Рішення № 75515243, 26.07.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/928/18

Провадження № 2/355/535/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

за участю секретаря Лунгул Т.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Київської області про визнання правовстановлюючого документа недійсним.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що у 1994 року вона звернулась до ОСОБА_4 селищної ради з письмовою заявою про дозвіл на приватизацію двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 28.04.1994 року рішенням № 26 Баришіська селищна рада передала позивачці безкоштовно у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на житло № 981 від 20.07.1994 року ОСОБА_4 селищною радою . Однак у вказаному свідоцтві прізвище позивачки зазначено як «Сірож», тому позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. В заявленому позові просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло за № 981 від 20 липня 1994 року, видане ОСОБА_4 селищною радою Київської області , посвідчене ОСОБА_4 РККП, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлений позов в повному обсязі та пояснила суду, що 20.07.1994 року позивачці видано свідоцтво про право власності на житло № 981 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Однак у вказаному свідоцтві прізвище позивачки помилково зазначено як «Сірож», замість вірного «Сірош». Крім того, на підставі рішення ОСОБА_4 селищної ради № 26 від 28.04.1994 року квартиру передано у власність лише позивачці. Відповідач ОСОБА_3 особисто чи інша особа в його інтересах заяв до органу приватизації не подавали. Вважає, що наявні підстави для визнання даного свідоцтва недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність , що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення рішення у відсутність відповідача по справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Київської області у судове засідання не з’явився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від селищного голови надійшла заява про визнання позовних вимог та про розгляд справи у відсутність їх представника, що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення рішення у відсутність представника відповідача по справі.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судом встановлено, що 28.04.1994 року ОСОБА_4 селищна рада ухвалила рішення № 26, згідно якого на підставі ст. 3 абз. 2 Закону України «Про приватизацію житлового фонду» від 19.06.1992 року безкоштовно передала у власність ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 як наймачу, у якого на кожного члена сім’ї не вистачає санітарної норми житла.

На підставі вказаного рішення 20.07.1994 року видано свідоцтво про право власності на житло № 981, згідно якого ОСОБА_4 селищна рада посвідчує, що квартира , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам її сім’ї ОСОБА_3. Вказане свідоцтво зареєстроване Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за № 519.

Згідно ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку, потребують поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з часткою доплатою один раз.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних рав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорювання) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатись не будь-яким, а конкретним способ захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначає спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ст.8 Закону України"Проприватизацію державногожитлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Таким чином, судом встановлено, що під час виготовлення свідоцтва про право власності на житло за № 981 від 20 липня 1994 року, видане ОСОБА_4 селищною радою Київської області , посвідчене ОСОБА_4 РККП, яке посвідчує право власності на квартиру АДРЕСА_2 прізвище позивачки зазначено як «Сірож» замість вірного «Сірош».

Згідно ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Рішенням ОСОБА_4 селищної ради № 26 від 28.04.1994 безкоштовно передано у власність квартиру АДРЕСА_3 лише позивачці ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_3 особисто чи інша особа в його інтересах заяв про передачу квартири у приватну власність до органу приватизації не подавали. Відповідач ОСОБА_3 став співвласником квартири всупереч вимогам законодавства.

Тому суд вважає, що наявність свідоцтва про право власності на житло, виданого двом співласникам на даний час порушує особисті і майнові права позивачки, а відтак вимога щодо визнання правовстановлюючого документа недійсним, суд вважає обґрунтованою.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло за № 981 від 20 липня 1994 року, видане ОСОБА_4 селищною радою Київської області , посвідчене ОСОБА_4 РККП, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

-копією паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії СК 796644;

-копією дубліката ідентифікаційного номера ОСОБА_2 № НОМЕР_1;

-копією паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії СМ 355352;

-копією ідентифікаційного номера ОСОБА_3 № НОМЕР_2;

-копією свідоцтва про право власності на житло за № 981 від 20 липня 1994 року, виданого ОСОБА_4 селищною радою Київської області , посвідчене ОСОБА_4 РККП, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3;

-копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2;

-копією рішення ОСОБА_4 селищної ради № 26 від 28.04.1994 року, згідно якого на підставі ст. 3 абз. 2 Закону України «Про приватизацію житлового фонду» від 19.06.1992 року безкоштовно передано у власність ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 як наймачу, у якого на кожного члена сім’ї не вистачає санітарної норми житла.

За даних обставин заявлений позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 12, 16, 21, 202, 203, 345 ЦК України,ч. 4 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло за № 981 від 20 липня 1994 року, видане ОСОБА_4 селищною радою Київської області , посвідчене ОСОБА_4 РККП, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської областічерез Баришівський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.07.2018.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_5