Ухвала суду № 75517840, 19.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/395/18

Номер справи місцевого суду: 500/1959/13-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

Головуючий суддя – Кадегроб А.І.,

судді: Котелевський Р.І., Прібилов В.М.,

секретар судового засідання – Стоянова Л.І.,

за участю:

прокурора – Нікітіна Ю.М.,

захисника – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Болградського району Одеської області ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 червня 2015 року, по кримінальному провадженню, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, молдаванин, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, вважається не судимим в силу ст. 89 КК України,

визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та йому призначеного покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 9-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України – 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – залишений без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, молдаванин, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимий,

визнаний винним та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 2-ох років 7-ми місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зараховано попереднє ув’язнення строком у 2 роки 7 місяців. Запобіжний захід у виді особистого зобов’язання скасований.

Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 в рахунок відшкодування шкоди стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 58950 грн.

Вирішено питання стосовно судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при наступних обставинах.

05 березня 2011 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_3, ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення майна сім'ї ОСОБА_7 за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Болградська, 40, на автомобілі-таксі марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_8, якому про свої злочинні наміри не повідомили, з м. Ізмаїла Одеської області прибули на вул. Жовтневу в с. Криничне Болградського району Одеської області, після чого через пустир підійшли до будинку по вул. Болградська, 40, в якому проживає сім'я ОСОБА_7.

Діючи відповідно за розподіленими ними раніше ролями при вчиненні злочину, ОСОБА_3 і особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, через незачинену хвіртку проникли у двір домоволодіння, а потім через незачинені вхідні двері проникли в будинок з метою викрадання майна, а ОСОБА_6 залишився на вулиці неподалік з метою спостереження за оточуючою обстановкою та попередження зазначених осіб про небезпеку.

Проникнувши в зазначений будинок, ОСОБА_3 і особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, побачивши в одній з житлових кімнат на ліжку ОСОБА_9, про знаходження якої до того не знали, вийшовши за межі умислу, спрямованого на таємне викрадення майна, обговореного раніше з перебуваючим на вулиці ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклого наміру, який переріс у розбійний напад, з метою позбавити ОСОБА_9 можливості чинити опір та викликати допомогу, виявленими на місці події фрагментами тканини навмисно зв’язали їй руки і ноги, після чого завдали множинні удари кулаками по різних частинах тіла. Погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, приклавши їй до підборіддя виявлений на місці події ніж, стали вимагати видачі грошових коштів та інших матеріальних цінностей. В результаті зазначених дій ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи здійснювати свої злочинні наміри, ОСОБА_3 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, вийшовши за межі умислу, раніше обумовленого з перебуваючим на вулиці ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклого умислу, спрямованого на спричинення смерті ОСОБА_9, передбачаючи можливість настання її смерті, усвідомлюючи, що потерпіла через похилий вік та безпорадний стан, до якого її привели зазначені особи в результаті зв’язання верхніх та нижніх кінцівок, самостійно звільнити себе та уникнути таким чином смерті не зможе, просунули їй в ротову порожнину на глибину аж до гортаневої глотки фрагмент матерії – кляп, перекривши їй дихальні шляхи, а саме отвір рота і носа, позбавивши її можливості дихати, залишили її в такому стані, що викликало смерть ОСОБА_9, яка наступила від механічної асфіксії в результаті закриття отворів рота та носа.

Продовжуючи здійснення свого злочинного умислу, ОСОБА_3 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, позбавивши потерпілу можливості чинити опір і викликати допомогу, викрали майно на загальну суму 75 200 грн., після чого з місця події зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

На вирок суду прокурором прокуратури Болградського району Одеської області ОСОБА_10 та захисником обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_5 подані апеляційні скарги.

Прокурор у своїй скарзі не оскаржуючи ступінь доведеності вини обвинувачених та кваліфікацію їх дій, вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На підтвердження своїх доводів прокурор зазначає, що у вироку не вірно перелічені ювелірні вироби, які були викрадені внаслідок вчинення злочину, оскільки зазначено, що викрадені вироби не золоті, а з металу жовтого кольору, без зазначення проби золотих виробів. Також прокурор наголошує, що судом безпідставно не враховано в якості обставини обтяжуючої покарання ОСОБА_6 – тяжкі наслідки, завдані злочином. Натомість зазначена обтяжуюча обставина була необґрунтовано врахована при призначенні покарання ОСОБА_11, оскільки вказані наслідки (тяжкі наслідки, завдані злочином, які виразились у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілої ОСОБА_9І.) є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який інкримінується ОСОБА_11

На підставі викладеного прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції, та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 2-ох років 7 місяців позбавлення волі; визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна. Остаточне покарання із застосуванням ст. 70 КК України визначити у виді 14-ти років позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_5, діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, у своїй апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даної статті. Захисник ОСОБА_5 вважає, що викладені у вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та під час розгляду кримінального провадження була допущена неповнота судового розгляду, яка полягає в тому, що судом першої інстанції: не з’ясовані обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочину, не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочину, не вжито заходів щодо перевірки показань заінтересованих учасників судового провадження, які покладені в основу прийнятого судового рішення, не з’ясовано причин істотних протиріч у зібраних доказах, висновки суду побудовані на припущеннях.

Захисник наголошує, що висновки суду викладені у вироку щодо винуватості ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах не підтверджені достатніми та належними доказами в їх сукупності під час судового розгляду, та їм не буда надана об’єктивна правова оцінка.

Обвинувачений ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що вирок суду відносно нього є законним ї обґрунтованим, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі.

Заслухавши доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокуратури та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_12 України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та Конвенції.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалене незаконним складом суду.

Відповідно до ст. 35 КПК України, визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

В порушення вищезазначених вимог, в матеріалах справи відсутній протокол автоматизованого розподілу суддів, в зв’язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України ухвалено незаконним складом суду.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

В порушення вищезазначених вимог КПК України, в підготовчому судовому засіданні був відсутній потерпілий ОСОБА_7 (т. 9 а. с. 123-128), при цьому згідно матеріалів справи відсутнє будь-яке сповіщення потерпілого про час та дату судового засідання.

Також, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України встановлено, що однією з основних засад кримінального провадження є забезпечення права особи на захист.

Статтею 20 КПК України, яка розкриває зміст цієї засади, встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Частиною 1 статті 68 КПК України передбачено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Відповідно до ч. 4 ст. 68 КПК України, перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснюють його права і обов’язки.

Перекладачем може бути будь-яка об’єктивна й незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яка володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу.

Компетентність перекладача перевіряється шляхом вивчення наданих ним документів, що підтверджують його знання мови, переклад якої здійснюється, інших документів (диплом про закінчення відповідного навчального закладу, довідка з місця роботи на посаді перекладача тощо).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті право обвинуваченого ОСОБА_3 на захист, а саме наявність перекладача, не було дотримано в повній мірі.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які дані підтверджуючі компетентність ОСОБА_13, яка приймала участь в судових засіданнях від 09.06.2015 року (т. 9 а. с. 178-181) та 10.06.2015 року (т. 9 а. с. 184-187) в якості перекладача, на виконання перекладу та знання молдавської і російської мов, а в матеріалах справи наявні лише копія паспорту громадянина України (а. с. 177).

Також, згідно журналу судового засідання від 28.04.2015 року (т. 9 а. с. 150-152), 09.06.2015 року (т. 9 а. с. 178-181) та 10.06.2015 року (т. 9 а. с. 184-187) не можливо встановити чи з’ясовувались судом стосунки перекладачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з обвинуваченими.

Порушення права підозрюваного, обвинуваченого на надання йому компетентного перекладача є істотним порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою скасування судового рішення через порушення права особи на захист.

Статтею 409 КПК України передбачені підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, а саме: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В ст. 412 КПК України істотними порушеннями закону визнаються такі порушення діючого КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Також, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) .

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_13 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акту відносно ОСОБА_3І, та ОСОБА_6 не були дотримані вищевказані вимоги Кримінального процесуального Закону та Конвенції, а сам обвинувальний акт дійсно не відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті міститься виклад встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, але формулювання обвинувачення не конкретне, в зв’язку з тим, що не розмежовано ролі обвинувачених у скоєнні злочину та не встановлено, які саме дії вчиняв ОСОБА_3, знаходячись в будинку сім’ї ОСОБА_9 (т. 8 а. с. 2-10).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті не конкретизовано в чому саме обвинувачується ОСОБА_3, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, і порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. ст. 7, 9 КПК України, колегія суддів, не вдаючись в обговорення інших доводів апеляційних скарг, вважає, що судове провадження в суді першої інстанції було здійснено з істотним порушенням вимог КПК України та вказані порушення, з урахуванням положень статей 2, 7, 9, 412, 415 КПК України, визнаються апеляційним судом суттєвими, та у відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_3 та за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_6, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201317027000031 від 18.01.2013 року, у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, в зв’язку з чим апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 та прокурора Болградського району Одеської області ОСОБА_10М . підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Болградського району Одеської області ОСОБА_10М . та апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України – скасувати.

Призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_3 та за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_6, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201317027000031 від 18.01.2013 року, в тому ж суді в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

А.І. ОСОБА_12 ОСОБА_15 Прібилов