Постанова № 75528414, 26.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/6168/2018

справа №761/35412/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача ПоліщукН.В.

суддів Білич І.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства &q? т;Укрсоцбанк&qut;;, поданою представником Молдавською Ольгою Володимирівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, постановлене під головуванням судді Піхур О.В. 15 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства &qu т;Укрсоцбанк&qut;; про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

встановила:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі на посаді начальника відділу правової підтримки великих корпоративних клієнтів та структурованого фінансування Юридичного департаменту в ПАТ &q?о ;Укрсоцбанк&q? П;; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2017 року по 06 квітня 2018 року в сумі 520552,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працював в ПАТ &q?ує;Укрсоцбанк&q?юв; на посаді начальника відділу правової підтримки великих корпоративних клієнтів та структурованого фінансування Юридичного департаменту, 07 вересня 2017 року отримав лист із повідомленням про звільнення.

Зазначає, що 12 серпня 2017 року подав заяву про звільнення та просив звільнити його 26 серпня 2017 року, проте 25 серпня 2017 року надіслав поштою повідомлення про відкликання заяви про звільнення, роботодавцем цей лист отримано 28 серпня 2017 року. Після цього до місця роботи потрапити не зміг у зв&q?ця;язку із блокуванням перепустки.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правової підтримки великих корпоративних клієнтів та структурованого фінансування Юридичного департаменту в ПАТ &q?ув;Укрсоцбанк&q?о ;; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 серпня 2017 року по 15 травня 2018 року в сумі 393098,76 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ &quНе;Укрсоцбанк&q? у; подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на дотримання законодавства про працю під час звільнення позивача.

Скаржник вказує, що заяву про відкликання звільнення ПАТ &q?ик;Укрсоцбанк&q?яв; отримано вечірньою поштою. Зазначає, що одночасно із відкликанням заяви про звільнення ОСОБА_3 просив звільнити його вже в іншу дату - 08 вересня 2017 року, проте і цю заяву згодом відкликав, але у період з 28 серпня по 12 вересня 2017 року за місцем знаходження роботи не з&quве;являвся.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на необґрунтованість апеляційної скарги. Зазначає, що будь-яких листів про пояснення причин відсутності на роботі не отримував. Вказує на недоведеність обставини, що наказ про звільнення видано до моменту отримання заяви про відкликання заяви про звільнення. Не погоджується із доводами, що ним не виконано всіх умов при відкликанні заяви про звільнення.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника Молдавська О.В. доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасн6иків справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 працював на посаді начальника відділу правової підтримки великих корпоративних клієнтів та структурованого фінансування Юридичного департаменту в ПАТ &q?ик;Укрсоцбанк&q?их; з 02 грудня 2013 року.

12 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до роботодавця із заявою про звільнення за власним бажанням з 27 серпня 2017 року (неділя), яку надіслав засобами поштового зв&q?ві;язку.

25 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до роботодавця із заявою про відкликання заяви про звільнення від 12 серпня 2017 року та одночасно із заявою про звільнення за власним бажанням з 08 вересня 2017 року, які надіслав засобами поштового зв&q? з;язку. Відповідачем ПАТ &q?ни;Укрсоцбанк&qu8 ; обидві заяви отримані 28 серпня 2017 року.

07 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до роботодавця із заявою про відкликання заяви про звільнення від 25 серпня 2017 року, яку надіслав засобами поштового зв&quіз;язку.

Відповідно до даних актів від 28 та 29 серпня 2017 року ОСОБА_3 був відсутнім на робочому місці у ці дні без надання пояснень.

28 серпня 2017 року ПАТ &qu w;Укрсоцбанк&quyl; видано наказ №3267-П про звільнення ОСОБА_3 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 28 серпня 2017 року на підставі заяви та виплату грошової компенсацію за 27 календарних днів відпустки.

Листом від 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 повідомлений про необхідність з'явитися до відділу адміністративного кадрового адміністрування управління роботи з персоналом департаменту персоналу ПАТ «Укрсоцбанк» для отримання трудової книжки.

20 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до роботодавця із листом про поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Листом від 24 жовтня 2017 року роботодавець повідомив ОСОБА_3 про необхідність надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 28 серпня 2017 року по 06 вересня 2017 року та зазначити яким чином та коли повідомляв про бажання працювати і яких заходів було ним вжито щоб потрапити на своє робоче місце.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі, суд виходив з того, що ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з порушенням норм чинного законодавства, оскільки роботодавцем при винесенні наказу про звільнення від 28 серпня 2017 року не враховано заяву про відкликання заяви про звільнення від 25 серпня 2017 року.

Дійшовши висновку про незаконність звільнення, судом також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі, яка визначена судом, оскільки визначену позивачем суму суд уважав невірною.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

За змістом частин 1 та 2 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року &que:;Про практику розгляду судами трудових спорів&quol; працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.

Таким чином, необхідною умовою припинення трудового договору з ініціативи працівника є відповідне волевиявлення працівника. Стаття 38 КЗпП України зобов&qu26;язує власника звільнити працівника у строк, про який працівник просить. Проте власник не вправі звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. Водночас працівнику надається право відізвати заяву про звільнення, незважаючи на раніше подану заяву, що є безумовним правом працівника.

Судом установлено, що позивач заявив про намір припинити трудові відносини 12 серпня 2017 року (субота), направивши заяву засобами поштового зв&quse;язку. Останнім днем роботи у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника є той же день тижня, у який працівник попередив про це власника письмово. Заява про звільнення уважається поданою 12 серпня 2017 року, визначений законом строк попередження спливає 26 серпня 2017 року, ураховуючи, що 26 серпня 2017 року та 27 серпня 2017 року є неробочими днями (субота, неділя), а звільнення до закінчення двотижневого строку не допускається, відтак останнім днем роботи уважається 28 серпня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що заява позивача про відкликання заяви про звільнення надійшла до банку 28 серпня 2017 року вечірньої поштою після проведення процедури звільнення відхиляються колегією суддів, оскільки цей день уважався останнім днем роботи та проведення процедури звільнення в цей день є порушенням трудового законодавства.

Посилання скаржника на обставину невиходу працівника в цей день на роботу не можуть мати правового значення для вирішення справи, ураховуючи, що розірвання трудового договору відбулось на підставі ст.38 КЗпП України, а не у зв&q?а ;язку із прогулом.

Твердження скаржника про те, що працівником не виконано всіх умов при відкликанні заяви про звільнення, є помилковими та відхиляються колегією суддів, оскільки законодавством не встановлено будь-яких умов подачі такої заяви, окрім відповідного волевиявлення працівника.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводів на спростування висновків суду в частині обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства &qufo;Укрсоцбанк&qu; ; залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

В.В. Соколова