Постанова № 75527717, 27.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11401/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/729/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Осіпука В.В., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про захист прав споживачів та стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 29.12.2015 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-043-000001387 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», за умовами якого на його ім'я було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1.

На цей рахунок 19.05.2016 року, згідно умов попередньо укладеного із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договору, йому товариством було повернуто кошти на загальну суму 30292,65 грн..

На підставі рішення Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23.05.2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Розпочалася процедура ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».

Він звертався до відповідачів з приводу включення до переліку вкладників, на яку відповідь не отримав та щодо відшкодування коштів, на що отримав відповідь про проведення перевірки. У подальшому йому надійшла відповідь про відмову у включення до реєстру вкладників на відшкодування коштів Фонду із посиланням на те, що переказ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на його рахунок 19.05.2016 року є нікчемним.

Вважаючи такі дії неправомірними та необхідність стягнення коштів у судовому порядку, просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь гарантовану суму відшкодування грошових коштів у розмірі 30292 грн. 65 коп..

Прохальна частина позову будь-яких вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича не містить.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 30292,65 грн. заборгованості за договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-043-000001387, укладеного 29 грудня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в дохід держави 640 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 від імені позивача, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, відповідачів своїх представників у судове засідання не направили і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду підлягає до скасування із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір №980-043-000001387 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», за умовами якого на його ім'я було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 і на цей рахунок 19.05.2016 року, згідно умов попередньо укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договору, йому товариством було повернуто кошти на загальну суму 30292,65 грн., з яких повернута позика - 30000 грн. і проценти за користування коштами - 292,65 грн..

Позивачу було відмовлено у включенні його до реєстру вкладників на відшкодування коштів Фонду із посиланням на те, що переказ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на його рахунок 19.05.2016 року є нікчемним і такої відмови позивач у судовому порядку не оспорював.

23 травня 2016 року Національний банк України визнав ПАТ «Банк Михайлівський» неплатоспроможним банком і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була введена тимчасова адміністрація.

12 липня 2016 року відповідно до рішення НБУ за № 124-рш була відкликана банківська ліцензія і прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення від 12.07.2016 року про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі ст.ст.11, 509 ЦК України, ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виникло зобов'язання, за яким останній зобов'язаний виплатити кошти у розмірі вкладу та нараховані відсотки.

Проте, такі висновки суду зроблені помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч.2 ст.46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь- який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 року № 6-2001цс15 та від 13.06.2016 року № 6-1123цс16.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок виплати гарантованої суми передбачений ст.ст.26, 27, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з якої вбачається, і це не заперечується позивачем, що такі виплати здійснюються після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників неплатоспроможного банку на підставі наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів переліку вкладників.

Позивач зазначеної процедури не дотримався і при невключенні його до реєстру вкладників таких дій чи бездіяльності уповноваженої особи не оскаржував.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє на підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач вважає, що між ним та Фондом виник цивільно-правовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України (у редакції, чинній на дату подання позову) до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч.1 ст.17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

ЦПК України в редакції, чинній на час подання позову передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

ЦПК України у чинній редакції також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Фонду коштів із відкритого ПАТ «Банк Михайлівський» поточного рахунку за договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Таким чином, правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200000 грн. є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № 727/8505/15-ц, 811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16.

Відповідно до вимог ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, у зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм процесуального права, оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити та повідомити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року в даній справі скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про захист прав споживачів та стягнення коштів - закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: