Постанова № 75517877, 19.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5135/18

Номер справи місцевого суду: 522/10964/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 року м. Одеса

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2018 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на користь позивача та просила стягнути на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій формі в розмірі 12 000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до повноліття дитини та аліменти на утримання позивача у твердій грошовій формі в розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і по 22 вересня 2018 року, тобто до досягнення донькою 3-х річного віку (т. 1, а.с.1-4). Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач і відповідач 26 жовтня 2012 року було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис №2018 (т. 1, а.с.5), в подальшому від вказаного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_5, 22 вересня 2015 року. Водночас, станом на дату подання позову, позивач та відповідач знаходяться у офіційно зареєстрованому шлюбі, однак спільно не проживають. Крім того, в добровільному порядку ОСОБА_4 підтримувати матеріально позивача та малолітню дитину відмовляється.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій формі у розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і по 22 вересня 2033 року. А також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій формі у розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і по 22 вересня 2018 року (т. 1, а.с .207-209).

25 квітня 2018 року через канцелярію суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2018 року. Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, як вказує апелянт, суд першої інстанції неповно з’ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Тому апелянт просить скасувати вказане рішення у повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі. Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги при постановлені судового рішення факт можливості сплачувати у заявленому позивачем розмірі, стан здоров’я малолітньої дитини, зокрема наявність хронічного захворювання та необхідності постійного лікування у м. Києві, а також матеріальний стан матері, у якої відсутня можливість працевлаштуватись у зв’язку з тим, що дитина потребує постійного догляду. Крім того, посилання суду першої інстанції, що відповідач не змозі виплачувати заявлені позивачем аліменти у повному обсязі у зв’язку з утриманням непрацездатних батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як посилається апелянт, не підтверджено доказами. Також апелянт зазначає, що надані довідки про доходи від 05 вересня 2017 року та копії трудових книжок, оскільки викладені в цих документах відомості є неправдивими, а тому суду апеляційної інстанції слід при постановленні судового рішення відноситись критично (т. 1, а.с. 215-222).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В процесі розгляду справи для перевірки доводів апеляційної скарги та правильного вирішення справи по суті за клопотанням апелянта витребувались докази, які 11.06.2018 року були надані суду (т. 2, а.с. 16-19, 23-31). Крім того, 11.06.2018 року апелянтом була подана заява про постановлення окремої ухвали стосовно порушень, допущених судом першої інстанції, а також відносно ОСОБА_4 щодо використання завідомо підроблених документів при розгляді справи (т. 2, а.с. 32-36).

В судовому засіданні 12.07.2018 року представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та просив суд зробити перерву в судовому розгляді оскаржуваного рішення для підготовки заперечень. В судовому засіданні 19.07.2018 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з’явились, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача на утриманні перебуває двоє непрацездатних батьків - ОСОБА_6, 1952 народження, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями пенсійних посвідчень, свідоцтва про народження відповідача та про переміну його прізвища, а також поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (частина речення щодо допиту свідків була виключена судом першої інстанції ухвалою від 25.04.2018 року (т. 1, а.с. 111). Тому враховуючи матеріальне становище сторін, суд вирішив стягнути з відповідача кошти на утримання доньки в твердій грошовій сумі 1 300,00 грн. Окрім того, суд першої інстанції враховуючи матеріальне становище відповідача, а також те, що ОСОБА_5 потребує постійного догляду, вирішив стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання позивача в сумі 1 000 грн.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 5). Під час перебування в шлюбі у сторін народилась донька – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис № 9912 (т. 2, а.с. 6). Разом з тим, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, сторони разом не проживають, що в процесі розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ними не оспорювалось та неодноразово підтверджувалось.

В матеріалах справи, крім іншого, міститься довідка про склад сім’ї, видана 19.05.2017 року та відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, до складу сім’ї входять безпосередньо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 – мати, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 – донька, усього дві особи (т. 1, а.с. 7).

Відповідно до довідки вих. № 02/1961 від 17.05.2017 року, виданої начальником управління кадрового адміністрування ПАТ «БАНК ВОСТОК», про те, що ОСОБА_2 дійсно працює в Публічному акціонерному товаристві «БАНК ВОСТОК» на посаді спеціаліста відділу операційного обслуговування Відділення № 27 ПАТ «БАНК ВОСТОК» в м. Одеса, з 11.04.2012 року. В період з 10.10.2016 року по 22.09.2018 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (т. 1, а.с. 44).

На підтвердження своїх вимог позивачем були надані квитанції на придбання для дитини продуктів харчування, а також документи, підтверджуючі витрати на лікування дитини (т. 1, а.с. 57-101).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 має посвідчення особи моряка, виданого 10.07.2013 року, номер АВ 509794 (т. 1, а.с. 11). Крім того, в матеріалах справи міститься трудова книжка ОСОБА_4, відповідно до записів якої 23.02.2009 року відповідач був прийнятий на посаду матроса 1-го класу та направлений на т/х «Герої Шипки», 23.10.2009 року звільнений в зв’язку з закінченням терміну строкового трудового договору (с. 1 п. 2 ст. 36 КЗпП України), 23.11.2009 року розпочато виплати допомоги по безробіттю, 07.07.2010 року припинена виплата допомоги по безробіттю, 17.10.2016 року прийнятий за строковим трудовим договором оператором теплового пункту 1 розряду ЕРР № 6 на опалювальний період, 31.03.2017 року звільнений в зв’язку з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Після останньої записи в трудовій книжці позивача відсутні (т. 1, а.с. 111-112). Відповідно до довідки про доходи № 03/01-530 від 05.09.2017 року, виданої КП «Теплопостачання м. Одеси» дохід ОСОБА_4 за період роботи з 17.10.2016 року по 31.03.2017 року – 15564,12 грн (т. 1, а.с. 113). Вказана інформація підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суму виплачених доходів та утриманих податків № 51603 від 31.08.2017 року (т. 1, а.с. 114).

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в процесі розгляду витребувались відповідні відомості. Зокрема, ДП «Одеський морський торговельний порт» надали суду заяву ОСОБА_4 щодо видачі посвідчення моряка, анкету, копію паспорту, а також копію свідоцтва кваліфікованого матроса (т. 1, а.с. 138-143).

Відповідно до відомостей, наданих Державною прикордонною службою України листом вих. № 0.64-36940/0/15-17 від 07.11.2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 05.04.2015 року здійснив виїзд за напрямком Одеса-Шереметьєво, 12.09.2015 року за даним напрямком здійсним в’їзд, 08.01.2016 року здійснив виїзд за напрямком Одеса-Минськ, 07.07.2016 року здійснив в’їзд за напрямком – Стамбул-Одеса, 04.11.2016 року здійснив виїзд за напрямком Одеса-Варшава, 26.05.2017 року здійснив в’їзд за напрямком – Стамбул-Одеса, 24.09.2017 року здійснив виїзд за напрямком Київ-Доха (т. 1, а.с. 147).

ТОВ «Морське агентство «Україна» повідомили суду щодо витребуваної інформації, що фізична особа, щодо отримання персональних даних за якої судом було надано запит, не надавала ТОВ «Морське агентство «Україна» згоду на передачу її персональних даних третім особам, тим більше, на передачу персональних даних без зазначення певної мети обробки таких даних. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в зв’язку з тим, що ТОВ «Морське агентство «Україна» не в повному обсязі надали витребувану інформацію представник позивача повторно подав до суду першої інстанції клопотання про витребування у розпорядника інформації відповідних відомостей, яке, однак, було залишено без задоволення, інформація про що міститься в журналі судового засідання від 28.03.2018 року, звуковий запис якого, одночасно, не зберігся, про що секретарем було складено акт (т. 1, а.с. 293, 205). Разом з тим, клопотання про витребування доказів з ТОВ «Морське агентство «Україна» було подано позивачем-апелянтом разом з апеляційною скаргою.

Апеляційний суд задовольнив подане клопотання (т. 2, а.с. 16-19). На виконання ухвали від 24.05.2018 року ТОВ «Морське агентство «Україна» надали інформацію відповідно до якої ОСОБА_4 був працевлаштований на суднах іноземного судновласника, а саме: 06.04.2015-11.09.2015 рр., 08.01.2016-06.07.2016 рр., 04.11.2016-26.05.2017 рр., 25.09.2017-15.03.2018 рр. Базова ставка – 850,00 доларів США, загальна сума згідно з контрактом між моряком та судновласником – 1806,00 доларів США. На підтвердження вказаних даний розпорядником інформації були надані копія договору про отримання посередницьких послуг щодо працевлаштування ОСОБА_4, а також копії актів виконаних робіт (т. 2, а.с. 24-31). Суд звертає увагу, що періоди працевлаштування ОСОБА_4 відповідають інформації, наданій Державною прикордонною службою щодо періодів пересікання ОСОБА_4 кордону. Таким чином, в судовому засіданні, встановлено, що відповідач мав інше джерело доходу, яке він приховав від суду. Відповідно дохід відповідача від праці за кордоном склав: за 2016 рік (8 місяців праці - 1800 Х 8) - 14 400 доларів США; за 2017 р. (8 місяців - праці 1800 Х 8) - 14 400 доларів США; за 2018 р. (3 місяців = 1800 Х 3) - 2400 доларів США). Відповідно середньомісячний ходів відповідача складав - в 2016 році – 1200 доларів в місяць; в 2017 – 1200 доларів США в місяць.

Відповідно до Принципу 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

З ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, з встановлених обставин справи та перевірених доводів апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що відповідач має обов’язок, встановлений сімейним законодавством та нормами міжнародного права, утримувати свою малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає зі своєю матір’ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що законодавець встановив право того з батьків, з ким проживає дитина звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. Відтак враховуючи заявлені позовні вимоги та їх ступінь, матеріальне становище відповідача, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання малолітної дитини.

При цьому посилання відповідача на перебуванні в нього на утриманні двох непрацездатних батьків: ОСОБА_7 та ОСОБА_6; оренду двокімнатної квартири, в якій він проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9, а також її малолітньою дитиною ОСОБА_10, на підтвердження чого надав копію договору оренди житла від 03.07.2017 року апеляційний суд оцінює критично (т. 1, а.с. 162-164). Суд звертає увагу на те, що доказів того, що ОСОБА_4 утримує своїх непрацездатних батьків матеріали справи не містять. Більш того, як посилався сам відповідач вони обоє є пенсіонерами (отже, отримують від держави грошові кошти на утримання) що підтверджується відповідними пенсійними посвідченнями (т. 1, а.с. 116, 117). Інші заперечення відповідача щодо витрат на оренду квартири, та на лікування (т. 1, а.с. 108-109, 126-129), апеляційним судом відхиляються, оскільки в сукупності, з врахуванням рівня доходу та встановленими обставинами справи, такі витрати є співмірними з визначення розміру аліментів на утримання його малолітньої дитини.

Щодо посилань позивача на хронічні хвороби доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 має діагноз: уповільнення психічного та мовного розвитку, синдром рухових порушень внаслідок ураження нервової системи в пренатальний період (т. 1, а.с. 17). Лікування ОСОБА_5 потребує значних витрат, на підтвердження чого позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення аліментів, надала до суду відповідні копії медичної документації та квитанції на медикаменти. Відповідно до положень ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Апеляційний суд зазначає, що окремо вимоги щодо стягнення додаткових витрат на дитину, в даному випадку на лікування, позивачем не заявлялись. В зв’язку з цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з пропорційним зменшенням грошової суми щодо стягнення аліментів заявленою позивачем. При цьому суд звертає увагу на те, що позивач може звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення додаткових витрат на лікування дитини.

Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були витребувані необхідні відомості від ТОВ «Морське агентство «Україна». Однак, розпорядником інформації не були надані необхідні відомості, в зв’язку з чим стороною позивача було повторно заявлено клопотання про витребування таких відомостей. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні цього клопотання, про що свідчить журнал судового засідання від 28.03.2018 року, звуковий запис якого, одночасно, не зберігся, про що секретарем було складено акт (т. 1, а.с. 293, 205).

Стаття 2 ЦПК України встановлює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Інформація, яку просила витребувати сторона позивача, є необхідною інформацією для встановлення фактичних обставин справи та правильного вирішення справи по суті. Кожне рішення, яке приймає суд має бути належним чином вмотивоване. Однак, на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції немає можливості належним чином встановити з яких саме мотивів виходив суд першої інстанції при відмові в задоволенні поданого клопотання, адже в матеріалах справи не міститься ні відповідна ухвала суду, ні звукозапису судового засідання, в якому вирішувалось відповідне питання. Відтак, з метою правильного вирішення справи по суті та перевірки доводів апеляційної скарги судом були повторно витребувані необхідні відомості, які, в результаті були надані суду. При цьому суд наголошує на тому, що діюча редакція Цивільного процесуального кодексу України містить пряму вказівку щодо застосування судом відповідних заходів (у вигляді штрафу, зокрема), у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 148 ЦПК України). Однак, судом першої інстанції не були застосовані відповідні заходи.

Враховуючи вище наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не були належним чином встановлені обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім іншого апеляційний суд зазначає, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником апелянта зверталась увага на те, що 25.04.2018 року була подана апеляційна скарга на рішення суду, в якій апелянтом серед іншого зазначалось, що в мотивувальній частині щодо перебування на утриманні відповідача двох непрацездатних батьків зазначено: «… Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями пенсійних посвідчень, свідоцтва про народження відповідача та про переміну його прізвища, а також поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В.» (т. 1, а.с. 208). Разом з тим, цією ж датою (подання апеляційної скарги) - 25.04.2018 року судом першої інстанції була постановлена ухвала про внесення виправлень до абзацу 22 мотивувальної частини рішення від 28.03.2018 року, який вирішено викласти в наступній редакції «… Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями пенсійний посвідчень, свідоцтва про народження відповідача та про переміну його прізвища» (т. 2, а.с. 211). Суд звертає увагу, що зазначені пояснення представника апелянта знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Одночасно з цим апеляційний суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що 09.10.2017 року представником відповідача була подана до суду заява про виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 130). 10.11.2017 року від ОСОБА_6 до суду першої інстанції надійшло клопотання про участь в справі в режимі відеоконференції (т. 1, а.с. 144-145). Разом з тим, доказів вирішення питання щодо участі свідка в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також, власне сам факт допиту зазначених свідків судом першої інстанції чи взагалі їх прибуття до судових засідань матеріали справи не містять, а також не підтверджують журнали судових засідань.

В зв’язку з наведеним, враховуючи встановлені обставини, які мають значення для справи, витребувані судом апеляційної інстанції докази, зважаючи на те, що судом першої інстанції були допущенні порушення норм процесуального та матеріального права, враховуючи положення сімейного законодавства та норм міжнародного права, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує прийняте рішення та ухвалює нове про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3– задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2018 року – скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 (ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_10) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, у твердій грошовій формі в розмірі 6000 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 15 червня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 22 вересня 2033 року.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк