Вирок № 75535091, 27.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.07.2018

Справа № 320/3002/18

(1-кп/320/639/18)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» липня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140003608 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

29 червня 1999 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі;

24 листопада 2004 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.;

25 вересня 2006 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.296 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.75КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

14 травня 2010 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

10 вересня 2013 року Мелітопольським міськрайоннимим судом Запорізької області за ч.1 ст.186 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

05 жовтня 2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 10 вересня 2013 року до відбування у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року умовно-достроково. Невідбутий строк 10 місяців 8 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Гончар Д.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_3,

потерпілого – ОСОБА_4,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2017 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись відсутністю власника будинку, проник на території домоволодіння за №23, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пров. Балковський, звідки з будинку та будівель господарчого призначення таємно викрав належне ОСОБА_4 у майно, а саме: 2 драбини до автомобільних ресорів, до автомобілю «ГАЗ-69», вартістю 290 грн. за кожну, на загальну суму 580 грн.; облицювання радіатора до автомобіля «ГАЗ-69», вартістю 800 грн.; металевий лом довжиною 1,5 метри, вартістю 100 грн.; 5 фрагментів арматури, вартістю 10 грн. за 1 метр арматури (3 з яких довжиною 1,5 метри, тобто 15 грн. за фрагмент, 2 фрагменти арматури довжиною 2 метри, тобто 20 грн. за фрагмент) загальною вартістю 85 грн.; задні праві двері до автомобіля «ГАЗ-69», вартістю 800 грн.; моток ніхромового дроту, довжиною приблизно 20 метрів, вагою 9 кг, з урахуванням вартості 1 кг. ніхрому 100 грн., загальною вартістю 900 грн.; 2 бухти алюмінієвого утеплення, 1,8 метрів в ширину, довжиною 18 метрів кожна, з урахуванням вартості 1 метру алюмінієвого утеплення, 1,8 метрів - 50 грн., тобто вартістю 900 грн. кожна, загальною вартістю 1800 грн.; каркас на заднє сидіння до автомобіля «ГАЗ-69», вартістю 100 грн.; акумулятор автомобільний марки «6СТ-75», вартістю 350 грн.; саморобну металеву каністру об’ємом 20 літрів, вартістю 400 грн.; три металеві сифони вартістю 150 грн. кожний, загальною вартістю 450 грн.; мідний кабель в гумовій обмотці довжиною 19 метрів, вагою 19 кг, з урахуванням вартості 1 кг меді - 100 грн., загальною вартістю 1900 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_4К майнову шкоду на загальну суму 8265 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, з проникненням у житло та інше приміщення.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що 05 серпня 2017 року в денний час він через стелю, знявши шифер, проник в сарай та викрав ресори та інші речі, зазначені в обвинувальному акті. Викрадені речі склав у себе вдома в сараї, а потім реалізував на метал. Отримані кошти пересилав на дитину. Щиросердно розкаявся, просив суворо не карати. Заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з нього моральної та матеріальної шкоди визнав в повному обсязі.

Судом роз’яснене обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз’яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений ним цивільний позов підтримав в повному обсязі, просив призначити обвинуваченому максимальне покарання, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 на шлях виправлення не стає та постійно краде чуже майно.

У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі „Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі „Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що „досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу „законності" і воно не було свавільним". У справі „Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що „для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити „особистий надмірний тягар для особи".

Обвинувачений ОСОБА_1 розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, що судом визнається як пом’якшувальні обставини, однак раніше судимий, характеризується за місцем проживання незадовільно, вчинив правопорушення повторно, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, що у сукупності судом визнається як обтяжуючі обставини.

На цих підставах суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1В можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у вигляді реального відбуття покарання.

Вирішуючи питання про цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 21 035 грн. 00 коп., суд приходить до висновку про його задоволення як такий, що підтвердженим матеріалами кримінального провадження та визнаний обвинуваченим ОСОБА_1

При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, суд також вважає можливим задовольнити його повністю, оскільки внаслідок скоєного обвинуваченим відносно потерпілого правопорушення, він зазнав не тільки матеріальної шкоди, а й душевні страждання, переніс стрес, пов’язаний із протиправною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1, був порушений його усталений спосіб життя, він побоювався за безпеку свого майна. Враховуючи викладене, суд, з урахуванням визнання позову обвинуваченим ОСОБА_1 в цій частині, вважає, що сума в розмірі 10 000 грн. буде достатньою для компенсації потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди, а тому підлягає стягненню.

Витрати за проведення експертизи, з урахуванням вимог ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (три) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 вираховувати з моменту його затримання, а саме з 13 квітня 2018 року.

Запобіжний захід — тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_1, до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, (згідно відповіді ДФС України від 24 липня 2017 року відомості про РНОКПП не ідентифікуються), на користь ОСОБА_4, (РНОКПП НОМЕР_1), матеріальну шкоду в розмірі 21 035 (двадцять одна тисяча тридцять п’ять) гривень 00 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, (згідно відповіді ДФС України від 24 липня 2017 року відомості про РНОКПП не ідентифікуються), на користь держави на рахунок № 31116115700009, УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025367, назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області, витрати на проведення експертиз в розмірі 889 /вісімсот вісімдесят дев’ять/ грн. 83 коп.

Речові докази:

2 драбини до автомобільних ресорів, до автомобілю «ГАЗ-69», облицювання радіатора до автомобіля «ГАЗ-69», металевий лом, шматки арматури, довжиною від 1,5 до 2 метри, в кількості 5 штук, задні праві двері до автомобіля «ГАЗ-69», металевий ящик для електричних приборів, металева труба, довжиною 1,2 метри, моток ніхромового дроту, довжиною приблизно 20 метрів, вагою 9 кг, 2 бухти алюмінієвого утеплення, 1,8 метрів в ширину, довжиною 18 метрів кожна, каркас на заднє сидіння до автомобіля «ГАЗ-69», які передані на відповідальне зберігання згідно заяви від 09 серпня 2017 року потерпілому ОСОБА_4 – залишити потерпілому ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: І.О.Калугіна