Рішення № 75530046, 17.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7602/18

Провадження 2/127/1331/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Максимчука Я.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, Третьої вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що24.05.2005 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори за реєстром №2-764, яким заповів належну йому частку квартири №25, яка знаходиться в м. Вінниці по вул. Толстого, 32, ОСОБА_1 08.04.2017 року ОСОБА_3 помер. Позивач після смерті брата перебував у важкому психологічному стані, через існування заповіту вважав, що він прийняв спадщину, не знав про встановлений законом строк для прийняття спадщини і лише в березні 2018 року звернувся до Третьої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса ОСОБА_4 від 27.03.2018 року за №560/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв’язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про визначення йому додаткового строку для подання заяви до Третьої вінницької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті брата ОСОБА_3 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою суду від 24.04.2018 вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

У строк, визначений судом вищевказаною ухвалою суду, від відповідачів відзиви на позов не надійшли. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачів, також на адресу суду не надійшли.

Ухвалою суду від 22.05.2018 було задоволено клопотання представника ВМР і витребувано з Третьої вінницької державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлого 08.04.2017 ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві. Зазначив, що вважає причини пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини поважними.

Представник відповідача - Вінницької міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що причини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є неповажними.

Представник співвідповідача - Третьої вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Завідувачем нотаріальної контори ОСОБА_5 надіслано на адресу суду заяву, в якій вона просила справу розглядати у відсутність представника нотаріальної контори, при вирішенні справи по суті поклалася на розсуд суду.

Враховуючи думку позивача, представника відповідача – ВМР та положення ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника співвідповідача - Третьої вінницької державної нотаріальної контори (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08.04.2017 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І–АМ № 373637, виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 10.04.2017. (а.с. 7, 42)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Постановою державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 № 560/02-31 від 27.03.2018 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі на його ім’я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого 08.04.2017 ОСОБА_3, в зв’язку з пропуском шестимісячного строку звернення до нотконтори із заявою про прийняття спадщини, а також у зв’язку з тим, що інші спадкоємці, які б могли включити в коло спадкоємців померлого 08.04.2017 ОСОБА_3 – його спадкоємця за заповітом ОСОБА_1, відсутні. (а.с. 8)

В судовому засіданні оглянуто та досліджено матеріали спадкової справи № 119/2018 на майно померлого 08.04.2017 ОСОБА_3 Згідно матеріалів даної спадкової справи 27.03.2018 ОСОБА_1 подав заяву до Третьої вінницької державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 Інші спадкоємці – відсутні. (а.с. 41-47)

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що померлим 08.04.2017 ОСОБА_3 було складено заповіт 24.05.2005, який було посвідчено Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 24.05.2005 за реєстром № 2-764. Даним заповітом на випадок смерті ОСОБА_3 заповів належну йому на праві власності частину квартири №25, яка знаходиться в м. Вінниці по вул. Л. Толостого, 32, ОСОБА_1. (а.с. 6)

Відповідно до ст.ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу або в сільських населенихпунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовною заявою, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв’язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів, крім клопотання представника відповідача – ВМР про витребування матеріалів спадкової справи, до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши сторін по справі, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила цієї норми про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

В судовому засіданні позивач визнав, що був обізнаний про наявність заповіту спадкодавця ще за його життя, був обізнаний про смерть ОСОБА_3 і на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, а тому дані обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, враховуючи відсутність у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, які б вказували на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивачем не надано.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

На що також звернув увагу Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обставини, зазначені позивачем як поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, не є поважними, оскільки не пов’язані з об’єктивними та непереборними обставинами.

Крім того, суд вважає, що Третя вінницька державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даному спорі з огляду на зміст позовних вимог. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб’єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Таким чином, Третя вінницька державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даному спорі, що виник із цивільних відносин.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат – відсутні. Відповідачами не повідомлено про понесення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 12, ст.ст. 15, 1217, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1223, 1268, 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1272, ст. 1296 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10-13, 43, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Судовий збір залишити за ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2018.

Суддя: