Рішення № 75526170, 27.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/45/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2018 Справа № 908/965/18

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування”, (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, буд. 56)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97 – А)

про стягнення 41390,01 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Без участі представників сторін

24.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування”, Київська область, с. Софіївська Борщагівка до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, м. Запоріжжя про стягнення 41390,01 грн. страхового відшкодування.

24.05.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/965/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/965/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АС №010868 від 24.06.2017 у зв’язку з настанням страхового випадку - ДТП - виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «Subaru», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 41 390, 01 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (винуватця ДТП) застрахована у ПрАТ «УАСК «АСКА» за полісом обов’язкового страхування ЦПВВНТЗ № АК/6785113. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства позивачем отримано право вимагати від відповідача відшкодування в порядку регресу понесених збитків в межах ліміту за полісом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” посилається на ст. ст. 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі не надав, про поважність причин ненадання витребуваних документів не заявляв.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (код ЄДРПОУ 13490997) є: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97 – А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/965/18 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 908/965/18 про відкриття провадження у справі, яка 01.06.2018 отримана уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900522486143).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області пр. відкриття провадження у справі від 29.05.2018 у справі №908/965/18 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 19.06.2018.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 27.06.2018 сплив тридцяти денний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 27.07.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 в м. Києві по сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_3.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 760/20739/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-страхування» (страховик, позивач у справі) та ОСОБА_3 (страхувальник) 24.06.2017 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 010868, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Subaru Forester», д/н НОМЕР_5, рік випуску 2015. За умовами зазначеного договору страховик зобов’язується відшкодувати збитки, понесені страхувальником при настанні страхового випадку.

У зв’язку з настанням випадку, який мав ознаки страхового, 01.12.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування за договором страхування від 24.06.2017 № АС010868.

ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 08.12.2017, на підставі звіту № 3691 від 23.10.20178 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Subaru Forester», д/н НОМЕР_5 внаслідок ДТП», рахунку-фактури № СРФС-0007569 від 17.10.2017, акту виконаних робіт № СРФСА-009498 від 10.10.2017, складено страховий акт № 989, відповідно до якого зазначена вище ДТП визнана страховим випадком, за яким страхове відшкодування складає суму 41390,01 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 41390,01 грн. перерахована 13.12.2017 на рахунок ТОВ «Віді-Стар», що підтверджується платіжним дорученням № 3591 із призначенням платежу: “Страхове відшкодування згідно акту СТ-989 від 08.12.2017 та з. ОСОБА_3С за ремонть а/м д/н НОМЕР_5 та рах. СРфС-0007569 від 127.10.2017.

На момент скоєння зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_6, застрахована його власником у ПрАТ «УАСК АСКА» за полісом № АК6785113.

У зв’язку з тим, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована в ПрАТ ««УАСК АСКА» (відповідач у справі), страховик звернувся до відповідача з заявою № 15/04/8.04/029-18 від 26.01.2018 про страхового відшкодування № 67817 з вимогою здійснити страхове відшкодування шкоди завданої застрахованому автомобілю НОМЕР_7 внаслідок ДТП у розмірі 41930,01 грн. Вказану вимогу отримано відповідачем 01.02.2018, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Несплата відповідачем страхового відшкодування стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Після сплати позивачем страхового відшкодування відбувся перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, який регулюється положеннями ст. 993 ЦК України.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виплатив суму страхового відшкодування у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування відповідачем суми здійсненої позивачем страхового відшкодування в розмірі 41390,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування”, Київська область, с. Софіївська Борщагівка до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97 – А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування”, (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 41 390 (сорок одну тисячу триста дев'яносто) грн. 01 коп. страхового відшкодування та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “27” липня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.