
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2018 року м. Київ
Справа № 22-ц/796/6012/2018
Унікальний номер 761/16749/15-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, постановлену під головуванням судді Волошиним В.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Всеукраїнська громадська організація Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання недійсним авторського договору, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2015 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, в якому, із врахуванням заяви про зміну підстав позову, просила визнати недійсним «АВТОРСЬКИЙ ДОГОВОР о передаче исключительных прав интеллектуальной собственности на объекты авторского права» від 21 вересня 2003 року з Додатками № 1 та № 2, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_4 за участі Всеукраїнської громадської організації Гільдія кінорежисерів «24/1». (т.1 а.с.2-5 т.2 а.с.148-155)
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року, по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21 вересня 2003 р.» від імені ОСОБА_4 цією особою. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. (т.1 а.с.209)
За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32. (т.2 а.с.6-9)
26 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа, проведення експертизи просила доручити Дніпропетровському НДІ судових експертиз.
На вирішення експерта при повторній почеркознавчій експертизі просила поставити те ж саме питання: - Чи виконаний підпис на Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21 вересня 2003 р.» від імені ОСОБА_4 цією особою?
На вирішення експерта при почеркознавчій експертизі просила поставити питання:
- Чи виконаний підпис на Додатках № 1 та № 2 до Авторському договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 р. від імені ОСОБА_4 цією особою?.
- Чи виконаний підпис «Акт приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року» від імені ОСОБА_4 цією особою?.
На вирішення експерта при технічній експертизі просила поставити питання:
- Чи відповідає давність виконання «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2» вказаній на ньому даті?
- Чи відповідає давність вчинення підпису від імені ОСОБА_4 на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та актом приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року вказаній на ньому даті?
- В один чи різні періоди часу виконано підпис від імені ОСОБА_4 на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та актом приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року» та підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_7?
- У якій послідовності виконувалися друкований текст «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та актом приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року» та підпис виконаний від імені ОСОБА_4 23 грудня 2014 року?
- Чи є всі екземпляри «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2» тотожними один одному, що відповідає рівнозначності їх юридичної сили?
- Чи виконувалися будь-які дії технічного впливу стосовно «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та акту приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року»?
- Чи мають зразки «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та актом приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року» ознаки технічної компіляції, монтажу інших форм впливу, які означатимуть їх недійсність?
- Чи можна встановити належність підпису «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року із Додатками № 1 та № 2 та актом приймання-передачі об'єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21.09.2003 року» ОСОБА_4?
Обґрунтовуючи клопотання позивачка зазначила, що висновок судової почеркознавчої експертизи № 8792/8793/16-32 від 03 березня 2017 року викликає сумніви у його правильності, є недостатньо обґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи. Вказувала, що представником відповідача було надано суду висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві від 19 вересня 2014 року за №431/тдд, з якого вбачається, що об'єктом дослідження цієї експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР №42014100000000545, був авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21 вересня 2003 року, тому він мав бути позначений відповідними штампами НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві, про що судовим експертом у висновку № 8792/8793/16-32 від 03 березня 2017 року не було зазначено. Спірний договір із додатками №1 та №2, які також мали бути підписані ОСОБА_4, складається із 15 аркушів, однак для дослідження суду різними представниками відповідача в різні проміжки часу надано оригінал спірного договору на 8 аркушах з різними ідентифікуючими ознаками. Вважала, що дослідженню підлягав спірний договір в цілому, включаючи Додатки № 1 та № 2, які є його невід'ємними частинами. Крім того зазначила, що ОСОБА_2 у різних цивільних справах надає різні примірники Авторського договору б/н від 21 вересня 2003 року, які містять ідеально однакові підписи від імені ОСОБА_4 Вказувала, що згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, замість наданої судом для проведення експертизи заяви про видачу паспорта на 01 арк., суду було повернуто копію Висновку експерта науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України за №431/тдд від 19 вересня 2014 року на 8 арк., яка судом експерту не направлялась, а була отримана безпосередньо від представника відповідача. Крім цього, позивачка вважала, що Висновок експерта науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України за №431/тдд від 19 вересня 2014 року та Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за №8792/8793/16-32 від 03 березня 2017 року містять суперечливі дані досліджень. Посилаючись на те, що вказаний спірний договір був виготовлений з частин в одне ціле, не в той період часу, коли зазначена його дата укладання, а підпис ОСОБА_4 розміщено шляхом накладання тексту на підпис, позивачка вважала що у даній справі має бути призначена також технічна експертиза документа. (т.3 а.с.151-160)
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 направив до суду заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення повторної почеркознавчої та технічної експертизи. (т.3 а.с.185-189)
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів залишено без задоволення. (т.3 а.с.247 т. 4 а.с.3-4)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, просила її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів. На обґрунтування скарги зазначила, щосуд не врахував обставин і доводів, які викладені на обґрунтування поданого клопотання і дійшов помилкового висновку про відмову в йогозадоволенні. Вказувала, що судом не наведено мотивів та висновків щодо відмови у задоволенні клопотання в частині призначення по справі технічної експертизи. (т.4 а.с.5-17)
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8 подав до суду відзив в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Зважаючи на положення пункту 8 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_10 заперечував проти скарги і просив залишити її без задоволення.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (т.4 а.с. 60-69, 82)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом позову по даній справі є визнання недійсним Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21 вересня 2003 року з Додатками № 1 та № 2, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_4 за участі Всеукраїнської громадської організації Гільдія кінорежисерів «24/1».
У позовній заяві, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову, позивачка посилалася на те, що спірний договір є недійсним з підстав передбачених ст. 48 ЦК УРСР у редакції 1963 року, оскільки не відповідає вимогам ст. 44 ЦК УРСР у редакції 1963 року, ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права». (т.1 а.с.2-5 т.2 а.с.148-155)
За клопотанням сторони позивача, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року, по даній справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21 вересня 2003 р.» від імені ОСОБА_4 цією особою. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. (т.1 а.с.192-194, 209, 241-242)
За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32, за яким судовим експертом Красюк І.П. зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у графі: «Личная подпись», проти рукописного запису: «/ОСОБА_4/», що міститься нижче реквізитів та підпису автора в Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 21.09.2003, виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Судовим експертом ПанчошнікІ.З. зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у графі: «Личная подпись», проти рукописного запису: «/ОСОБА_4/», що міститься нижче реквізитів та підпису автора в Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 21.09.2003, виконано самим ОСОБА_4. (т.2 а.с.6-9)
Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів по даній справі, районний суд виходив з відсутності встановлених обставин, що наданий висновок №8792/8793/16-32 від 03 березня 2017 року є неповним, неясним або необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. (т. 4 а.с.3-4)
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України висновок експерта є одним з доказів по справі.
Параграфом 6 глави 5 ЦПК України визначені процедура та порядок дій суду при вирішенні питання про призначення та проведення судових експертиз.
Статтею 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Підстави для призначення додаткової і повторної експертизи передбачені статтею 113 ЦПК України.
Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Таким чином, висновок експертів почеркознавчої експертизи є одним із доказів по справі, який має бути оцінений судом під час розгляду справи по суті.
Подана апеляційна скарга фактично обґрунтована посиланням на підставність заявлених позовних вимог по суті спору та необхідністю дослідження доказів, які підтверджують недійсність оспорюваного позивачкою правочину. Проте районний суд не ухвалював рішення по суті спору, й відповідно, не давав оцінку зібраним по справі доказам, як кожному з них окремо так і їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Частиною першою статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у задоволені клопотання про призначення експертизи, у т.ч. відмови у призначенні повторної експертизи.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України. Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Особливість ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи (у т.ч. повторної) полягає у тому, що вона постановляється до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому її можливо оскаржити в апеляційному порядку одночасно з оскарженням такого рішення суду.
Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в ухвалі від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18) та у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18).
Оскільки районний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про можливість оскарження ухвали в апеляційному порядку, апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження у справі з метою перевірки доводів заявника. Проте, враховуючи вищевказані вимоги законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 слід закрити.
Керуючись ч. 1 ст. 353, п. 1 ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 362 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Закрити апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 липня 2018 року.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Н.В.Поліщук
В.В.Соколова
Судове рішення № 75528311, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 25.07.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/16749/15-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: