Ухвала суду № 75513765, 26.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/24826/14-ц

Провадження №6/522/551/18

УХВАЛА

26 липня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, за участі зацікавленої особи – Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 21.06.2018 року надійшла заява ОСОБА_1, якою просила: скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за рішенням суду, накладене ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2015 року у цивільній справі №522/24826/14-ц, шляхом скасування заборони виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, громадянки України.

В обґрунтування заяви вказано, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2015 року обмежено заявницю у праві виїзду за межі України. Суд виходив з того, що на примусовому виконанні перебуває рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 699994,85 грн.; боржником не здійснювалось будь-яке погашення заборгованості на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк»; державним виконавцем було встановлено, що майно боржника на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості не виявлено; суд посилався на те, що незастосування заходів щодо забезпечення виконання виконавчого документу може унеможливити його виконання; що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення. ОСОБА_1 вказує, що на її ім’я було оформлено договір кредиту, договір поруки, договір купівлі-продажу, іпотечний договір, але грошей вона не отримувала. Оформленням усіх договорів займався ОСОБА_3 та агентство нерухомості «Регіонал». Як стало відомо потім, у той день було оформлено подібних договорів на 6 осіб. ОСОБА_3 особисто кожного просив допомогти оформити кредит на відсутню у нього суму на покупку земельної ділянки. Ніхто не знав, що будуть такі великі суми і що буде так багато осіб на яких взято кредит. Вказує, що коли прийшла до банку підписувати документи то не захотіла підписувати договір, оскільки була занадто велика сума, а саме 365 000 доларів США, та не вказана фактична адреса проживання ОСОБА_1, що унеможливлює отримання нею пошти. Проте представник банку сказав, що витрачені великі кошти на оформленні кредитів та запитав чи є в неї родина, діти. Тож, ОСОБА_1 зрозуміла, що їй погрожують та підписала кредитний договір. Спочатку 6 місяців сплачували суми по кредиту, проте потім перестали та їй почали телефонувати представники банку ОСОБА_3 при зустрічі з усіма людьми які підписували подібні договори повідомив, що скоро все налагодиться, проте почав все рідше і рідше виходити на зв'язок. Люди від імен яких підписували договори вирішили зустрітися з керуючою банку ОСОБА_4, яка була в курсі всього, що відбувається. Спочатку банк співпрацював з людьми, потім почалися вимагання, залякування, погрози, арешти майна. Всі допитувалися в СБУ, поті було рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності, надалі апеляційний суд скасував рішення суду та нічого тепер не відомо ні про кримінальне розслідування ні про кредити. У порядку забезпечення зобов’язань ОСОБА_1 по кредитному договору був укладений іпотечний договір. Зареєстровані обтяженні на все нерухоме майно ОСОБА_1, втому числі і земельні ділянки. Обмеження у праві виїзду за межі України ніяким чином не може вплинути на можливість погасити заборгованість п кредиту, оскільки ОСОБА_1 не може вивезти майно за кордон, на яке накладено обтяження. Оскільки виїзд ОСОБА_1 ніяк не може вплинути на її матеріальне становище та не може дати їй можливість виплатити борги по кредиту, який вона отримувала, то тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке уже триває більше трьох років, є не забезпеченням виконання обов’язків по кредитному договору, а своєрідним катуванням, оскільки лишає навіть можливості відвідати могили батьків зазначає заявниця. З закордонного паспорту вбачається, що заявниця виїжджала протягом останніх 10 років тільки до Молдови, м. Бєльці, де проживають її рідні та де поховані її батьки. Вказує, що вона не чинить опір в продажі земельних ділянок, більше того робить все, щоб прождати ці земельні ділянки та повернути гроші банку.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.07.2018 року.

У зв’язку з перебуванням судді 26.06.2018 року у нарадчій кімнаті по іншій справі, слухання даної справи було відкладено на 18.07.2018 року, в подальшому слухання відкладалося на 26.07.2018 року.

До суду 26.07.2018 року надійшов відзив відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, згідно якого просили відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 Відзив обґрунтовано тим, що рішення суду ще не виконане. Вказують, що ухвала про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку, а не обов’язково подавати заяву до суду першої інстанції про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду. Представник відділу вказує, що практика Верховного суду України від 01.02.2013 року вказує, що тимчасове обмеження у праві виїзду покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв’язку з виконанням обов’язку за рішенням покладено на державного виконавця.

У судове засідання учасники справи не з’явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Від заявниці надходила заява про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши всі обставини справи, вивчивши заяву про скасування обмеження у праві виїзду, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою від 10.02.2015 року було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) до виконання зобов’язань за виконавчим документом. З ухвали суду вбачається, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції В Одеській області на примусовому виконані перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №6-132/11, виданого 23.02.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 699 994,85 грн.

Все нерухоме майно ОСОБА_1 знаходиться під арештом, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.

Арешт та заборону відчуження на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено постановою державного виконавця від 09.07.2014 року.

ОСОБА_1 20.10.2016 року зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою, згідно якої просила погасити заборгованість за кредитом шляхом реалізації земельних ділянок. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зверталися 07.12.2016 року до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою якою надали згоду на добровільну реалізацію земельних ділянок та просили списати залишок боргу після реалізації земельних ділянок.

Твердження заявниці, що вона хворіє на цукровий діабет підтверджується консультативним висновком Комунальної установи «Одеський обласний ендокринологічний диспансер» Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту Міністерства охорони здоров’я України та знаходилася на обстеженні з 20.11.2017 року по 01.12.2017 року.

З копії закордонного паспорта №ЕЕ161878 громадянина України ОСОБА_1 вбачається, що останні декілька років заявниця виїжджала лише до Молдови.

Твердження ОСОБА_1, що в Молдові померли її батьки в Республіці Молдова м. Бєльці підтверджується свідоцтвами про смерть.

Також з матеріалі справи вбачається, що родичі ОСОБА_1 проживають на території республіки Молдова.

Таким чином, через обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України заявниця позбавлена можливості відвідувати свою родину та відвідувати могили своїх батьків.

Із заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України та з заяв, які ОСОБА_1 направляла до ПАТ «Укрсоцбанк» вбачається, що вона прагне реалізувати земельні ділянки куплені на кредитні кошти та за виручений кошт погасити заборгованість перед банком. Тобто, ОСОБА_1 ніяким чином не ухиляється від виконання зобов’язання, а навпаки активно бере участь у поверненні коштів банку.

Суд вбачає, що заборона виїзду за кордон України позбавляє права заявниці спілкуватися зі своєю родиною в повній мірі.

Доказів, які б давали підстави вважати, що вона має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України, відсутні.

Проте, суд не може задовольнити заяву про скасування обмеження у праві виїзду виходячи з наступного.

Порядок розгляду подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України визначений ч. 3, 4 ст. 441 ЦПК України.

Ухвала суду про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Щодо порядку скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України слід зазначити наступне.

Згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Крім того, п. 19 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що удень встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Аналізуючи положення норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що положеннями вказаних нормативно-правових актів не передбачено можливості для боржника звернутись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, як не передбачено і порядку розгляду вказаної заяви судом.

Вжиття заходів щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України належить виключно до повноважень державного (приватного) виконавця, який у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду, зобов'язаний скасувати вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, в тому числі і тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

У зв’язку з чим суд позбавлений можливості скасувати обмеження у праві виїзду, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 3, ч.2 ст.5, 4-10, 11-13, 18, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 76-81, 89, 158, 247, 258-260, 354, 430, 441 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, за участі зацікавленої особи – Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 26.07.2018 року

Суддя: Домусчі Л.В.