Рішення № 75530164, 24.07.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1770/18

2/212/1430/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., справа № 2/212/1430/18, 212/1770/18, позивач ОСОБА_1, відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, та представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_4,-

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона є дочкою ОСОБА_5, який помер 17 червня 1996 року, причина смерті: грубе зруйнування тіла колесами рельсового транспорту.

Позивач вказує, що при виконанні трудових обов’язків, внаслідок відсутності контролю за безпечним веденням робіт в зміні особами технічного нагляду залізничного цеху №1, стався нещасний випадок з батьком.

За наслідками нещасного випадку на підприємстві Управління залізничного транспорту ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», було складено акт форми Н-1 від 28 червня 1996 року. Згідно п.13 Акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, крім загиблого ОСОБА_5, були визнані працівники залізничного цеху №1: черговий ОСОБА_6, заступник начальника ОСОБА_7, начальник ОСОБА_8

Посилаючись на те, що смерть батька стала для неї великим горем та тяжкою втратою, у зв'язку чим їй завдано моральну шкоду, позивач, на підставі статей 23, 268,1168 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,ст. 440-1 ЦК УРСР, просила суд стягнути з відповідача 176 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька, внаслідок нещасного випадку на виробництві.

22 березня 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву та заперечень на відповідь на відзив, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що нещасний випадок стався у зв’язку з грубим порушенням трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку загиблим, відсутні належні та допустимі докази моральних страждань позивачем, просив застосувати строки позовної давності.

Представником відповідача заявлено клопотання про витребування доказів та розгляд справи за правилами загального провадження, які судом залишені без задоволення.

Представник позивача направив суду відповідь на відзив відповідача, де зазначив, що вимоги відповідача про застосування строку позовної давності та витребування доказів не ґрунтуються на законі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та письмові заяви сторін, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є дочкою ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 12).

За життя ОСОБА_5 працював укладачем потягів Управління залізничного транспорту ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

17 червня 1996 року при виконанні трудових обов'язків на підприємстві з ОСОБА_5 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт №5 про нещасний випадок від 28.06.1996 року (а.с. 4-9).

Встановлюючи правовідносини між сторонами, суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року й виходить з права позивача у зв’язку із смертю свого батька на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем внаслідок незабезпечення за його життя безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Суд встановив, що смерть батька позивача настала 17 червня 1996 року , у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, що встановлено актом № 5 від 28.06.1996 року, і саме вказані юридичні факти, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами мали місце в період дії ЦК України в редакції 1963 року, тому спір з приводу її відшкодування повинен вирішуватися згідно з його положеннями.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди члену сім’ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров’я на виробництві.

Нещасний випадок, що стався на виробництві з батьком позивача – ОСОБА_5 та призвів до його смерті визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акт № 5 від 28.06.1996 року. Крім того, в акті зазначено, що причиною нещасного випадку є порушення трудової та виробничої дисципліни ОСОБА_5,

який перебував в стані алкогольного сп’яніння на робочому місці та відсутність контролю за безпечним веденням робіт у зміні особами технічного нагляду залізничного цеху (а.с. 4-9) з встановленням конкретних посадових осіб підприємства винних в цьому (а.с. 7).

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов’язок, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд вважає, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві – дочці померлого, у зв’язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову у зв’язку з тим, що відсутня правова норма, яка б регулювала спірні правовідносини та передбачала право члена сім’ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, суд вважає помилковими, оскільки ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року встановлює загальні підстави відшкодування моральної шкоди й відсутність законодавчого визначення права конкретної особи на її отримання за умови доведення її завдання не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, суд не погоджується з доводами відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки відповідно до положень ст. 83 ЦК УРСР та ст. 268 ЦК України позовна давність до заявлених вимог не застосовується.

Разом з тим суд вважає, що з урахуванням роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини нещасного випадку та смерті батька позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов’язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, поточний рахунок 26009001046075 у ПАТ «Перший інвестиційний банк» м. Київ, МФО 300506, код ЄРДПОУ 26410155, поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «Перший інвестиційний банк» м. Київ, МФО 333851, код ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, поточний рахунок 26009001046075 у ПАТ «Перший інвестиційний банк» м. Київ, МФО 300506, код ЄРДПОУ 26410155, поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «Перший інвестиційний банк» м. Київ, МФО 333851, код ЄДРПОУ 14282829 на користь держави судові витрати в розмірі 704,80 грн.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. Н. Борис

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2018 року