Ухвала суду № 75533380, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1172/18 Справа № 204/3685/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Кондаков Г.В.,

секретаря Лошакова А.С.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

обвинувачена ОСОБА_2,

її захисник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в суді першої інстанції ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянки України, українку, яка має середню освіту, не заміжня, не працюючя, зареєстрована та мешкаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судима, останій раз:

- 11.12.2017 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України на підставі ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України призначено остаточне покарання 2 роки 8 місяців позбавлення волі

засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України призначено ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2017 у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислюється з 11 грудня 2017 року.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2.визнано винною та засуджено за те, що вона приблизноо 15:39, 12.06.2017, перебуваючи у торгівельному залі магазину «Магазин – 2111» ТОВ «Сільпо-Фуд», розташованого за адресою: м.Дніпро вул. Новокримська 3 «а», та реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно із корисливих мотивів та особистої зацікавленості, впевнившись, що її дії залишаються таємними для оточуючих, взяла з вітринного стелажу чотири банки шпротів «Рижское золото» та 6 яєць «Kinder-сюрприз», та заховала їх у кишені куртки, одягненої на ній.

Але до кінця, свій злочинний умисел не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена працівниками магазину, та викрадене було вилучено.

В апеляційній скарзі:

- прокурор просить вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю, на його думку, призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_2 визнати винною та призначити їй покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, та на підставі ч,4 ст.70 КК України призначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2017р., у вигляді позбавлення вол, - строком на 4 роки.

На його думку судом першої інстанції призначене ОСОБА_2 покарання є занадто м'яким.

Суд прийняв до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_2 щиро розкаїлася у скоєному. Проте, допитана у судовому засіданні, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення спочатку не визнала, але в подальшому, лише після обговорення позиції з адвокатом, повністю визнала себе виннуватою у скоєнні інкримінуємого їй злочину, Такі висновки суду, на його думку, вочевидь засновані лише на показах обвинуваченої у судовому засіданні про те, що вона «перебуваючи під вартою зрозуміла що вчинила невірно». При цьому судом належним чином не було враховано схильність останньої до вчинення нових злочинів.

- захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок та пом'якшити ОСОБА_2 покарання. Зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання, згідно ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення з 20 червня 2017 року по день ухвалення судового рішення апеляційним судом у даному кримінальному провадженні, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 потребувала хірургічного лікування та щодо неї виправна установа готує медичні документи для проведення консультативної комісії щодо наявності в неї захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засудженої від подальшого відбування покарання за ст. 84 КК України, але до теперішнього часу відповідний медичний огляд ув'язненої, не проведено.

Тому, вважає, що призначене підзахисній покарання є занадто суворим та не відповідає особі обвинуваченої.

Крім того, на його думку, судом не застосовано ст. 5, ч. 5 ст. 72 КК України, а саме, ОСОБА_2 не зараховано у відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, згідно протоколу затримання, остання ув'язнена з 20 червня 2017 року.

Тому, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 положення ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838- VIII від 26 листопада 2015 року та зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення та перебування в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляду апеляційної інстанції, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 20 червня 2017 року по день ухвалення судового рішення апеляційним.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, думку обвинуваченої та її адвокта, які прохали апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу адвоката, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, та про юридичну кваліфікацію її дій за, за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, в апеляції не оспорюються, тому в цій частині не перевіряються.

Ствердження прокурора про те, що районним судом невірно призначено покарання, через м'якість, - 2 років 8 місяців позбавлення волі, та є твердження захисника про необхідність пом’якшення покарання ОСОБА_2, на думку колегії суддів є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законному обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з вироку, районний суд при призначенні обвинуваченій покарання врахував тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом’якшуютьпокарання, ступінь здійснення злочинного наміру, про те, що вона не довела скоєне до кінця, розмір спричиненої матеріальної шкоди, а також позицію представника потерпілого.

Обвинувачена вчинила закінчений замах на злочин середньої тяжкості, судима, не працює, на обліку і лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі рішення суду від 03.06.2015. Також вона страждає на хронічний одонтогенний остеомієліт. На даний час обвинувачена відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду від 11.12.2017. Судом було враховано і незначний розмір спричиненої шкоди, а також позиція представника потерпілого, який не мав матеріальних претензій до обвинуваченої.

З наведеного вище видно, що районний суд в повній мірі врахував всі обставини скоєного, дані про особу обвинуваченої та стан її здоров’я.

Тому підстав, як для пом’якшення покарання, так і для призначення більш суворого, - не вбачається.

Вирок суду, як видно з його тексту, є обґрунтованим, вмотивованим та законним.

Перевіркою матеріалів провадження колегією суддів не встановлено суттєвих порушень, вимог КПК України, які б слугували підставою для скасування або зміни судового рішення.

Отже апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню, а вирок слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь в суді першої інстанції ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2, – залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченою, що тримається під вартою в той же строк, з дня отримання копії ухвали.

Судді: