Постанова № 75541597, 26.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17798/17 Суддя (судді) першої інстанції:

ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О.О.

суддів: Губської О.А., Парінова А.Б.

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.11.2017 року № 0198 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке посилання на наявність надання позивачем письмових пояснень від 21.09.2017 року, які є доказом своєчасного виконання вимоги відповідача від 01.09.2017 року. Крім того, позивач зауважує, що реклама ним не розповсюджувалась, а доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. На думку позивача, вимога відповідача пред'явлена поза межами правової процедури, передбаченої чинним законодавством, не у спосіб, ним передбачений, отже не була обов'язковою для позивача.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 23.07.2018 р. за вх. № 29293, в якому відповідач зазначає, що повідомлення на адресу позивача було направлено на підставі подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що відповідає чинному законодавству. Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи було надіслано позивачу завчасно. Факт розповсюдження позивачем реклами встановлено судовим рішенням у справі № 826/14253/17.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з'явилася, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області з поданнями:

- від 16.06.2017 року № 23/Р-14-1890 про порушення ТзОВ «Споживчий центр» вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» у зв'язку із самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 27;

- від 16.06.2017 року № 23/Р-14-1891 про порушення ТзОВ «Споживчий центр» вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» у зв'язку із самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 1;

- від 16.06.2017 року № 23/Р-7-1892 про порушення ТзОВ «Споживчий центр» вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» у зв'язку із самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська.

На підставі зазначених подань Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області направило на адресу ТзОВ «Споживчий центр» вимогу від 01.09.2017 року № 7-1-13/4639 про надання у строк до 26.09.2017 року належним чином засвідчених копій документів, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, в тому числі документів щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт.

21.09.2017 року позивачем будо надано відповідь на зазначену вимогу та письмові пояснення , у яких зазначено про неможливість надати зазначені документи, оскільки їх не існує у зв'язку з тим, що позивач реклами не замовляв та не розповсюджував.

Згідно з протоколом від 30.10.2017 р. № 0323 про порушення законодавства про рекламу відповідачем встановлено порушення ТзОВ «Споживчий центр» частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» у зв'язку з ненаданням на вимогу названого управління від 01.09.2017 р. № 7-1-13/4639 в установлений термін документів, пояснень, іншої інформації, необхідних для розгляду вищевказаних подань Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а також документів про вартість реклами.

Листом від 31.10.2017 р. № 7-1-13/6484 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 31.10.2017 р. на його письмову вимогу запитувану інформацію та документи позивачем не надано, що свідчить про ознаки порушення вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу». Водночас повідомлено, що розгляд справи про порушення частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» буде проведено 30.11.2017 року.

15.11.2017 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області прийнято рішення № 0222 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу щодо позивача.

22.11.2017 року до відповідача надійшло клопотання позивача від 13.11.2017 року № 993 про припинення провадження у справі, в якому, поміж іншого, повідомлялося про відсутність можливості надати документи щодо вартості розповсюдження реклами, оскільки товариство не несе витрати на оплату вартості розповсюдження реклами за вказаними у вимозі адресами та реклама за вказаними вище адресами не розміщується.

Також повідомлено про те, що товариство не укладало договір та не проводило оплату за розповсюдження реклами за цими адресами.

За результатами розгляду 30.11.2017 року справи про порушення ТзОВ «Споживчий центр» законодавства про рекламу відповідачем встановлено порушення названим товариством вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» у зв'язку з ненадання на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 01.09.2017 року № 7-1-13/4639 в установлений строк запитуваних документів про вартість розповсюдження реклами з порушенням вимог частини першої статті 16 названого Закону, що підтверджується протоколом № 0219.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Статтею 1 Закону № 270/96-ВР передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

У силу положень ч. 1 ст. 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.

У частині шостій ст. 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зазначити, що спірним рішенням від 30.11.2017 року до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1700, 00 грн. саме за неподання на вимогу Держпродспоживслужби визначеної інформації.

Оскільки факт самовільного встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами ТзОВ «Споживчий центр» є встановленим постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 р., що набрала законної сили 27.03.2018 р. (справа № 826/14253/17), та розміщення реклами позивачем підтверджується матеріалами фотофіксації, доданими до протоколу, твердження позивача про те, що реклама ним не розміщується, та у зв'язку з цим про відсутність витребовуваних документів спростовується наявними матеріалами справи.

Крім того, необхідно зауважити, що твердження позивача стосовно несвоєчасного повідомлення про розгляд справи про порушення ТзОВ «Споживчий центр» законодавства про рекламу відповідачем не можна вважати порушенням порядку розгляду справи в розумінні Закону № 270/96-ВР, оскільки листом від 31.10.2017 року № 7-1-13/6484 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи буде проведено 30.11.2017 року. Повторне повідомлення позивача про розгляд справи, призначений на цю ж дату, листом від 24.11.2017 р. № 7-1-13/7446, який позивачем було отримано із запізненням, не свідчить про порушення його права бути обізнаним про дату, час та місце розгляду справи та бути присутнім під час її розгляду.

Відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (далі - Порядок № 693), підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Пунктом 13 Порядку № 693 передбачено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідачем дотримано порядок накладення на позивача штрафу.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 26.07.2018 р.)