Постанова № 75533658, 18.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/2460/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кондора Р.Ю.,

за участю секретаря Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 05 квітня 2018 року (у складі судді Уліганинця П.І.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Баратей Антоніна Антонівна, про визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу та державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом у грудні 2017 р.

Просив:

-скасувати договір купівлі-продажу від 20 квітня 2011 р., укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Баратей А.А.;

-скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане Свалявською державною нотаріальною конторою № 313 на ім'я ОСОБА_4

На обґрунтування позовних вимог указав, що після смерті свого дядька - ОСОБА_6, отримав у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2011 р. 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. Станом на 16.02.2017 р. у цьому помешканні зареєстрований він, його сестра та її малолітня донька. У червні 2017 р. він мав намір уселитися у цей будинок, однак ОСОБА_2 перешкодила йому в цьому, посилаючись на те, що вона є єдиним власником такого. Згодом він дізнався про існування оскаржуваного договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 20.04.2011 року. Вважає, що діями відповідачів і приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу - Баратей А.А., його безпідставно позбавлено право власності на частку нерухомого майна.

Рішенням Свалявського районного суду від 05 квітня 2018 р. позов задоволено повністю: договір купівлі-продажу від 20.04.2011 р. за реєстровим номером 241, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 визнано недійсним і скасовано його реєстрацію; державну реєстрацію свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 з часткою 1/1 - скасовано. Вирішено питання судових витрат: стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 430,15 грн. у відшкодування судового збору з кожного.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і постановити нове про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи скарги зводяться до відсутності поважних причин для поновлення строку позовної давності, виходу судом за межі позовних вимог, незалучення до участі у справі ОСОБА_7 як співвласника купленого дружиною (ОСОБА_2.) будинку та неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав.

Відзиву на скаргу позивач не подав, однак у судовому засіданні він і його представник - адвокат ОСОБА_8, не визнали апеляційної скарги як необґрунтованоїі просять залишити рішення суду першої інстанції безх змін. Узагальнені доводи заперечень зводяться до доведеності факту порушення майнових прав позивача.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2011 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали право власності кожен на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно з витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 26184834 від 18.02.2011 р. за ОСОБА_3 як спадкоємцем зареєстровано свідоцтво про право на спадщину, а 22.08.2017 р. (витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 95360244) - зареєстровано право приватної спільної часткової власності на ? частину цього будинку (з надвірними спорудами).

Згідно з витягами про державну реєстрацію прав № 29120109 від 24.02.2011 р., № 29717556 від 19.04.2011 р., ВТ - 002030000322011 від 15.04.2011 р. указаний будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою зареєстрований на праві власності одноосібно за ОСОБА_4, який 20.04.2011 р. відчужив його ОСОБА_2 на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку (реєстраційний номер 241).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача як законного власника ? частини нерухомого майна (житлового будинку № 77 по АДРЕСА_1) порушене та потребує судового захисту.

Апеляційний суд погоджується із цими висновками через їх відповідність обставинам справи, належним чином оціненим доказам і нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_6 (спадкодавця) є ОСОБА_4 (син) і ОСОБА_3 (племінник), що не оспорюється.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.02.2011 р. спадкоємцем ОСОБА_6 на ? частки майна (житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1) є ОСОБА_3 (племінник), батько якого - ОСОБА_9, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03 березня 2004 року № 20/5, право власності,зокрема, на житловий будинок, може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном.

Таким чином, ОСОБА_3, який одержав Свідоцтво про право на спадщину за законом, є власником 1/2 частини вказаного житлового будинку (об'єкту спадкування), має право володіти й користуватися цією частиною. Відсутність реєстрації такого права лише обмежує власника у праві розпорядження належним йому майном.

Власником іншої ? частини цього будинку є ОСОБА_4

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права.

ОСОБА_4, будучи фактично частковим співвласником спадкового майна, не мав права розпоряджатися (відчужувати) ним без згоди іншого співвласника - ОСОБА_3

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті справедливе рішення, обґрунтовано захистивши порушене майнове право позивача.

У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції як неістотні, суперечні обставинам справи, письмовим доказам і нормам матеріального права (зокрема, в частині щодо виправлення можливої описки в судовому рішенні).

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Свалявського районного суду від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4. Повне судове рішення складено 27 липня 2018 р.

Судді: