Постанова № 75515163, 24.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8320/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1653/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 38 24.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р С.В., Сушко Л.П.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_4, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, мотивуючи останній тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №18). Позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 за законом першої черги, оскільки є його рідним сином, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 19 листопада 1951 року.

Постановою державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк О.В. від 05.07.2017 року №338/02-31 ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5, оскільки він пропустив шестимісячний строк, визначений для прийняття спадщини. Станом на дату видачі постанови нотаріусом зазначено, що під дію положень п.2 ст.1272 ЦК України жоден із спадкоємців не підпадає, а тому не вважається таким, що прийняв спадщину за законом або за заповітом.

У нотаріальну контору з відповідною заявою протягом шести місяців з дня смерті батька позивач не звертався, оскільки був переконаний, що будучи єдиним спадкоємцем безумовно приймає спадщину після спадкодавця.

Крім того, протягом 2014 року позивач фізично не міг подати зазначену заяву, так як за станом здоров'я перебував на стаціонарному лікуванні. Із виписок з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_3 вбачається, що від 20.03.2014 року до 05.04.2014 року, від 17.05.2014 року до 15.06.2014 року, від 13.07.2014 року до 01.08.2014 року, від 07.08.2014 року до 05.09.2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами артеріальної гіпертензії ІІ ступеня та виразковою хворобою шлунку.

Отже, позивач стверджував, що протягом строку, визначеного для прийняття спадщини, він перебував на стаціонарному лікуванні, а тому строк прийняття спадщини він пропустив з поважної причини.

Також позивач зазначав, що фактично строк прийняття спадщини закінчився 25.08.2006 року і він пропустив його з поважних причин. Відповідачем позовні вимоги визнаються і таке визнання не порушує прав інших осіб, а він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька та претендує на спадкове майно.

Тому просив суд визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його батька ОСОБА_5, три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що причини пропуску ним шестимісячного строку для подачі заяви для прийняття спадщини, на строк, що перевищує 3 роки, є поважними, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, а крім того з дня відкриття спадщини сплинув значний термін, що перевищує 3 роки.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №18).

Позивач є рідним сином померлого ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 19.11.1951 року.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - повноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк О.В. від 05.07.2017 року №338/02-31 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_3 було пропущено шестимісячний строк, визначений для прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею (ч.1, 3) 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз'яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження поважності причин пропуску, встановленого ст.1270 ЦК України строку для прийняття спадщини позивачем були надані виписки з медичних карт стаціонарного хворого, відповідно до яких останній від 20 березня до 05 квітня 2014 року, від 17 травня до 15 червня 2014 року, від 13 липня до 01 серпня 2014 року та від 07 серпня до 05 вересня 2014 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами артеріальної гіпертензії II ступеню та виразкової хвороби шлунку.

Проте, суд помилково вважав, що наявність вищезазначеної медичної документації не може свідчити про поважні причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви, враховуючи, що позивач міг від 26.02.2014 року до 19.03.2014 року, від 06.04.2014 року до 16.05.2014 року та від 16.06.2014 року до 12.07.2014 року звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, а в подальшому звернутися до суду з приводу встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, при чому, як вважав суд, обґрунтовування підстав щодо не звернення у вищезазначений період до відповідних органів ОСОБА_3 та його представником не наведено.

Також суд послався на лист Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 про те, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Крім того, суд першої інстанції вважав необґрунтованою практику місцевих судів щодо визнання поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини фактичним користуванням і володінням майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачав підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, і вважав, що під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви для прийняття спадщини, на строк, що перевищує 3 роки, є поважними, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, а крім того від дня відкриття спадщини сплинув значний термін, що перевищує 3 роки.

Проте, як видно з рішення суду, основною мотивуючою підставою оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив неповажність причин пропуску позивачем шестимісячного строку у зв'язку з тривалим захворюванням (загостренням хронічних захворювань і стаціонарним лікуванням).

Так, суд першої інстанції дослідив, що позивач перебував на лікуванні від 20 березня до 05 травня 2014 року, від 17 травня до 15 червня 2014 року, від 17 липня до 01 серпня 2014 року і від 07 серпня до 05 вересня 2014 року (стаціонарне лікування). Причиною такого тривалого лікування було загострення артеріальної гіпертензії II ступеню та виразкова хвороба шлунку.

При цьому суд зазначив, що позивач міг подати таку заяву в короткі проміжки часу між стаціонарним лікуванням.

Проте, як стверджує позивач, внаслідок певних вікових змін в його організмі його фізичний стан починаючи від 2012 року значно погіршився, внаслідок чого він змушений був проводити своє лікування в умовах стаціонару. В ті короткі проміжки часу, які були між стаціонарним лікуванням, він намагався відновитися та покращити своє здоров'я в амбулаторних умовах лікування. Також він проживає в іншому населеному пункті і за результатами стаціонарного лікування в умовах загрози інсульту та дотримання суворої дієти (харчування в чітко визначені проміжки часу) йому були протипоказані тривалі поїздки. Крім того, він не міг об'єктивно передбачити, що потрапить знову і знову в лікарню.

На його думку тривала хвороба є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

На підставі наведеного вважав, що передбачений законом строк на прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки вони були пов'язані з об'єктивними (хвороба не залежала від його волі), непереборними (постійне лікування не покращувало його стану здоров'я), істотними (для прибуття до нотаріуса необхідно було здійснювати додаткові зусилля - витримати сильні болі, ризик інсульту, скористатися допомогою інших осіб) труднощами.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що саме на час закінчення шестимісячного строку для подачі заяви (25 серпня 2014 року) позивач перебував на стаціонарному лікуванні (від 7 серпня до 5 вересня 2014 року).

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для додання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів приходить до висновку що у позивача були перешкоди для подання заяви і вони є поважними причинами пропуску на прийняття спадщини, а тому є необхідним визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів в матеріалах справи вважає необхідним визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_5, три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою позовну заяву задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_5, три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: