Рішення № 75531427, 11.07.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2174/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2017 року ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5507226 від 13.07.2007 року у сумі 1148332,17 грн. звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_7, встановити спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме: продаж публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_4 банк» вказаного транспортного засобу шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, встановити початкову ціну предмета застави, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу, обраним публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_4 банк», передати в управління публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4 банк» предмет застави – вказаний транспортний засіб, надати повноваження публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4» в тому числі, але не виключно на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для подальшої реалізації, а також надати публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4» всі повноваження, необхідні для продажу вказаного майна. Всі судові витрати, понесені позивачем по цій справі віднести на рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_4 банк», правонаступником якого ПАТ «Перший Український ОСОБА_4 банк» та ОСОБА_5 13.07.2007р. укладено кредитний договір № 5507226, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 102 094 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит у строк не пізніше 13.07.2014р. З метою рефінансування заборгованості між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 22.12.2009р. було укладено додаткову угоду № 8462723 до кредитного договору № 5507226 від 13.07.2007р, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо додаткового надання 2-го траншу кредиту у розмірі 643 509,78 гривень, що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 80 388,48 доларів США. Виключне цільове призначення 2-го траншу кредиту - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. За користування другим траншем кредиту процентна ставка встановлена у розмірі 19,00 % річних, строк кредиту - до 22.06.2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором був укладений договір застави транспортного засобу № 5535844 від 13.07.2007р., а саме: транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте відповідач свої обов’язки з поетапного повернення заборгованості за кредитним договором не виконав, в зв’язку з чим 15.02.2013 року позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості, яка була отримана ним 12.03.2013 року. В тридцяти денний строк відповідач вимогу банка не виконав, в зв’язку з чим з 12.04.2013 року у відповідача виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 500 988 грн. 98 коп. Позивачем були нараховані проценти на прострочену заборгованість, які станом на 29.03.2017 року дорівнювали 597343 грн. 19 коп. Підсумовуючи вищенаведене позивач вважає, що загальна сума заборгованості в розмірі 1148332 грн. 17 коп. має бути погашена шляхом звернення стягнення на заставне майно із наданням позивачу відповідних повноважень.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.06.2017 року була задоволена заява позивача про забезпечення доказів та витребувано у Головного сервісного центру МВС України відомості з Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України щодо власників та державної реєстрації транспортного засобу, а саме: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2017 року залучено до участі у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4 Банкдо ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставне майно в якості співвідповідача ОСОБА_6.

02.10.2017 року позивач змінив предмет позову в частині позовних вимог до співвідповідача ОСОБА_6, а саме вказавши що предметом застави є транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_6, посилаючись на те, що ОСОБА_6 є новим власником предмета застави, та державний номерний знак вказаного транспортного засобу було змінено.

На виконання вимог ч. 3 ст. 36 ЦПК України (в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії) суд повідомив третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – попередніх власників спірного транспортного засобу, про справу і роз'яснив їх право заявити про свою участь у справі (а.с 128, т. 1). Оскільки від третіх осіб не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа була розглянута без них.

Ухвалами Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31.01.2018 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням їх до протоколу судового засідання, заява ОСОБА_5 про призначення автотоварознавчої експертизи - повернута, у задоволені клопотання ОСОБА_6 про витребування для огляду з Дзержинського міського суду Донецької області судового провадження, ініціювання судом відновлення втраченого судового провадження, витребування з Лозівського міськрайоннного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області копій документів виконавчого провадження, залучення третіх осіб – відмовлено.

Відповідач ОСОБА_5 надав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відсутня підстава позову, оскільки вважає, що позов в розумінні ст. 118, 119 ЦПК (в редакції, що діяли на час вчинення процесуальної дії) до нього не пред’явлено. Крім того, повідомив про те, спір між позивачем та первісним відповідачем ОСОБА_7 було вирішено рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року, яке набрало законної сили 20.03.2014 року на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року за результатами апеляційного перегляду. Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, виданого на підставі вказаного рішення суду стягувачем пропущено, а отже ОСОБА_5 набув право розпорядження заставленим майном. До того ж під час укладення договорів купівлі-продажу спірного транспортного засобу були відсутні відомості про наявність обтяжень щодо нього, в зв’язку з чим вважає себе власником транспортного засобу, який прибав майно за відплатним договором. Просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ «Перший Український ОСОБА_4». Також просив суд закрити провадження по справі, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили, посилаючись на обставини, викладені у відповідних заявах по суті справи.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази подані на їх підтвердження суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_4 банк», правонаступником якого ПАТ «Перший Український ОСОБА_4 банк» та ОСОБА_5 13.07.2007 р. укладено кредитний договір № 5507226, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 102 094 доларів США, цільове призначення якого придбання транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номер кузову WDC2511221A058845. Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору процентна ставка за користування кредитом становить 11,99%, кредит надано на строк по 13.07.2014 року. Відповідно до п. 3.2.1 договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розміри та строки, передбачені графіком, закріпленим в додатку 1, який підписується сторонами та є невід’ємною частиною цього договору. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором сторонами укладено договір застави транспортного засобу: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.12.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 8462723 до кредитного договору № 5507226 від 13.07.2007р, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо додаткового надання 2-го траншу кредиту у розмірі 643 509,78 гривень, що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 80 388,48 доларів США, за курсом 8,005 UAH за 1 USD, з цільовим призначенням - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. Відповідно до розділу ІІ додаткової угоди за користування другим траншем кредиту процентна ставка становить 19,00 % річних, виходячи з 360 днів у році та нараховується щоденно. У разі порушення зобов’язань з повернення другого траншу кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою другого траншу кредиту, яку не було своєчасно повернуто, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою – 19,00%, за винятком випадку, коли банком прийнято рішення про застосування процентної ставки на прострочену заборгованість в розмірі стандартної процентної ставки. В розділі V додаткової угоди сторони передбачили зміни до кредитного договору, в тому числі змінено графік повернення першого траншу кредиту та сплати процентів за користування ним.

Крім того, 22.12.2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень №8462761 до договору застави транспортного засобу №5535844 від 13.07.2007 року, зокрема до п. 1.1 договору застави, а саме: заставою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов’язань громадянина України ОСОБА_5 перед заставодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору №55073226 від 13.07.2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього.

Вказані обставини підтверджуються копіями вищенаведених договорів, долучених до позовної заяви.

Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року, яке за результатом апеляційного перегляду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року та набрало законної сили 20.03.2014 року, стягнуто з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” заборгованість за кредитним договором № 5507226 від 13.07.2007 року зі змінами та доповненнями в загальній сумі 842 455,02 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 550 988,98 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 177 699,08 грн., пеня в розмірі 51 331, 86 грн., штраф в сумі 6 435, 10 грн. та штраф в сумі 56 000 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що 30.04.2013 року позивач ПАТ "Перший Український ОСОБА_4" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом також було встановлено, що банк належним чином виконав свої договірні зобов'язання, відкривши позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, а ОСОБА_5 з 24.01.2011 року не виконував зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредиту. Проценти за користування кредитом відповідач у повному обсязі та відповідно до умов кредитного договору сплачував до 21.07.2011 р. З 22.07.2011 р. ОСОБА_5 систематично порушує зобов'язання зі сплати нарахованих процентів. Станом на 16.04.2013 р. його заборгованість склала 842 455,02 грн. Позивач 15.02.2013 р. надіслав відповідачу рекомендованим листом письмову вимогу вих. № DON - 61/284 від 11.02.2013 р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Дана вимога була отримана останнім 12.03.2013 р. 11.04.2013р. закінчився 30-денний строк на виконання ОСОБА_5 вимоги банку сплатити залишок кредитної заборгованості. Однак, в порушення п. 3.5.8 кредитного договору зазначені вимоги не були виконані у вказаний строк. В подальшому ОСОБА_5 платежів в погашення основної суми кредиту не здійснював.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись із вказаним позовом позивач просив звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5507226 від 13.07.2007 року у сумі 1148332 грн.17 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 550988 грн. 98 коп. та процентами, нарахованими станом на 29.03.2017 року в розмірі 597343 грн. 19 коп. До позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість за процентами складається з нарахованих процентів на поточну заборгованість за тілом кредиту за період з 22.07.2011 року по 21.04.2013 року в розмірі 115440 грн. 52 коп. та з нарахованих процентів на прострочену заборгованість за тілом кредиту за період з 22.07.2011 року по 29.03.2017 року в розмірі 481902 грн. 67 коп.

Відповідачами залишились не спростованими обставини щодо наявності у ОСОБА_5 на час звернення позивача із вказаним позовом заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі, яка була стягнута рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року, зокрема заборгованості за кредитом в розмірі 550 988,98 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 177 699,08 грн.

Проте суд вважає безпідставним нарахування позивачем процентів за кредитним договором після 16.04.2013 року з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ОСОБА_11 Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у цивільній справі № 310/11534/13-ц виклала наступний висновок щодо застосування норм права, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, ОСОБА_11 Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що наявність рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів. А отже, заборгованість за процентами за кредитним договором в розмірі 419644 грн. 11 коп., що є різницею між заборгованістю за процентами, нарахованими позивачем станом на 29.03.2017 року в розмірі 597343 грн. 19 коп., та заборгованістю за процентами, що була стягнута на підставі вищевказаного рішення суду в розмірі 177 699 грн. 08 коп., нарахована позивачем безпідставно та в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2. договору застави №5535844 від 13.07.2007 року передбачено, що до виконання основного зобов’язання у повному обсязі заставодавець не має права без письмової згоди заставодержателя відчужувати предмет застави у будь-який спосіб.

З наведеного випливає, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM без письмової згоди позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» визначено держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна Міністерство юстиції, а державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції, - його адміністратором (до 03.07.2015 року - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції).

Судом встановлено, що 23.07.2014 року за №14461949 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжувач ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» зареєстрував обтяження щодо предмету застави - транспортного засобу: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM., що підтверджується витягом №53534378 від 26.09.2017 року (а.с. 203, т. 3).

Проте 10.09.2015 року ОСОБА_5 передав предмет застави: транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM у власність ОСОБА_8, який в свою чергу передав його у власність ОСОБА_9 01.12.2015 року. ОСОБА_9 17.01.2016 року передав спірний транспортний засіб у власність ОСОБА_10, який в свою чергу передав предмет застави 22.09.2016 року ОСОБА_6. Вказані обставини справи підтверджуються інформацією з бази даних Єдиного державного реєстру МВС, наданою Головним сервісним центром МВС України від 29.06.2017 року (а.с. 70, т. 1).

Статтею 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Оскільки судом встановлено, що на час відчуження предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про обтяження цього рухомого майна, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 не є добросовісними набувачами згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України. А отже, посилання відповідача ОСОБА_6 про те, що позивач порушує його право власності є безпідставним.

Посилання відповідача ОСОБА_6 про те, що транспортний засіб неодноразово відчужувався за відсутності будь-яких заборон та в договорі купівлі-продажу №8046/2016/085153 від 22.09.2016 року, укладеному між ним та ОСОБА_10 щодо спірного транспортного засобу, є посилання про те, що транспортний засіб не є предметом застави, а відповідність інформації внесеної до цього договору документам, які надані його сторонами, перевірив адміністратор в сервісному центрі 8046 РСЦ МВС в м. Київ (а.с. 166, т.2), не спростовує висновків суду, адже факт наявності зареєстрованого обтяження у відповідному Реєстрі з 23.07.2014 року по 26.09.2017 року, тобто у період вчинення правочинів з відчуження предмета застави підтверджується вищевказаним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Судом встановлено, що на підставі рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року позивачу як стягувачу 05.05.2014 року було видано виконавчий лист. Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання – 1 рік, тобто до 20.03.2015 року.

Судом не встановлені відомості про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом. Копії відповідного виконавчого листа та заяви, адресованої відділу державної виконавчої служби, про відкриття виконавчого провадження, надані позивачем (а.с. 29, 30, т. 2) самі по собі не свідчать про те, що стягувач звертався до відповідного відділу ДВС та про факт відкриття виконавчого провадження.

