Рішення № 75526045, 16.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/62/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 Справа № 908/1177/18

м. Запоріжжя

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення заборгованості у розмірі 1140858,69 грн. за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007, 21514,60 грн. пені, 23715, 59 грн. 3 % річних та 102857,09 грн. інфляційних витрат

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача - Свинухов В.В., довіреність № 219/20-19 від 21.02.2018;

від відповідача - Шульга Ю.О., довіреність № 24 від 01.01.2018.

20.06.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 1140858,69 грн. за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007, 21514,60 грн. пені, 23715, 59 грн. 3% річних та 102857,09грн. інфляційних витрат.

20.06.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1177/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 21.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1177/18, присвоїно справі номер провадження 4/62/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 16.07.2018.

В судовому засіданні 16.07.2018 суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 16.07.2018 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 129, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2018 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007, в результаті чого у нього утворилась заборгованість за відпущену теплову енергію за період з жовтня 2016 по січень 2018 на загальну суму 1140858,69 грн. У зв'язку з виникненням заборгованості по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007 позивачем була нарахована відповідачу сума інфляційних витрат в розмірі 102857,09 грн., 3 % річних в розмірі 23715,59 грн. та пеня в розмірі 21514,60 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач керується ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умовами договору, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, ст. ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву, зазначивши, що не заперечує проти суми заборгованості в частині основного боргу. У відзиві на позовну заяву відповідач не згодний з сумою втрат від інфляції по акту за січень 2018, оскільки строк оплати за актом від 31.01.2018 на суму 184484,03 грн. настав 20.02.2018, тому застосування індексу інфляції за лютий 2018 суперечить нормам права. Крім того, відповідач в відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зменшити розмірі пені до 1000 грн. та розстрочити виконання рішення суду по справі № 908/1177/18 на 12 календарних місяців зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі директора філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», споживач, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору останній набирає чинності з 01.09.2007 і діє до 01 січня 2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання даного договору, отже станом на час розгляду справи договір є діючим.

Згідно з п. 3.2.6. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2. - 6.4. договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право родити передоплату.

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, у відбитку поштового штемпеля на документі, який зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання теплопостачальної організації підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.1, 6.7.2).

Відповідно до п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул.. Адм. Нахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до додатку № 1а до договору № 200768 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2017 постачання відповідачу (споживачу) теплової енергії здійснювалося на приміщення по вул. Волгоградська, 25.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 1140858,69 грн. за період з жовтня 2016 по січень 2018 за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007, 21514,60 грн. пені, 23715, 59 грн. 3 % річних та 102857,09 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

На виконання умов Договору з жовтня 2016 по січень 2018 позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 1140858,69 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Таким чином, вказані вище акти приймання-передачі теплової енергії вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

Отже, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з жовтня 2016 по січень 2018 в розмірі 1140858,69 грн. не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в заявленій сумі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті теплової енергії згідно умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1140858,69 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.11.2016 по 27.03.2018 в розмірі 23715,59 грн. та інфляційних втрат за період з грудня 2016 по лютий 2018 заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних наданий позивачем за період з 20.11.2016 по 27.03.2018 та встановлено, що даний розрахунок є правильним, законним та обґрунтованим, який підлягає задоволенню у розмірі 23715,59 грн.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що правильною сумою до стягнення втрат від інфляції за період: з грудня 2016 по лютий 2018 є 101494,88 грн. Так як, строк оплати по акту від 31.01.2018 за січень 2018 на суму 184484,03 грн. настав 20.02.2018, тому нарахування інфляційних втрат по цьому акту в сумі 1660,36 грн. є безпідставнимзастосовувати індекс інфляції за лютий 2018 не законно.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 101494,88 грн. за період: з грудня 2016 по лютий 2018. В іншій частині вимог про стягнення втрат від інфляції слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за період з 20.17.2017 по 27.03.2018 в розмірі 21514,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8 договору, який передбачає, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 21514,60 грн. пені за порушення строків оплати по договору за спірний період заявлено до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно норм ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Судом було встановлено, що за відповідачем утворилась заборгованість по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007 в розмірі 1140858,69 грн., заявлена сума до стягнення пені складає 21514,60 грн., яка не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про зменшення пені до 1000 грн.

Що стосується клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення на 12 календарних місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовується довготривалий термін (12 місяців), на який слід розстрочити виконання рішення.

Тяжкий фінансовий стан та відсутність на поточних рахунках грошових коштів не є виключними підставами для надання розстрочки виконання рішення.

Що стосується висновку експерта № 282 від 17.05.2018 на який посилається відповідач в відзиві на позовну заяву, то суд не може прийняти його до уваги при наданні розстрочки виконання рішення суду у цій справі, оскільки об'єктом дослідження є фінансовий стан підприємства відповідача за 2015 - 2017 р. Разом з цим, відповідачем не надано будь-яких доказів, що у нього є можливість виконувати рішення суду згідно з розстроченим графіком.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування підстав для розстрочення виконання рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не довів обґрунтованості заявлених ним клопотань.

Позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) основний борг в розмірі 1140 858 (один мільйон сто сорок тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) інфляційні втрати в розмірі 101494 (сто одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 88 коп., 3 % річних в розмірі 23715 (двадцять три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 59 коп., пеню в розмірі 21514 (двадцять одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 19313 (дев'ятнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено "26" липня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.