Постанова № 75515168, 24.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4496/13-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/2154/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 26 24.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Журби С.О.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист №372/4496/13-ц, виданий 12.11.2015 року Обухівським районним судом Київської області таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що є наявні обставини, які виключають примусове виконання даного рішення.

Так, відповідно до рішення Обухівського районного суду по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,9273 га (кадастровий номер НОМЕР_1), земельну ділянку загальною площею 1,5812 га (кадастровий номер НОМЕР_2), земельну ділянку загальною площею 1,7456 га (кадастровий номер НОМЕР_3), земельну ділянку загальною площею 1,9071 га (кадастровий номер НОМЕР_4), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_5), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_6), земельну ділянку загальною площею 1,485 га (кадастровий номер НОМЕР_7), земельну ділянку загальною площею 2,97 га (кадастровий номер НОМЕР_8), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_9), які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів, що належали ОСОБА_2 на праві власності.

Проте, в подальшому рішенням Обухівського районного суду від 22.12.2014 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними договори купівлі-продажу, за якими ОСОБА_2 набув права власності на вказані земельні ділянки, та відповідно державні акти на право власності на землю, земельні ділянки повернуті у постійне користування ДП «Київське лісове господарство». Таким чином, у нього (ОСОБА_2) відсутнє матеріальне право на вказані земельні ділянки, і вважав, що вказані вимоги про звернення стягнення на дані земельні ділянки за наведених обставин не може бути виконано, а тому виконавчий лист не підлягає виконанню.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та ухвалення нового рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважав, що не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання, оскільки відсутні умови, визначені ч.2 ст.432 ЦПК України, а тому вважав необхідним відмовити у задоволенні заяви.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 13.11.2014 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у даній цивільній справі позов задоволено і в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором №151110 К12 від 18.03.2010 року в розмірі 316418 893 грн. 16 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом) - 174829068 грн. 78 коп., простроченої заборгованості за процентами - 127 985706 грн. 68 коп., простроченої комісії (плата) за управління кредитом - 2943895 грн. 85 коп., прострочена комісія (плата) за зміну умов договору - 2000 грн., 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань - 10658221 грн. 86 коп., звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №151110Z94 від 29.04.2010 року на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», а саме: земельну ділянку загальною площею 1,9273 га (кадастровий номер НОМЕР_1), земельну ділянку загальною площею 1,5812 га (кадастровий номер НОМЕР_2), земельну ділянку загальною площею 1,7456 га (кадастровий номер НОМЕР_3), земельну ділянку загальною площею 1,9071 га (кадастровий номер НОМЕР_4), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_5), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_6), земельну ділянку загальною площею 1,485 га (кадастровий номер НОМЕР_7), земельну ділянку загальною площею 2,97 га (кадастровий номер НОМЕР_8), земельну ділянку загальною площею 1,98 га (кадастровий номер НОМЕР_9), які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, цільове призначення - для будівництва і обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів, що належать ОСОБА_2 на праві власності.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором №151110Z94 від 29.04.2010 року шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження та за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження, що буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання рішення судом 12.11.2015 року на адресу позивача було направлено два виконавчих листи.

22 грудня 2014 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільній справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, третя особа: ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на землю та повернення землі позов задоволено частково і визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2007 року за №№1147, 1152, 1153, 1155, 1156, 1157, 1160, 1166, 1167, 1169, 1179, 1185, 1186, 1191, 1201, 1203, 1206, 1207, 1210 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».

Визнано недійсними: державний акт серії НОМЕР_10 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3, державний акт серії НОМЕР_11 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4, державний акт серії НОМЕР_12 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5, державний акт серії НОМЕР_13 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6, державний акт серії НОМЕР_14 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_22, державний акт серії НОМЕР_15 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_8, державний акт серії НОМЕР_16 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_9, державний акт серії НОМЕР_17 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_10, державний акт серії НОМЕР_18 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_11, державний акт серії НОМЕР_19 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_12, державний акт серії НОМЕР_20 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_13, державний акт серії НОМЕР_21 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_14, державний акт серії НОМЕР_22 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_15, державний акт серії НОМЕР_23 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_16, державний акт серії НОМЕР_24 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_17, державний акт серії НОМЕР_25 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_18, державний акт серії НОМЕР_26 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_19, державний акт серії НОМЕР_27 від 26.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_20, державний акт серії НОМЕР_28 від 20.12.2007 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_21

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_29 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_30), серії НОМЕР_31 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_32); серії НОМЕР_33 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_34), серії НОМЕР_35 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_36), серії НОМЕР_37 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_39), серії НОМЕР_38 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_40), серії НОМЕР_41 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_42), серії НОМЕР_43 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_44), серії НОМЕР_45 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_46), серії НОМЕР_47 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_48), серії НОМЕР_49 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_53), серії НОМЕР_50 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_54), серії НОМЕР_51 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_55); серії НОМЕР_52 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_56), серії НОМЕР_57 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_58), серії НОМЕР_59 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_60); серії НОМЕР_61 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_62), серії НОМЕР_63 від 05 серпня 2009 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_64), видані ОСОБА_2

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_65 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), серії НОМЕР_66 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), серії НОМЕР_67 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), серії НОМЕР_68 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), серії НОМЕР_69 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), серії НОМЕР_70 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7), серії НОМЕР_71 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), серії НОМЕР_72 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9); серії НОМЕР_73 від 29 січня 2010 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), видані ОСОБА_2 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14.04.2015 року рішенням Апеляційного суду Київської області рішення Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2014 року в частині задоволення позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих ОСОБА_2 та в частині відмови у задоволенні позову про витребування із незаконного володіння земельних ділянок скасовано та ухвалено в цих частинах нове рішення, яким у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства «Київське лісове господарство» в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 5 серпня 2009 року та 29 січня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено. Позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства «Київське лісове господарство» в частині витребування із незаконного володіння земельних ділянок задоволено та витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площами: 1,9273 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), 1,5812 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), 1,7457 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), 1,9071 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), 1,9799 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), 1,4850 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7), 2,97 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), 1,98 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9), що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, на користь держави і повернуто ці земельні ділянки в постійне користування державного підприємства «Київське лісове господарство».

15.07.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи рішення Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2014 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Київської області від 14.04.2015 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.11.2014 року, яке є обов'язкове до виконання згідно вимог ст.18 ЦПК України, не виконано.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд дійшов вірного висновку про те, що доводи заявника про неможливість виконання рішення суду, оскільки він не є власником земельних ділянок, які вказані в виконавчому листі, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконанню, в силу ч.2 ст.432 ЦПК України, оскільки обов'язок боржника є наявний.

Таким чином, достатніх правових і фактичних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягав виконанню, судом не встановлено, оскільки відсутні умови, визначені ч.2 ст.432 ЦПК України, а тому в задоволенні заяви суд вірно вважав необхідним відмовити.

Заявник же, зважаючи на те, що у зв'язку з вказаними рішеннями Обухівського районного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області у нього відсутнє матеріальне право на земельні ділянки, на які було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що за його думкою виключає підстави для виконання рішення суду, просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та не погоджуючись з ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, просив ухвалу суду скасувати і постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити. Скаргу обґрунтував тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам, а висновки суду є такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Відповідно до положень ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зазначена правова конструкція встановлює, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність обов'язку боржника через його добровільне виконання, припинення, тощо) або процесуально-правові, а саме видання виконавчого документа без достатньої для цього правової підстави.

Свою позицію заявник обґрунтовував припиненням його обов'язку, встановленого рішенням суду на виконання умов договору іпотеки, у зв'язку з втратою права на іпотечне майно, що в свою чергу на його думку вимагає визнання виданого виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Проте, колегія суддів з такою позицією апелянта щодо припинення його обов'язку не може погодитися.

Так, перелік підстав для припинення іпотеки передбачений положеннями ст.17 Закону України «Про іпотеку». Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки, або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмету іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, які прямо передбачені цим Законом. З огляду на вищевказану норму наведені в апеляційній скарзі підстави не обґрунтовують припинення іпотеки в даному випадку, а тому і не встановлюють передбачених ст.432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання боржника виникли та існують не лише на підставі договірних правовідносин іпотеки, але й на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Отже припинення даного обов'язку без реального його виконання можливе за умови скасування чи визнання нечинним рішення суду у встановленому порядку за наявності для цього законних підстав, але не в порядку ст.432 ЦПК України.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та вважає, що доводи апелянта не обґрунтовують наявності підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Ухвала суду є законною, обгрунтованою і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: