Постанова № 75528332, 24.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня2018 року м. Київ

Справа 756/6991/16-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Тітова М.Ю. 16 лютого 2018 року у м. Києві, дата складення повного тексту не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свої вимоги обгрунтовував тим, що 05.11.2012 позивач передав в борг відповідачу 4000000,00 доларів США на строк 7 календарних місяців зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 3% на місяць, про що було складено розписку. Відповідно до розписки відповідач зобов'язалась у випадку неповернення боргу до 05.06.2013 передати позивачу 6% з числа належної їй частки в ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», або передати активи підприємства по балансовій вартості на суму боргу. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконала, борг позивачу не повернула, не передала належні їй відсотки у ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», та не передала активи даного підприємства. Сума заборгованості станом на дату пред'явлення позову складає 32525767,79 грн. та включає в себе: основний борг у сумі 400000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.05.2016 становить 10045000,00 грн., проценти за користування позикою за період з 05.11.2012 по 27.05.2016 у розмірі 12701283,29 грн., три проценти річних за період з 06.06.2013 по 27.05.2016 у сумі 884235,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8895288,34 грн. Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 32525767,79 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, за клопотанням представника відповідача, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4.

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4394/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.02.2018 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 13037967,87 грн. та 6890 грн. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням відповідач, нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідач грошові кошті, зазначені у розписці, наданій позивачем не отримувала. Також вказує на те, що вона не є належним відповідачем, оскільки відбулася заміна боржника, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 на зворотньому боці її розписки. Про наявність згоди ОСОБА_3 на заміну боржника за даним зобов'язанням свідчить той факт, що розписка весь час знаходилась у нього, оригінал боргової розписки позивач надав ОСОБА_4 добровільно, а тому відсутні підстави вважати, що кредитор не надавав згоду на заміну боржника. А тому у суду були відсутні підстави для стягнення з відповідача боргу за борговою розпискою.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат ОСОБА_5, вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, на їх протиріччя, так як одночасно відповідач стверджує про безгрошовість договору і здійснення заміни боржника у зобов'язанні, що в свою чергу свідчить про ухилення від виконання зобов'язання. У розписці зазначено про отримання грошових коштів, факт її написання саме відповідачем, підтверджений висновком судової експертизи, а розписка ОСОБА_6 не свідчить про здійснення заміни божника, так як відсутня згода кредитора. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін /т.1 а.с.226-231/.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_5 також заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав поданий ним відзив на неї, просив про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_2 та/або її представник в судове засіданні не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями /т.2 а.с.1-4/. Через засоби поштового зв'язку представником відповідача ОСОБА_7 було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її відпусткою та перебуванням за межами м. Києва /т.2 а.с.1/. Разом з тим, вказане клопотання заявлено даним представником повторно. Так, 19.06.2018 за її клопотанням був відкладений розгляд справи, визнано поважною її неявку у зв'язку з відрядженням до м. Вінниця /т.1 а.с.237-240,243-244/. Колегією суддів враховано, що відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 отримали судові повідомлення завчасно, а саме 23.06.2018, крім того з матеріалами справи вбачається, що даний відповідач уповноважив на здійснення представництва в суді ще двох представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /т. 1 а.с.42/, дані про припинення повноважень яких відсутні. А отже сторона відповідача мала можливість на узгодження дій щодо участі в судовому засіданні особисто або через одного з представників. До того ж причини неявки відповідача суду не повідомлені, а позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі. Таким чином, відсутні підстави визнати причини неявки сторони відповідача поважними. У зв'язку з цим, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Третя особа ОСОБА_10 повідомлений про розгляд справи належним чином /т.2 а.с.3/, причини неявки суду не повідомив, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Згідно з розпискою від 05.11.2012, складеною російською мовою, ОСОБА_2 дала вказану розписку ОСОБА_3 про те, що вона отримала від нього в борг 400000 (чотириста тисяч) доларів США строком на 7 (сім) місяців під 3 (три) відсотка на місяць. Отриману суму зобов'язалась повернути 05.06.2013. У випадку неповернення коштів зобов'язалась передати позивачу 6 (шість) відсотків з числа належної їй частки в ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» або передати активи підприємства по балансовій вартості на суму боргу /т. 1 а.с.8,124/.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.09.2017 № 15063/15064/17-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописні записи (буквені та цифрові) та підпис від імені ОСОБА_2 у розписці, яка складена від імені ОСОБА_2 від 05.11.2012, виконано ОСОБА_2 /т.1 а.с.156- 164/.

На звороті вказаної розписки міститься розписка ОСОБА_4 від 17.05.2013, в якій він вказує, що бере на себе боргові зобов'язання ОСОБА_11 в сумі 400000 (чотириста тисяч) доларів /т.1 а.с.124 на звороті/. Наявність розписки ОСОБА_4 на оригіналі розписки ОСОБА_2 визнана представником позивача в судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В порядку ч. ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу отримання відповідачем у борг грошових коштів у сумі 400000,00 доларів CШA. Відповідач свої зобов'язання не виконала, борг позивачу не повернула, не передала належні їй відсотки у ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» та не передала активи даного підприємства. За результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописні записи (буквені та цифрові) та підпис від імені ОСОБА_2 у розписці, яка складена від імені ОСОБА_2 від 05.11.2012, виконано ОСОБА_2. Доводи відповідача щодо заміни боржника у зобов'язанні відхилені судом з огляду на відсутність підпису позивача у розписці від 17.05.2013, складеної ОСОБА_12. Судом здійснена перевірка розрахунку наданого позивачем та визначена сума заборгованості в розмірі 13037967,87 грн., що складається з: основного боргу у розмірі 10045000,00 грн., відсотків за користування позикою за період з 05.11.2012 по 05.06.2013 у сумі 2108732,66 грн. та три проценти річних у розмірі 884235,21 грн.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат та процентів, що нараховані за період з листопада 2012 року по травень 2016 року відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Виходячи з наведених вище норм матеріального права, договір позики є підставою і правовою формою регулювання позикових відносин, які передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей або речей, визначених родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути в майбутньому таку саму кількість грошових коштів або речей того ж роду та такої ж якості. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Розписка позичальника надається на підтвердження укладення договору позики та посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Факт надання розписки саме відповідачем підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.09.2017 № 15063/15064/17-32, а отже заперечення відповідача щодо факту підписання нею розписки обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А тому факт передання грошових коштів є визначальним.

Відповідач у даній справі також вказувала, що вона фактично не отримувала грошові кошти, проте зміст розписки свідчить про вже вчинену сторонами дію, а саме отримання нею від позивача грошових коштів в сумі 400000 (чотириста тисяч) доларів США. При цьому, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Визначальним фактором при визначенні правовідносин позики є визначення розписки як боргового документа. Борговим документом або документом, що підтверджує факт укладення договору позики, має бути документ в якому визначені основні характеристики договору позики згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України. Таким чином, наявність у розписці визначеного обов'язку позичальника повернути позикодавцеві у строк до 05.06.2013 таку ж суму грошових коштів (суму позики) визначає правовідносини, що виникли між сторонами як з договору позики.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов'язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналу документу у позивача свідчить про наявність певних зобов'язань саме перед ним. Вказана обставина перевірена судом першої інстанції, ним завірена копія наявна в матеріалах справи. Оригінал розписки був також наданий для проведення експертизи.

А отже суд першої інстанції вірно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі як з договору позики та встановив наявність невиконаного обов'язку відповідача перед позивачем щодо повернення отриманих нею грошових коштів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо здійсненої заміни боржника у зобов'язанні колегія суддів виходить з наступного.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 667/933/14-ц Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримав висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-300гс17 та вказав на те, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Згідно зі ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма ст. 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. ст. 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових наслідків, необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення двостороннього правочину між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Тлумачення ч. 2 ст. 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником. Відповідно для переведення боргу, з урахуванням суми позики, необхідним є укладення в письмовій формі договору між новим та первісним боржниками про переведення боргу та наявність згоди кредитора висловлена також у письмовій формі.

Суд встановив, що відповідач такого письмового договору між новим та первісним боржниками про переведення боргу не укладав. Відсутня і письмова форма згоди позивача, як кредитора на здійснення такої заміни.

Відповідно, розписка ОСОБА_10 не може бути кваліфікована як договір про переведення боргу. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що не відбулося переведення боргу з ОСОБА_2 на ОСОБА_10, так як відсутнє на це волевиявлення позивача.

Таким чином, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені матеріали справи, що призвело до прийняття необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду, не знайшли свого підтвердження.

Отже виходячи із основних принципів цивільного процесу, зокрема, змагальності і диспозитивності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, то відсутні підставі для здійснення компенсації відповідачеві понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 27.07.2018