Рішення № 75529785, 16.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22370/16-ц

Провадження № 2/127/920/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.

секретаря Бондарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14512, 75 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої йому джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 26 994, 50 грн.

Позов мотивований тим, що 31.10.2015 року Позивач передав свій автомобіль у користування ОСОБА_3 під керуванням якого в цей день сталася ДТП і було пошкоджено його автомобіль.

Згідно з постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.11.2015 року Відповідач визнаний винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, зокрема судом встановлено, що 31.10.2015 року близько 13.40 год. в м. Вінниці по вул. Київській, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «MAN 18284», реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення з автомобілем Рено, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до довідки ВДАІ МВС у Вінницькій області 31.11.2015 року о 13 год. 40 хв. по вул. Київській в м. Вінниці сталася ДТП, внаслідок якої транспортний засіб Рено, реєстраційний номер 35678ВІ, отримав механічні пошкодження передньої та задньої частини. В зв'язку з чим своїми діями Відповідач спричинив Позивачу матеріальну шкоду. Згідно із звітом № 15884 матеріальний збиток завданий власнику КТЗ Renault 25, реєстраційний номер 356 78ВІ внаслідок його пошкодження складає 43 185, 75 грн., згідно із звітом № 95-R/18/3 про оцінку пошкодженого засобу Renault 25, реєстраційний номер 356 78ВІ збиток становить 26 944, 50 грн., відповідно до довідки Вінницької торгово-промислової палати від 12.02.2016 року середня ринкова вартість даного автомобіля складає 44 360 грн.

02.11.2015 року Позивач звернувся до ТДВ СТ «Домінанта» з повідомленням про ДТП, оскільки між ОСОБА_2В (Відповідач) і ТДВ СТ «Домінанта» укладено договір страхування. Після чого позивачу було відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію з місця ДТП в розмірі 16 241, 25 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 16.07.2018 р. не з»явився, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлений належним чином. Цей же відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях вказав на те, що оскільки він застрахував свою відповідальність перед третіми особами (страховий поліс № АЕ/3725591) то він не несе ніякої матеріальної відповідальності перед Позивачем.

В зв'язку з цим під час розгляду справи представником ОСОБА_2 подано клопотання, яке задоволено судом про залучення до справи співвідповідача ТДВ СТ «Домінанта».

Співвідповідач ТДВ СТ «Домінанта» надало заперечення проти позовної заяви де вказує, що ним було сплачено на користь Позивача 16 241,25 грн.

Позивачем було заявлено клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2018 року по матеріалах цивільної справи № 127/22370/16-ц було призначено автотоварознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта № 111 від 03.05.2018 року ринкова вартість автомобіля Рено 25, реєстраційний номер 356 78 ВІ, кузов № НОМЕР_3, станом на момент проведення експертизи складає 30 754, 50 грн., розмір матеріального збитку, завданого власнику внаслідок ДТП складає 30754, 50 грн.

В судовому засідання позивач зменшив позовні вимоги, посилаючись на висновок від 03.05.2018 року та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму матеріального збитку в розмірі 14 512, 75 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.11.2015 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, зокрема судом встановлено, що 31.10.2015 року близько 13.40 год. в м. Вінниці по вул. Київській, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «MAN 18284», реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення з автомобілем Рено, реєстраційний номер 35678ВІ, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до довідки ВДАІ МВС у Вінницькій області 31.11.2015 року о 13 год. 40 хв. по вул. Київській в м. Вінниці сталася ДТП, внаслідок якої транспортний засіб Рено, реєстраційний номер 35678ВІ, отримав механічні пошкодження передньої та задньої частини. В зв'язку з чим своїми діями ОСОБА_2 спричинив Позивачу майнову шкоду згідно із звітом № 15884 майновий збиток, завданий власнику КТЗ Renault 25, реєстраційний номер 35678ВІ внаслідок його пошкодження складає 43 185, 75 грн., згідно із звітом № 95-R/18/3 про оцінку пошкодженого засобу Renault 25, реєстраційний номер 35678ВІ, збиток становить 26 944, 50 грн., відповідно до довідки Вінницької торгово-промислової палати від 12.02.2016 року середня ринкова вартість даного автомобіля складає 44 360 грн.

Згідно з висновком експерта № 111 від 03.05.2018 року розмір матеріального збитку, завданого власнику внаслідок ДТП, складає 30754,50 грн.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача ТОВ «СТ «Домінанта» ним було відшкодовано Позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 16 241,25 грн., що не заперечується позивачем та відповідачем ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 14 512, 75 грн.

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана із смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок із здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно із статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином суд визнав доведеними позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2, оскільки зобов»язання з відшкодування завданої позивачу відповідачем 1 шкоди не виконане на момент звернення до суду.

Позовні вимоги до відповідача ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» суд вважає необґрунтованими, до того ж представник позивача після поновлення провадження в справі на задоволенні позовних вимог до цього відповідача не наполягав.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати : зі сплати судового збору 296, 55 грн., за проведення експертизи 546 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, вул. Д. Нечая, 7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) майнову шкоду у розмірі 14513,25 грн. та у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 296, 55 грн., за проведення експертизи 546 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23.07.2018 р.

Суддя