Рішення № 75541323, 27.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2408/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) 25.06.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Прилуцьке ОУПФ) та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача від 25.04.2018 в перерахунку йому пенсії в пільговому обчисленні;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок вислуги років у відповідності до статті 60 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' за періоди роботи у Срібнянській районній лікарні на посаді лікаря-психіатра (з 04.03.1993 по теперішній час), та доплатити йому пенсію з урахуванням даного пільгового стажу з 10.01.2018.

Позов мотивовано тим, що в період з 04.03.1993 по теперішній час він працює на посаді лікаря-психіатра поліклінічного відділення Срібнянської районної лікарні, що відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, надає йому право на пільгове обчислення стажу для призначення пенсії за списками № 1 і № 2.

Ухвалою судді від 04.07.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що після 1 січня 2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу на посаді лікаря-психіатра, а саме: з 01.01.2004 до 10.01.2018 зараховується стаж на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Також зазначив, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регулює питання обчислення стажу при визначенні права на пенсію за вислугу років. Однак позивач перебуває на пенсії за віком відповідно до іншого закону, а саме, - Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тобто, своїми вимогами ОСОБА_1 просить перерахувати йому неіснуючу пенсію за вислугу років, яка йому Управлінням не призначалася.

Щодо зарахування стажу роботи у подвійному розмірі за період із 04.03.1993 по 31.12.2003 пояснив, що належними документами не підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення.

Крім того, вважає, що позивач звернувся до Прилуцького ОУПФ із заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а не відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому дії відповідача протиправними визнаватися не можуть у зв’язку з відсутністю будь-якого акта, а саме розпорядження чи рішення про відмову у перерахунку пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.01.2018 перебуває на обліку в Прилуцькому ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж позивача становить 43 роки 11 місяців 11 днів.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії БТ-І № 2610489 від 16.05.1977, позивач з 04.03.1993 по 19.07.2005 працював на посаді 0,5 лікаря-нарколога, 0,5 лікаря-психіатра, 0,5 лікаря підросткового кабінету Срібнянської ЦРЛ, що підтверджується витягом з наказу від 04.03.1993 № 19 (а.с. 12, 13).

19.07.2005 ОСОБА_1 звільнений з посади лікаря психіатра шляхом переведення на посаду начальника відділу охорони здоров’я Срібнянської районної державної адміністрації. В цей же день наказом Срібнянської ЦРЛ від 19.07.2005 № 122 позивача прийнято на 0,25 посади лікаря-психіатра ЦРЛ по сумісництву з 20.07.2005.

Наказом Срібнянської ЦРЛ від 30.04.2007 № 35 позивача прийнято на посаду лікаря-психіатра і 0,25 посади лікаря-нарколога поліклінічного відділення за сумісництвом.

З 06.05.2008 ОСОБА_1 надано 0,25 посади лікаря-нарколога Срібнянської ЦРЛ за сумісництвом.

22.12.2017 Срібнянською ЦРЛ видано позивачу довідку № 02-30/1688 про те, що він дійсно працює на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення Срібнянської ЦРЛ з 04.03.1993 по теперішній час (а.с. 15).

У зв’язку з наведеним, позивач звернувся до Прилуцького ОУПФ із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії за періоди роботи в Срібнянській ЦРЛ на посаді лікаря-психіатра з 04.03.1993 по теперішній час, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки робота в психіатричних закладах охорони здоров’я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Листом від 25.04.2018 за № 114/10/Н-3 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, зазначивши, що згідно акта зустрічної перевірки ГУПФ України в Чернігівській області не підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення. За документами пенсійної справи пенсія призначена та виплачується згідно з чинним законодавством (а.с. 9-10).

Вважаючи вказану відмову Прилуцького ОУПФ протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок, підстави та особливості пенсійного забезпечення громадян України врегульовано, в тому числі, Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

В свою чергу, відповідно до статті 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 вказаного Закону встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону (частина перша статті 27 Закону № 1058).

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Одночасно, Законом № 1788 встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (стаття 2 Закону № 1788).

Відповідно до статті 6 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Згідно із статтею 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

В розділі ІІІ Закону № 1788 визначено особливості обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій.

Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (стаття 56 Закону № 1788).

Статтею 60 Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають, в тому числі, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після визначеної Законом дати.

Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти суд дійшов висновку, що Законами № 1058 та № 1788 встановлено вичерпний перелік видів пенсій і особі призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, досягнувши пенсійного віку (04.01.1958 р.н.) та маючи страховий стаж 43 роки 11 місяців 11 днів, використовуючи надане йому чинним законодавством право вибору виду пенсії, звернувся до Прилуцького ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058. Управлінням призначено позивачу пенсію відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявного у нього страхового стажу.

Тобто, з моменту призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону № 1058, між ним та Прилуцьким ОУПФ виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм вказаного Закону.

В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вислуги років на підставі статті 60 Закону № 1788. Однак, як вбачається з аналізу вищенаведених положень Закону № 1788, вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі Закону № 1788 та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що позивач просить зобов’язати Прилуцьке ОУПФ провести йому перерахунок вислуги років у пільговому розмірі (а не стажу роботи), суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки він отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а не за вислугу років відповідно до Закону № 1788.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в пільговому обчисленні з врахуванням вислуги років, обчисленої відповідно до статті 60 Закону № 1788, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Незалежності, 8/2, смт. Срібне, Чернігівська область, 17300) до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37787797, вул. 1 Травня, 48а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.07.2018.

Суддя С.В. Бородавкіна