Ухвала суду № 75541238, 26.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

26 липня 2018 року м. Київ № 826/6819/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення 643261,37 грн, -

за участю:

від позивача - Чипова О.В.;

від відповідача - Костенко Є.А.;

від третьої особи на стороні позивача - Слободян Ю.О.;

від третьої особи - не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Київська місцева прокуратура № 5 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд стягнути на користь Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" плату за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 643261,37 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6819/18 та призначено підготовче судове засідання на 19.06.2018.

06.06.2018 від представника відповідача Костенко Є.А. надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та залучити до участі у справі в якості третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", Управління Укртрансбезпеки України у Миколаївській області та Державну службу України з безпеки на транспорті.

18.06.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відповідача не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 19.06.2018, судом частково задоволено клопотання представника позивача та залучено Державну службу України з безпеки на транспорті до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

19.07.2018 представником Укртрансбезпеки Слободян Ю.О. подано до суду пояснення щодо позову, у яких остання просила суд задовольнити позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 5.

23.07.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" Васильєвим П.П. подано пояснення щодо позову, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності у прокурора права на звернення до суду з відповідним позовом.

24.07.2018 представником відповідача Костенко Є.А. подано суду заперечення проти позову, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 24.07.2018 судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у даній справі, оскільки даний спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів, які за своєю правовою природою являються матеріальними збитками.

Представник позивача заперечувала проти закриття провадження у даній справі.

Представник відповідача підтримав поставлене на обговорення судом питання та просив суд закрити провадження у даній справі.

Представник третьої особи - Укртрансбезпеки підтримала позицію прокуратури.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" у судове засіданні 24.07.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стала несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, визначених наступними розрахунками:

від 30.09.2017 № 266, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 3657,50 євро;

від 30.09.2017 № 268, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 3176,25 євро;

від 30.09.2017 № 269, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 1397,55 євро;

від 30.09.2017 № 270, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 1397,55 євро;

від 02.10.2017 № 275, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 899,61 євро;

від 27.09.2017 № 238, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 1021,20 євро;

від 27.09.2017 № 239, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 1060,05 євро;

від 27.09.2017 № 240, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 854,70 євро;

від 27.09.2017 № 241, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 1249,98 євро;

від 27.09.2017 № 244, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 801,78 євро;

від 27.09.2017 № 246, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 766,92 євро;

від 27.09.2017 № 245, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 951,18 євро;

від 29.09.2017 № 259, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 2414,25 євро;

від 04.10.2017 № 284, згідно якого розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування становить 966,00 євро.

За визначенням пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 103 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпунктів 15, 27 пункту 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно з частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.10.2016 у справі № 813/4972/13-а.

Враховуючи викладене та суб'єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що спір за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 643261,37 грн підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення прокуратурі міста Києва сплаченого судового збору за подання до суду даного позову, згідно платіжного доручення від 17.04.2018 № 486 у загальній сумі 9648,92 грн.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 826/6819/18 за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення 643261,37 грн.

Попередити позивача, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути прокуратурі міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) сплачений судовий збір у розмірі 9648,92 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст ухвали складено та підписано 26 липня 2018 року.