Рішення № 75525858, 24.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018м. ДніпроСправа № 904/2200/18

за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_1В.", с. Світлогірське Криничанський район Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авіас-2000", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №1/18 від 15.02.2018 у розмірі 879379, 20 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 довіреність № 5 від 21.04.18

від позивача ОСОБА_3 угода від 18.05.2018

від відповідач ОСОБА_4 довіреність від 08.02.2017

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "ОСОБА_1В." (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авіас-2000" (далі - відповідач) про стягнення 879 379, 20 грн., з яких: 651665,20 грн. - основний борг, 158999,00 грн. - штраф, 68715,00 грн. - пеня. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 30550,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №1/18 від 15.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 08.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.06.2018.

Ухвалою суду від 20.06.2018 підготовче засідання відкладено на 16.07.2018.

27.06.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 651665,20 грн. та пені у сумі 68715,00 грн. Проти позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 158999,00 грн., нарахованого відповідно до п. 4.2 договору, відповідач заперечує, у зв'язку із відсутністю обставин, які є підставою нарахування штрафу. Також, відповідач у відзиві зазначив, що витрати на правову допомогу у розмірі 30550,00 грн., які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, є завищеними.

06.07.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 915410,88 грн., з яких: 651665,20 грн. - основний борг, 158999,00 грн. - штраф та 104746,00 грн. - пеня.

Суд прийняв дану заяву до розгляду.

Також, 06.07.2018 позивач подав до суду пояснення на відзив, в яких зазначив, що у зв'язку із простроченням відповідачем оплати поставленого товару він поніс збитки, пов'язані із збільшенням ціни на продукцію, та втратив право на податковий кредит.

16.07.2018 позивач подав до суду уточнену позовну заяву.

У підготовчому засіданні 16.07.2018 було оголошено перерву до 24.07.2018.

20.07.2018 відповідач подав зауваження відносно збільшення позовних вимог, в яких зазначив, що позивач невірно використовує приписи п. 4.2 договору.

У підготовчому судовому засіданні 24.07.2018 сторони подали клопотання, в якому зазначили, що не заперечують про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.07.2018 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи № 904/2200/18 по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог, надав пояснення.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

15.0.2018 між Фермерським господарством "ОСОБА_1В." (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Авіас-2000" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/18 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, зазначається у специфікаціях до даного договору, які з моменту підписання їх сторонами, є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до договору, якою погоджено поставку 300 тон кукурудзи на загальну суму 1590001,20 грн. (а.с. 12).

Право власності на продукцію переходить до покупця в момент одержання ним продукції, та підписання накладних на передачу продукції (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.3 договору, оплата продукції здійснюється покупцем на підставі даного договору, специфікацій та рахунків до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання продукції.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, позивач поставив відповідачу 300 тон кукурудзи на загальну суму 150001,20 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 3 від 16.02.2018 на суму 906936,68 грн. № 5 від 22.02.2018 на суму 683064,52 грн. (а.с. 14-25).

В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленої продукції, а саме на суму 938336,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (а.с. 58).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за договором продукцію складає 651665,20 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 05.07.2018 (а.с. 77).

На момент прийняття рішення у справі відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 651665,20 грн. підлягає задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує продавцю за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 26.02.2018 року по 02.07.2018 року у розмірі 104746,00 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 158999,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець виплачує продавцю за вимогою останнього штраф у розмірі 10% суми від оплати якої покупець відмовився або ухилився.

Зі змісту даного пункту договору вбачається, що сторонами погоджено стягнення такої штрафної санкції як штраф, не від будь-якої суми прострочення платежу, а тільки від суми прострочки, яку покупець необґрунтовано не визнає та/або від плати якої ухиляється.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, жодних доказів необґрунтованої відмови, невизнання та/або ухилення від оплати боргу позивачем до суду не надано.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює часткові періодичні платежі за поставлену продукцію. Крім того, відповідач підписавши акт звірки взаєморозрахунків, визнав існування заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 651665,20 грн. і не заперечує проти нарахування пені за несвоєчасне здійснення ним оплати такої заборгованості.

А тому, суд не знаходить підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої п. 4.2 договору, та відмовляє у позові в частині вимог про стягнення штрафу у сумі 158999,00 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 11346,18 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 30550,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем внаслідок звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав угоду про надання юридичної допомоги від 18.05.2018 (а.с. 39-40), укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 0958 від 12.10.2000 року (а.с. 41), акт прийому-передачі виконаних послуг від 18.05.2018 (а.с. 82), квитанцію від 18.05.2018 на суму 30550,00 грн. (а.с. 81). При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідність даних, зазначених у акті.

З огляду на викладене та враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, відносно невелику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості та співрозмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, розрахунок вартості послуг за надану професійну правничу допомогу на суму 30550,00 грн. є завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 6000,00 грн.

При цьому, приймаючи до уваги часткове задоволення позову та обмеження судом суми витрат на професійну правничу допомогу на рівні 6000,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4957,86 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які розраховані пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Авіас-2000" (49042, м. Дніпро, вул. Аеропорт, 42; код 24994073) на користь Фермерського господарства "ОСОБА_1В." (52340, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Світлогорське, вул. Виконкомівська, 4; код 20238011) 651665,20 грн. основного боргу, 104746,00 грн. пені, 11346,18 грн. судового збору та 4957,86 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2018

Суддя А.В. Суховаров