263949769, 0103263949750, 0103263949777 (т. 4 а.с.18-20).

21.05.2018 від відповідача 1 – ТОВ "Технофарм Україна" надійшов відзив на позовну заяву (т. 4 а.с.21-31), який здано до відправлення 17.05.2018 відділенню зв’язку м. Києва №94, відповідно до якого відповідач 1 заперечує проти позовних вимог у даній справі, посилаючись на те, що переважне право позивача на поновлення договору оренди не порушено, оскільки:

- договори оренди землі від 16.09.2014, укладений між позивачем та відповідачем 2 (Сквирською РДА), а також від 28.08.2015, що укладений між відповідачами, містять різні умови, зокрема, щодо об’єкту оренди, строків їх дії та розміру річної орендної плати;

- зміна фактичних площ земельної ділянки унеможливлює пролонгацію договору, оренди укладеного з позивачем;

-позивачем не доведено факт звернення до Сквирської РДА в установленому законодавством порядку щодо поновлення договору оренди землі;

- оспорюваний договір оренди землі укладено у період дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 2, однак, такий договір набирає чинності з 27.11.2015, а саме в момент закінчення строку дії договору від 16.09.2014;

-позивач фактично не приступив до оренди земельних ділянок, наданих в оренду;

-договір оренди землі від 16.09.2014, укладений між позивачем та відповідачем 2 (Сквирською РДА), укладено під час дії договору оренди землі від 20.11.2018 та відповідно договір оренди від 16.09.2014, на захист переважного права на оренду за яким позивач звернувся з даним позовом до суду, не відповідає вимогам законодавства, а також такий договір не повністю відповідає вимогам Типового договору оренди землі (т.4 а.с.21-31).

У підготовчому засіданні 30.05.2018 оголошено перерву до 02.07.2018, про що прийнято ухвалу, яка занесена до протоколу.

02.07.2018 підготовче засідання закрито та справа призначена до судового розгляду по суті, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу.

Про оголошення перерви у підготовчому засіданні та призначення справи до розгляду по суті позивача та відповідача – Сквирську РДА повідомлено шляхом направлення ухвал, отримання яких підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103263279720, 0103263279739, 0103264788416, 0103264788408 (т.4 а.с.46-47, 54-55).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

У судове засідання 20.07.2018 представники позивача та відповідача 2 не з’явились і про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки сторони належним чином повідомленні про дату, час і місце засідання суду, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності представників позивача та відповідача – Сквирської РДА.

Заслухавши пояснення представника відповідача – ПП «Технофарм -Україна», дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

16.09.2014 між Сквирською РДА (орендодавець) та ТОВ “Сквираплемрибгосп” (орендар) укладено договір оренди землі (т.1 а.с.18-21), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки /паї/) у кількості 28 шт, загальною площею 94,10га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Великополовецької сільської ради.

Як визначено п. 7 договору, орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5% від загальної вартості земельної ділянки і становить 115 092,46грн, починаючи з 27.11.2014.

Відповідно до пункту 6 договору його укладено терміном на 1 (один) рік, з 27.11.2014.

Таким чином строк дії відповідного договору закінчується 27.11.2015.

Вказаний договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди від 19.09.2014 за №2643.

На виконання умов такого договору, Сквирська РДА передала земельну ділянку ТОВ “Сквираплемрибгосп” загальною площею 94,10га, що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 16.09.2014 (т.1 а.с.22).

Листом від 04.08.2015 №58 позивач звернувся до Сквирської РДА з клопотання про надання в оренду не витребуваних земельних ділянок (паїв), які розташовані на території Великополовецької сільської ради орієнтованою площею 91,1 га (т.1 а.с.28).

Листом від 31.08.2015 №06-44/1973 Сквирською РДА відмовлено у задоволенні клопотання від 04.08.2015 №58 з посиланням на пропозиції районної комісії по відбору кандидатур, бажаючих орендувати земельні ділянки та воді об’єкти (т.1 а.с.36).

28.08.2015 між Сквирською РДА (орендодавець) та ПП “Технофарм-Україна” (орендар) укладено договір оренди землі, що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Великополовецькій сільській раді 22.09.2015 за №2644 (т.1 а.с.24-26), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки /паї/) у кількості 27 шт, загальною площею 91,10га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Великополовецької сільської ради.

Як визначено п. 7 такого договору, орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5% від загальної вартості земельної ділянки і становить 138 616,52грн, починаючи з 27.11.2015.

Згідно з пунктом 6 такого договору, його укладено терміном на сім років.

На виконання умов договору, Сквирська РДА передала ПП “Технофарм-Україна” земельні ділянки загальною площею 91,10га, що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 28.08.2015 (т.1 а.с.27).

15.10.2015 позивачем подано до Сквирської РДА клопотання про продовження договору оренди від 16.09.2014, до якого додано проект договору оренди землі від 02.10.2015 (т.1 а.с.60, 68-70). Отримання відповідного клопотання відповідачем – Сквирською РДА не оспорено під час розгляду даної справи.

Предметом спору у даній справі є дійсність вищезазначеного договору оренди від 28.08.2015, укладеного відповідачами.

При цьому, позивач вважає, що таким договором порушено його переважне право на поновлення договору оренди від 16.09.2014, що укладений між ним та Сквирською РДА.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а згідно п. 5 вказаної норми, судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 вказаної норми, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Як визначено ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, як визначено ч. 1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Як визначено ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом

Положення ст. 777 ЦК України кореспондується зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (далі – Закон) (в редакції чинній на момент звернення позивача з клопотанням та укладення спірного договору), згідно якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Як визначено чч. 2,3 ст.33 Закону, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно ч.4 цієї норми Закону, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, із змісту чч.1-4 ст.33 Закону вбачається, що для встановлення чи виникло у орендаря переважне право на поновлення договору оренди землі необхідно встановити наявність таких юридичних фактів, з наявністю яких у сукупності закон пов’язує виникнення такого права: належне виконання орендарем обов’язків за договором оренди; повідомлення орендодавця орендарем до закінчення строку дії договору оренди у встановлений строк, але не пізніше ніж за місяць про такий намір; звернення з листом-повідомленням до якого додано проект договору.

Порядок розгляду такого листа визначено ч.5 ст.33 Закону, в силу якої, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно ч. 8 вказаної норми Закону, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Однак, звертаючись з клопотанням від 04.08.2015 №58 (т 1 а.с.28), позивач не просив у орендодавця продовжити дію договору оренди, укладеного між ними, а просив надати в оренду позивачу не витребувані земельні частки /паї/ орієнтованою площею 91,1 га. Разом з тим, відповідно до договору оренди від 16.08.2014, укладеного між позивачем та Сквирською РДА, об’єктом оренди є земельні ділянки (не витребувані земельні частки /паї/) у кількості 28 шт, загальною площею 94,10 га. Отже, фактично позивач просив Сквирську РДА надати йому іншу земельну ділянку в оренду, площа якої відрізняється від площі об’єкта оренди за договором від 16.09.2014.

Окрім того, до відповідного листа не надано проекту додаткової угоди щодо поновлення договору оренди від 16.09.2014, направлення якої передбачено ч.3 ст.33 Закону.

У листі від 15.10.2014 №86 (а.с.60) , до якої додано проект додаткової угоди від 02.10.2015, також визначався інший об’єкт оренди - не витребувані земельні частки (паї) у кількості 27 шт, загальною площею 91,10 га.

Таким чином, об’єкт оренди в договорі від 16.09.2014 відрізняється від об’єкту, який просив надати в оренду позивач у листах від 04.08.2015, 15.10.2015.

Крім того, як вбачається з копії листа Виконавчого комітету Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області (т.1 а.с.248), який надано на запит позивача, станом на 28.08.2015 за даними вказаного органу, рахувалось 27 невитребуваних земельних ділянок паїв, а також станом на 01.11.2015 кількість таких паїв рахувалась в 26 шт, та складає 88,1300 га.

Між тим, у відповідності до ч. 9 ст. 33 Закону, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Згідно ч. 2 ст.16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент закінчення строку дії договору оренди землі від 16.09.2014 змінились межі земельної ділянки, наданої позивачу в оренду на підставі такого договору, поновлення договору оренди, як визначено ч.9 ст.33 Закону, мало здійснюватись у порядку її одержання на праві оренди, а не поновлення договору оренди на підставі подачі листа-повідомлення про поновлення дії договору.

За таких обставин, твердження позивача про порушення його переважного права на поновлення договору оренди необґрунтоване.

При цьому, посилання відповідача 1 на те, що позивач фактично не приступив до оренди земельних часток (паїв), наданих в оренду, не впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки у разі зміни конфігурації земельної ділянки - об’єкта оренди для поновлення договору оренди не має значення належне виконання умов договору орендарем, оскільки у будь-якому випадку земельна ділянка, мала передаватись у порядку її одержання на праві оренди відповідно до ч.9 ст.33 Закону.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача 1 у даній справі, що договір оренди від 16.09.2014, укладений між позивачем та відповідачем – Сквирською РДА, є недійсним, оскільки його укладено в період дії попереднього договору оренди землі від 20.11.2013, укладеного між відповідачами у даній справі.

Так, відповідні обставини були предметом розгляду у справі №911/5129/14 Господарського суду Київської області, порушеної за позовом ПП “Технофарм-Україна” до Сквирської РДА, за участю третьої особи без самостійних вимог - ТОВ “Сквираплемрибгосп” про визнання договору оренди землі від 16.09.2014 недійсним.

Зокрема, рішенням Господарського суду від 18.12.2014 у вищевказаній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що такий договір укладено без порушення переважного права відповідача – ПП «Технофарм-Україна» на продовження дії договору оренди землі від 20.11.2013.

Відповідне рішення суду, яким відмовлено у задоволенні поданого позову, набрало законної сили і на даний час таке рішення не скасовано в установленому порядку.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, враховуючи не встановлення факту порушення права, на захист якого позивачем подано даний позов, у задоволенні поданого позову суд відмовляє.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Сквираплемрибгосп» (ідентифікаційний код 25295152; 09030, Київська область, Сквирський район, с.Великополовецьке, вул. Жовтнева, 174) до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» (ідентифікаційний код 31949739; 09030, Київська область, Сквирський район, с. Великополовецьке, вул. Новоселиця, 2-А), Сквирської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 24208857; 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Богачевського, 28) про визнання недійсним договору оренди землі від 28.08.2015, укладеного між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» та Сквирською районною державною адміністрацією та зареєстрованого 22.09.2015 за №2644 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.07.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова