Постанова № 75527888, 23.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року Справа №902/679/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 р. по справі № 902/679/17 (оголошеного суддею Нешик О.С. в м. Вінниця, повний текст складено 25.04.2018р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

до Фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зав'ялової Галини Іннокентіївни

про стягнення 466 749, 31 грн. згідно кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 року у справі №902/679/17 позов ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича до Фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зав'ялової Галини Іннокентіївни про стягнення 466 749, 31 грн. згідно кредитного договору -

задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 163 580,40 грн. заборгованості, що складається з: заборгованості за відсотками у розмірі 5942,98 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 11.04.2018 еквівалентно 161 827,35 грн, та 1753,05 грн. пені, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2453,71 грн. Закрито провадження у справі №902/679/17 в частині заявлених вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6834,57 швейцарських франків та заборгованості за відсотками в сумі 1139,20 швейцарських франків, що нараховані за період з 19.12.2011 по 11.12.2012. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить задоволити апеляційну скаргу. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.18 р. у справі № 902/679/17 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича про стягнення заборгованості задоволити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджені матеріали справи та невірно зроблено розрахунок заборгованості за простроченими відсотками відповідача, неповно досліджені умови кредитного договору в цілому та зокрема п. 4.3 договору, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення по справі.

Відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтвердив належне виконання п. 4.3. кредитного договору, даний факт свідчить про те, що відповідач все ще користується кредитними коштами, які були надані банком, а тому має сплачувати відсотки, як це передбачено умовами кредитного договору.

Оскільки раніше рішенням суду у справі №16/88/2012/5003 з відповідача було стягнуто з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Р.П.на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 86175,22 грн. заборгованості за кредитом; 18 749,52 грн. заборгованості за відсотками; 2382,66 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 622,17 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, апелянт вважає, що у відповідача залишилась непогашена заборгованість за кредитним договором в розмірі 466 749,31 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/679/17 від 25.05.2018 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г., прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 р. у справі №902/679/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2018 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.07.2018 року, зокрема зобов'язано ПАТ "Дельта банк" в строк до 05.07.2018 р. надіслати до суду документально обгрунтований розрахунок заборгованості за кредитом, яка складається з 6 834,57 швейцарських франків, що еквівалентно 182 456,06 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 10 396,30 швейцарських франків, що еквівалентно 277 540,20 грн., 1 753,05 грн. пені із зазначенням за який період вони нараховані, а також надати письмове обгрунтування нарахування 5 000 грн. штрафу.

03.07.2018 р. на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції, в якому позивач просить забезпечити проведення судового засідання 09.07.2018 р. об 10:00 год. в режимі відеконференції з дорученням її проведення Печерському районному суду м. Києва у разі неможливості бронювання залу для проведення відеоконференції у зазначеному суді доручити забезпечення проведення відеоконференції господарському суду м. Києва або Оболонському районному суду м. Києва.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 р. у справі №902/679/17 було задоволено клопотання ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича про проведення судового засідання 09.07.2018 р. об 10:00 год. в режимі відеоконференції з дорученням її проведення Оболонському районному суду м. Києва.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Савченко Г.І. судове засідання у справі №902/679/17 призначене на 09.07.2018 р. об 10 год. 00 хв. не відбулося.

Враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2018 р. у справі №902/679/17 призначено справу №902/679/17 до розгляду на 23.07.2018 року.

В судове засідання 23.07.2018 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Представники сторін про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

А тому, колегія суддів вважає, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 р. по справі № 902/679/17.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши представника ПАТ "Полонський гірничий комбінат", обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Зав'яловим Романом Павловичем (Позичальник) укладено кредитний договір №11284256000, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 13537,00 швейцарських франків порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В п.1.2.1 Договору обумовлено, що надання кредиту здійснюється в термін до 16 січня 2008 року.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 13 січня 2012 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (додатково) відповідно до умов цього Договору.

Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок НОМЕР_1 в АКІБ "УкрСиббанк" (п.1.2.2. договору).

Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2 та/або п.п. 1.3.3, 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п. 1.3.4. договору).

Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 10 (десяти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем (п. 1.3.5. договору).

Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 1.5. договору).

Сторони погодили наступну черговість погашення Позичальником своїх грошових зобов'язань за цим Договором:

1) прострочені комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов Договору), якщо буде мати місце прострочення;

2) строкові комісії (а саме: комісії Банку, при сплаті яких Позичальник не порушив терміни їх оплати згідно умов Договору);

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за Договором.

В п. 5.6. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш як 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору.

Згідно п.11.1 Договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2. цього Договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.

16 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Зав'яловим Романом Павловичем (Позичальник) було укладено Додаткову угоду №2, якою продовжено кінцевий термін повернення кредиту до 13 січня 2014 року та передбачено щомісячний платіж у розмірі 227 швейцарських франків 65 сантимів.

Також 08.12.2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Згідно акту приймання-передачі від 19.12.2011 року ПАТ "УкрСиббанк" передало ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитами, який зазначено в договорі. Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора для стягнення заборгованості з відповідача.

Взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту у розмірі 13 537,00 швейцарських франків відповідно до умов кредитного договору позивач виконав в повному обсязі.

03.08.2012 ПАТ "Дельта Банк", з огляду на невиконання Позичальником умов договору, надіслав ФОП Зав'ялову Р.П. претензію №02.1-4192, у якій зазначив про невиконання Позичальником умов Кредитного договору, порушення ним строків повернення кредиту та сплати відсотків, та з посиланням на ст.ст. 193, 198, 216, 220, 222 ГК України, ст. ст 525, 526 ЦК України, п.11 Договору, запропонував Позичальнику сплатити прострочену заборгованість в розмірі 11 646,51 швейцарських франків (3962,39 швейцарських франків заборгованості за кредитом, 6 100,19 швейцарських франків заборгованості за простроченим кредитом, 760,03 швейцарських франків заборгованості за відсотками та 823,90 швейцарських франків заборгованості за простроченими відсотками), а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть донараховані на день сплати заборгованості відповідно до Договору кредиту.

Зазначену претензію отримано Позичальником 08.08.2012 року.

21.12.2012 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича 107 929,57 грн. заборгованості на підставі кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008 року.

Згідно позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012 позивач просив суд постановити рішення про стягнення:

- суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10062,58 швейцарських франків, що еквівалентно 86175,22 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012);

- суми заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 19.12.2011 по 11.12.2012 у розмірі 2189,36 швейцарських франків, що еквівалентно 18749,52 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012);

- суми пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 278,22 швейцарських франків, що еквівалентно 2382,66 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012) та суми пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 72,65 швейцарських франків, що еквівалентно 622,17 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012).

Звертаючись 21.12.2012 з позовом до господарського суду Вінницької області, позивач, зокрема, зазначив: "Відповідно до п.11.1 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі" (абз.3 стор.2 позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012).

В ході розгляду справи №16/88/2012/5003, позивачем до суду подано заяву №18.2-86 від 12.03.2013 року (вх. №08-46/3370/13), в якій останній зазначив, що погашень заборгованості по кредитному договору №11284256000 від 16.01.2008 року за період з 11.12.2012 по 12.03.2013 не було, а тому сума заборгованості в гривневому еквіваленті складає 107 929,57 грн. Дана заява прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.03.2013 року у справі №16/88/2012/5003, яке набрало законної сили 29.03.2013, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Зав'ялова Романа Павловича на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 86175,22 грн. заборгованості за кредитом; 18749,52 грн. заборгованості за відсотками; 2382,66 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 622,17 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків та 2158,59 грн. судового збору.

Розглядаючи спір у справі №16/88/2012/5003 в частині стягнення основного боргу суд, зокрема, керувався частиною 2 статті 1050 ЦК України, якою встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

06.07.2017 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало до господарського суду Вінницької області позовну заяву №02.3-2117 від 06.07.2017 з вимогою стягнути з фізичної особи - підприємця Зав`ялова Р.П. 466 749,31 грн. заборгованості, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008 року.

Так, позивач просить стягнути з відповідача:

- суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6 834,57 швейцарських франків, що еквівалентно 182 456,06 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2017);

- суму заборгованості за відсотками, нараховану за період з 19.12.2011 по 19.06.2017 у розмірі 10396,30 швейцарських франків, що еквівалентно 277 540,20 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2017);

- пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1 753,05 грн, нараховану за період з 01.07.2016 по 19.06.2017, та штраф у розмірі 5000,00 грн.

Розглянувши у справі №902/679/17 вимогу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6 834,57 швейцарських франків та суму заборгованості за відсотками, нараховану за період з 19.12.2011 по 11.12.2012, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Звертаючись з позовом у справі №16/88/2012/5003 позивач (публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"), посилаючись на п.4.6 кредитного договору №11284256000 від 16.01.2008 (абз.5 стор.2 позовної заяви №02.1-6464 від 21.12.2012), просив дострокового повернення в повному обсязі кредиту та плату за нього з підстав порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків. Про дані обставини публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" також повідомило боржника (ФОП Зав'ялова Р.П.) у претензії №02.1-4192 від 03.08.2012.

За наслідками вирішення спору між публічним акціонерним товариства "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем Зав`яловим Р.П. щодо дострокового повернення кредиту в сумі 10 062,58 швейцарських франків, що еквівалентно 86 175,22 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2012) суми заборгованості за відсотками, нарахованої за період з 19.12.2011 по 11.12.2012, у справі №16/88/2012/5003 постановлено рішення про повне задоволення цих вимог.

Стягнуто гривневий еквівалент сум заборгованості за кредитом станом на 11.12.2012 в розмірі 86 175,22 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 18 749,52 грн.

Разом з цим, згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зі змісту даної норми вбачається, що позивач має право на відшкодування курсової різниці на день платежу.

Кредитор, вимоги якого не погашені, має право на захист своїх інтересів щодо визначення грошового еквіваленту іноземної валюти у гривнях, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, на стадії виконання судового рішення у справі №16/88/2012/5003.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога позивача у справі №902/679/17, за якою останній фактично просить про повторне стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками за період з 19.12.2011 по 11.12.2012 є неправомірною.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6 834,57 швейцарських франків та заборгованості за відсотками в сумі 1 139,20 швейцарських франків, що нараховані за період з 19.12.2011 по 11.12.2012.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками в період з 12.12.2012 по 19.06.2017, колегія суддів зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №13/210/10 від 04.07.2011 та №6/433-42/183 від 12.09.2011.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від обов'язку сплачувати відсотки за кредитом та нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника кредитних коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум відсотків за користування кредитом, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Банк має право на нарахування відсотків за період з 12.12.2012 по 19.06.2017.

Однак, 11.04.2018 року відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з позовом до господарського суду Вінницької області звернувся 06.07.2017 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява, на конверті (т.1, а.с.65).

А тому, враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства, а також встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовому захисту підлягають вимоги позивача щодо стягнення відсотків за лише період з 06.07.2014 року.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відсотки нараховані позивачем за період до 19.06.2017 року, а тому захисту цивільного права підлягають вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо стягнення зазначених сум за період з 06.07.2014 до 19.06.2017.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає сума відсотків у розмірі 5 942,98 швейцарських франків.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності за період прострочення з 01.07.2016 по 19.06.2017 у розмірі 1 753,05 грн.

колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 230 ГК України, штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1. Кредитного договору №11284256000 передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та / або процентів за кредит та / або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 8,5% річних від суми зазначеної за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, яка в будь-якому випадку не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Перевіривши розрахунок суми пені, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня пеня за період прострочення з 01.07.2016 по 19.06.2017 у розмірі 1 753,05 грн.

Окрім того, у позовній заяві позивач позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. штрафу з посиланням на положення ст.ст. 193, 217, 230 ГК України, 546, 549-552, 611, 1048, 1050 ЦК України.

У доданому до позовної заяви розрахунку (а.с.12, т.1) позивачем зазначено: "У випадку порушення Позичальником вимог п.4.3. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору неустойку у розмірі 5000,00 грн".

Згідно п. 4.3. Договору визначено зобов'язання Позичальника, а саме: самостійно надавати Банку:

- Протягом дії цього Договору щоквартально до 30 числа першого місяця, наступного за звітним кварталом: баланс Позичальника з розшифровкою статей балансу, частка яких за сумою складає більше 10% (десяти процентів) валюти балансу; звіт про прибутки та збитки Позичальника; банківську довідку про рух грошових коштів за поточними рахунками Позичальника в інших банках за звітний період; довідку про відсутність/наявність заборгованості Позичальника за кредитами в інших банках, де у Позичальника відкриті поточні рахунки; перелік сум та контрагентів, дебіторської та кредиторської заборгованості на звітну дату; довідку з інформацією про реквізити усіх рахунків, відкритих Позичальником в інших банках, як на момент укладення цього Договору, так і відкритих Позичальником протягом дії даного Договору;

- Протягом тридцяти календарних днів з дати отримання кредиту (кожної окремої частини кредиту, якщо кредит надається частками) документи, що підтверджують цільове використання кредиту (накладні, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі та інші документи);

- На письмову вимоги Банку Позичальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання вимоги зобов'язаний надати додатково установлену бухгалтерську та податкову звітність та інші документи, визначені Банком.

Також у п. 7.6. Договору сторонами визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 ЦК України Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього Договору. Розмір зазначеної у цьому пункті Договору неустойки встановлюється рівним 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Однак, доказів порушення відповідачем зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього Договору суду першої інстанції та Рівненському апеляційному господарському суду позивачем не надано.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 року, апелянта було зобов'язано надати письмове обгрунтування нарахування відповідачу 5 000 грн. штрафу, однак вимоги вище зазначеної ухвали апелянтом не були виконані.

Також, апелянтом не було надано й інших доказів, в обгрунтування заборгованості відповідача за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, шо суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 466 749, 31 грн. згідно кредитного договору підлягають задоволено частково, в сумі 163 580,40 грн. заборгованості, що складається із заборгованості за відсотками у розмірі 5 942,98 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 11.04.2018 еквівалентно 161 827,35 грн. та 1 753,05 грн. пені, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2453,71 грн.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням обставин справи.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича не підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 р. по справі № 902/679/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 р. по справі №902/679/17 залишити без змін.

3. Справу №924/1096/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" липня 2018 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.