Ухвала суду № 75533283, 20.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/883/18 Справа № 210/3508/18 Слідчий суддя - Літвіненко Н.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року

Колегія суддів судової палати розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді – доповідача Кондакова Г.В.

суддів Коваленка В.Д.,

ОСОБА_2

при секретарі Надтока Ю.В.

за участю заявника ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, -

встановила:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, та накладено арешт з забороною відчуження, розпорядження та користування автомобілями:

- «SUZUKI SWIFT», 1328(2007), «АЕ 3900 ВЕ», куз. №TSMMZC11S00397252, зареєстрований за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- «HYUNDAI ACCENT», 1591 (2011), АЕ 9699 ET, куз. №Z94CU41DBBR092260, зареєстрований за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Накладено арешт з забороною відчуження та розпорядження на нерухоме майно:

- 1/2 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_6;

- 3/8 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану за ОСОБА_6.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

В провадженні СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017040000000645 від 01.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом привласнення керівництвом ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та окремих районних філій бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які надходять від Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_6

26.06.2018 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що автомобілі:

- «SUZUKI SWIFT» 1328(2007), «АЕ 3900ВЕ», куз. №TSMMZC11S00397252, 25.11.2017 зареєстрований за ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_3, та в той же день знову зареєстрований за ОСОБА_6;

- «HYUNDAI ACCENT»,1591 (2011), «АЕ 9699 ET», куз. №Z94CU41DBBR092260, 30.11.2017 зареєстрований за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше був зареєстрований за ОСОБА_6.

Крім того, в листопаді 2017 року в межах вказаного кримінального провадження проведено ряд обшуків за адресами мешкання, реєстрації та роботи фігурантів, тому, враховуючи викладене, можливо прийти до висновку що ОСОБА_6 особисто та її спільники в листопаді 2017 року вжили заходів щодо перереєстрації свого майна, в тому числі транспортних засобів, на інших осіб. Однак, вказані транспортні засоби і досі перебувають у фактичному користуванні підозрюваної ОСОБА_6 та інших учасників організованої групи, так як слугував останнім в якості знаряддя злочину та в подальшому може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, таким чином мають значення речового доказу.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить:

- 1/2 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- 3/8 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи, що у разі визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, а незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може негативно вплинути на кримінальне провадження, тому клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Адвокат не погодився з даним рішенням суду. В своїй скарзі просить ухвалу скасувати частково, і виключити з арешту майна автомобіль HYUNDAI ACCENT,1591 (2011), АЕ 9699ET, куз. №Z94CU41DBBR092260, який зареєстрований за ОСОБА_3

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_3 не має ніякого відношення до вказаного кримінального провадження. Вказаний автомобіль є його власністю на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.11.2017 року та технічного паспорту та автомобіль.

Про наявність оскаржуваної ухвали йому стало відомо 02.07.2018 року, коли його автомобіль був зупинений поліцейським патрулем та вилучений без складання відповідного протоколу.

Вказує, що ні в клопотанні прокурора, ні в ухвалу слідчого судді не зазначено правову підставу арешту належного йому, як добросовісному набувачу, майна, що є порушенням норм чинного Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017040000000645 від 01.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом привласнення керівництвом ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та окремих районних філій бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які надходять від Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вищезазначене майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК - досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона, як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб’єктів, визначеного ст. 170 КПК.

Відповідно до вказаної норми, така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.

Крім того, слідчий суддя або суд під час судового провадження за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, може накласти арешт на майно.

Сукупність даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального та судового провадження, свідчить про те, що як прокурором, який вніс клопотання, так і слідчим суддею не були дотримані вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону при внесенні та розгляді клопотання, оскільки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим та іншою особою, яка несе відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння, відсутнє посилання на докази факту завдання шкоди саме заявником, зазначене у клопотанні та ухвалі суду майно не визнано органом досудового розслідування речовими доказами у кримінальному провадженні. Також слідчий суддя, як і прокурор не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Отже, наведені прокурором доводи щодо необхідності накладення арешту на дане майно є сумнівними за своєю суттю, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже, у даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, апеляційний суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, викладені у клопотанні доводи сторони обвинувачення про відповідність клопотання положенням КПК України та можливості арешту майна у порядку ст. ст. 170, 171 КПК України за відсутності наявності пред’явлення підозри у цьому кримінальному провадженні саме ОСОБА_3, заявленого цивільного позову, встановленої невідповідності даного майна ст. 98 КПК України, як і відсутності у останнього статусу речового доказу, за відсутності безсумнівних доказів недобросовісності теперішнього користувача майна, є надуманими, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із вищезазначеним стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

За викладених обставин колегія суддів доходить висновку про те, що арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 10.03.2017 року, був накладений слідчим суддею за відсутності визначених законом підстав для цього, а очевидні істотні причини для утримання вищезазначених речей державою відсутні, та вважає за необхідне апеляційну скаргу – задовольнити.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна прокурором та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, ч. 3 ст. 407 КПК України вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про задоволення клопотання прокурора 2-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області про накладення арешту на майно та накладення арешту з забороною відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», 1591 (2011), «AE 9699 ET», куз. Z94CU41DBBR092260, зареєстрований за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора 2-го відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області в частині накладення арешту на майно та накладення арешту з забороною відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», 1591 (2011), «AE 9699 ET», куз. Z94CU41DBBR092260, зареєстрований за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В решти ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_2