Рішення № 75535932, 17.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8345/16-ц

Провадження №2/461/962/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання договору недійсним, скасування реєстрації, витребування майна та виселення –

в с т а н о в и в :

19.12.2016 року Львівська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №23 на вул. І Федорова, 29 у м. Львові від 15.07.2016 р., серія та номер: 1782, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30486378 від 15.07.2016 р., витребувати квартиру №21 на вул. І.Федорова, 29 від ОСОБА_3, а також виселити ОСОБА_3 з квартири №21 на вул. І Федорова, 29.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.04.2009 р. №251 «Про надання квартири сім’ї ОСОБА_5П.» (п. 3 рішення) квартиру №21 на вул. І Федорова, 29 зараховано до числа відселенчих, яку Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР використовував для тимчасового переселення із житлових приміщень, які підлягали ремонту. Квартира №21 на вул. І Федорова, 29 складається з однієї житлової кімнати площею 18,70 кв.м., кухні площею 10,0 кв.м., вбиральня площею 7,20 кв.м. спільна з квартирами №№ 20, 21, 23. 31.08.2016 р. комісією ЛКП «Старий Львів», Галицької районної адміністрації ЛМР, Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР встановлено, що дверний проріз до квартири №21 на вул. І Федорова, 29 та до туалету закладені цеглою та об’єднано квартири в одну за №23 на вул. Федорова, 29. На вимогу ЛКП «Старий Львів» документів на переобладнання квартир власником квартири №23 на вул. І Федорова,29 у м. Львові ОСОБА_2 не представлено. Зазначає, що згідно п.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення. Стверджує, що ОСОБА_2 була власником квартири №23 на вул. Федорова, 29 у м. Львові з 16.06.2014 р. відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2016 р., загальна площа квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові складає 92,7 кв.м., власником квартири є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2016 р. №1782, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 Вважає, що ОСОБА_2 безпідставно набула право власності на квартиру Львівської міської ради №21 на вул. І. Федорова, 29 у м. Львові.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.12.2016 троку відкрито провадження у даній справі. Ухвалою від 10.07.2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою представника позивача.

28.07.2017 року представником позивача на ухвалу від 10.07.2017 року подано апеляційну скаргу. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.04.2018 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа надійшла до Галицького районного суду м.Львова 11.05.2018 року та була передана судді Зубачик Н.Б.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник прийматиме участь у виселенні особи з приміщення. Однак, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки доказів перебування представника позивача на вказаних діях та неможливості забезпечити явку іншого представника у судове засідання суду не надано.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з’явилися, однак через канцелярію суду від представника надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, проти задоволення позову заперечує, просить у такому відмовити, про що подала письмові заперечення. Зокрема зазначає, що ОСОБА_2, у червні 2014 року купила квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові. Згодом відповідач зазначену квартиру продала. Однак зазначає, що не продавала вказаної квартири відповідачу ОСОБА_3 Крім цього, зазначає, що позивачем не подано доказів наявності права власності на квартиру №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові. Стверджує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту права власності, покликаючись при цьому на п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно якого, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. Фактично, для витребування майна, необхідно, щоб таке майно було у володінні та користуванні особи, до якої заявлено позов та було індивідуально визначеним. На вказаному наголосив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 Постанови Пленуму №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначивши, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. За таких умов відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази володіння чи користування відповідачами квартирою №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові, відтак, немає підстав для її витребування. Також зазначає, що Львівська міська рада немає жодних прав на квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові, відповідно у неї відсутні підстави на оспорення правочинів, які укладено щодо такої квартири. Окрім того, звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів самовільного вселення відповідача в квартиру №21 на вул. І. Федорова, 29 у м. Львові.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду подала письмові заперечення, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що є власником квартири №23 площею 92,7 кв.м. в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові.На момент купівлі квартира складалася з двох житлових кімнат, кухні та комунальних вигод. Існуючий на момент купівлі квартири стан збережено на даний час. Відповідач не проводила жодних перепланувань чи реконструкцій. Зазначає, що на час купівлі квартири, така належала попередньому власникові на праві власності, яке було зареєстрованим в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, вважає неналежним способом захисту прав позивача вимогу визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові, оскільки позивачем не надано жодних доказів суперечності такого договору положенням чинного законодавства. Зазначає, що в п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5 судом наголошено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Відповідач зазначає, що не є та ніколи не була власником, володільцем чи користувачем квартири №21 на вул. І. Федорова, 29 у м. Львові, такі дані в матеріалах справи відсутні. Відсутність у відповідача квартири №21 на вул. І.Федорова, 29 у м. Львові виключає можливість її витребування. За таких умов, відповідач вважає необґрунтованою вимогу про визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та відповідно скасування державної реєстрації права власності на підставі такого договору.

Окрім того, ОСОБА_3 заперечує проти її виселення з квартири №21 на вул. І Федорова,29 у м. Львові та витребування у неї такої квартири, оскільки такою квартирою не володіє, вказаної квартири не займала та не займає на даний час. Зазначає, що згідно наявної у справі довідки з місця проживання від 27.09.2016 р., виданої ЛКП «Старий Львів», квартира №21 на вул. І Федорова, 29 у м. Львові є вільною. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник третьої особи Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 14.04.2005 р., територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради належить будинок №29 на вул. І. Федорова у м.Львові.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.04.2009 р. №251 «Про надання квартири сім’ї гр. ОСОБА_5П.» квартиру №21 в будинку №29 на вул. І.Федорова у м. Львові зараховано до числа відселених (Т.1, а.с.8).

30.08.2016 р. ЛКП «Старий Львів» видано попередження відповідачу ОСОБА_2 про те, що у належній їй квартирі №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові проводяться ремонтні роботи, відповідача зобов’язано представити документи про право власності та технічний паспорт на квартиру, а також забезпечити доступ до вказаної квартири представникам ЛКП «Старий Львів» (Т.1, а.с.7).

31.08.2016 р. комісією у складі представників ЛКП «Старий Львів», Галицької районної адміністрації ЛМР, Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР складено акт, згідно якого дверний проріз до квартири №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові та до туалету спільного користування закладені цеглою та об’єднано квартири в одну за №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові (Т.1, а.с.16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.10.2014 р. власником квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові являється ОСОБА_2 Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_2 купила у ОСОБА_7 квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові (Т.1, а.с.9, 17).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2016 р. – власником квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові являється ОСОБА_3 Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №1782 (Т.1, а.с.12).

З довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописки №4629 від 27.09.2016 р., виданої ЛКП «Старий Львів» вбачається, що у квартирі №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові зареєстрованих осіб немає (Т.1, а.с.10).

З довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописки №4628 від 27.09.2016 р., виданої ЛКП «Старий Львів» вбачається, що у квартирі №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові зареєстрованих осіб немає (Т.1, а.с.11).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №793, ОСОБА_2 продала ОСОБА_9 квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові (Т.1, а.с.64-65).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2016 р. – власником квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові являється ОСОБА_9 Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу квартири від 06.07.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №793 (Т.1, а.с.63).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1782, гр. ОСОБА_9 продала квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові гр. ОСОБА_3 (Т.1, а.с.50-51).

Згідно технічного паспорта на квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м.Львові від 14.10.2015 р., квартира складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, коридору, гардеробу та підвалу, загальна площа квартири становить 92,7 кв.м.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутній та сторонами не надано договору купівлі-продажу квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а в справі наявні договори купівлі-продажу квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові, укладені 06.07.2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та 15.07.2016 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, суд вважає позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові від 15.07.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1782 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Окрім цього, всупереч ч.3 ст.12 ЦПК України позивачем не доведено факту порушення його прав оскаржуваним договором, оскільки суду не надано жодних доказів наявності права власності Львівської міської ради на квартиру №23 в будинку №29 на вул. І Федорова у м. Львові. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на вказану вище квартиру зареєстровано на ОСОБА_3 Відтак, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30486378 від 15.07.2016 р., оскільки позивачем не заявлено позовних вимог до державного реєстратора.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Частиною першою ст.388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Згідно ч.2 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували передачу спірної квартири у комунальну власність та прийняття її до комунальної власності. Доказ реєстрації права власності на будинок в цілому не доводить факту наявності права власності на квартиру в такому будинку, оскільки згідно ст.382 ЦПК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Разом з тим, від добросовісного набувача майно може бути витребуване лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК України), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Також, оскільки з наявної у справі довідки з місця проживання від 27.09.2016 р., виданої ЛКП «Старий Львів», випливає, що у квартирі №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові зареєстрованих осіб немає, жодних доказів самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_3 вказаної квартири суду не надано, відтак відсутні підстави для виселення ОСОБА_3 з квартири №21 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові та витребування даної квартири з володіння ОСОБА_3

Згідно ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач ОСОБА_3 придбала квартиру №23 в будинку №29 на вул. І. Федорова у м. Львові в особи, яка була власником даної квартири, право якої було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не є скасованим на даний час, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Оскільки у задоволені позову відмовлено, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовій збір необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.116 ЖК України, ст.ст. 15, 184, 382, 386, 388 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання договору недійсним, скасування реєстрації, витребування майна та виселення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівська міська рада, юридична адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26360701.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. 200 річчя Кривого Рогу, 30/114.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АК 020245, виданий Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 06.01.1998 р., ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. 200 річчя Кривого Рогу, 30/114.

Третя особа: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, місцезнаходження: 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, 74, прим.327.

Третя особа: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, місцезнаходження: 79006, м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814670.

Суддя Зубачик Н.Б.