03.11.2015 року приватний нотаріус Київського МНО вчинив виконавчий напис, яким звернув стягнення на спірний транспортний засіб, що належав на праві власності ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за період з 01.10.2014 року по 21.10.2015 року в розмірі 1000266 грн. 17 коп.

02.12.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лозівського міжрайонного управління юстиції на підставі виконавчого напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження.10.12.2015 року постановою державного виконавця оголошено розшук майна боржника та 24.03.2017 року постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу через те, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення.

Статтею 44 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії) встановлена черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів, зокрема у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею та у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 333/4397/15-ц зазначив, що якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що 10.09.2015 року боржником ОСОБА_5 всупереч умовам договору та вимог закону транспортний засіб було відчужено, суд дійшов висновку про те, що для захисту своїх прав позивач має право на звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі, яка була стягнута рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року, зокрема заборгованості за кредитом в розмірі 550 988,98 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 177 699,08 грн., а всього в розмірі 728688,06 грн.

Посилання відповідача ОСОБА_6 на те, що до нього не пред’явлено позов спростовується матеріалами справи, оскільки судом не встановлені порушення позивачем норм процесуального права при зверненні до суду із вказаним позовом, подання заяви про залучення співвідповідача, зміну предмета позову.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_6 про наявність підстав для закриття провадження по справі, оскільки спір, що розглядається, а також спір, що було розглянуто 07.02.2014 року Пролетарським районним судом міста Донецька хоча і є пов’язаними, проте мають різний предмет та виникли між іншими сторонами.

В матеріалах справи є письмові заяви відповідачів про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15.

Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07.02.2014 року встановлено, що проценти за користування кредитом відповідач у повному обсязі та відповідно до умов кредитного договору сплачував до 21.07.2011 р., з 22.07.2011 р. відповідач систематично порушує зобов'язання зі сплати нарахованих процентів.

Позивач в межах строку позовної давності 30.04.2013 року звернувся до Пролетарського районного суду міста Донецька.

Частинами 2 - 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою 30.04.2013 року позивачем перервано перебіг позовної давності. Новий строк позовної давності (після його переривання) почав свій перебіг наступного дня після пред’явлення позову.

Такий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 07 червня 2017 року у справі № 6-298цс17.

З 30.04.2013 року по 12.04.2017 року минуло більше ніж три роки, а отже строк позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором сплив.

Строк позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що стягується достроково, відповідно до умов договору починає свій відлік коли закінчився 30-денний строк для виконання ОСОБА_5 вимоги банку щодо повернення всієї суми кредиту та процентів за його користування, тобто з 11.04.2013р.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі 335/7986/15-ц.

З наведеного випливає, що право позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5507226 від 13.07.2007 року у сумі 728688,06 грн. звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб: тип: легковий універсал, марка Mercedes-Benz R320 CDI, рік випуску 2007, колір чорний, номер кузову WDC2511221A058845, двигун V=2987 CUB.CM, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_6, встановити спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме: продаж публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_4 банк» вказаного транспортного засобу шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, встановити початкову ціну предмета застави, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу, обраним публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_4 банк», передати в управління публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4 банк» предмет застави – вказаний транспортний засіб, надати повноваження публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4» в тому числі, але не виключно на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для подальшої реалізації, а також надати публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_4» всі повноваження, необхідні для продажу вказаного майна судовому захисту не підлягає через сплив позовної давності, а отже, у задоволені позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Посилання позивача про те, що ним було подано позов до відповідачів 30.09.2016 року до Дзержинського міського суду Донецької області з порушенням правил підсудності, та на те, що про відсутність майна у боржника позивач дізнався лише 24.03.2017 року з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа, а також посилання позивача щодо наявності втраченого судового провадження, не спростовує висновків суду.

Відповідачами не заявлені вимоги про відшкодування судових витрат, а судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв’язку з відмовою у задоволені позову не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення – 20 липня 2018 року.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_4», місцезнаходження: м.Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829; відповідачі: ОСОБА_5, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3; ОСОБА_6, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4.

Суддя