Рішення № 75513457, 19.07.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

______ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа №521/701/15-ц

Пр. №2/521/1565/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за участю третьої особи нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,

встановив:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі-АКІБ «УкрСиббанк») звернувся до суду із зазначеним позовом, уточненим у подальшому до ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що 16 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року з наступними змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 27 лютого 2009 року, згідно з яким АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 41625,00 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 13% річних, строком до17 липня 2022 року, а останній зобов’язувався щомісяця повертати наданий кредит у повному обсязі у терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 липня 2022 року.

Позивач зазначав, що відповідно до додаткової угоди №2 від 27 лютого 2009 року до кредитного договору, якою були внесені зміни щодо схеми погашення кредиту, відповідач з дати підписання угоди зобов’язувався здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 440,33 дол. США 27 числа кожного місяця.

Крім того, згідно умов Кредитного договору №11184005000 від 16 липня 2007 року за користування кредитом, відповідач зобов’язувався сплачувати проценти у розмірі 13% річних.

Сторони Кредитного договору погодилися, що за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквівалентну суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

В якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №11184005000 від 16 липня 2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №127439 від 16 липня 2007року, згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов’язанням ОСОБА_1, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.

В порушення умов договорів, відповідачі свої зобов’язання за вказаним Кредитним договором, належним чином не виконали, та станом на 07 квітня 2017 року заборгованість за Кредитним договором №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року по кредиту та процентах, станом на 07 квітня 2017 року склала в розмірі 36006,47 доларів США та пені у розмірі 110449 грн. 82 коп., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 26314,13 доларів США;

- простроченої заборгованість за процентами – 9692,34 долара США;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 40743,45 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками – 69706,37 грн.; Оскільки відповідачі ухиляються від належного виконання своїх зобов’язань за договором, то позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за Кредитним договором №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року в розмірі 36006,47 доларів США, пеню у розмірі 110449, 82 грн., та стягнути з відповідачів в рівних частках судовий збір в розмірі 3654,00 грн. В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, уточненим у подальшому до ПАТ «УкрСиббанк», згідно якого просив суд: визнати Кредитний договір №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року, договіп поруки №127439 від 16 липня 2007 року та договір іпотеки від 16 травня 2007 року, недійсними; зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки, укладеним між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» 16 травня 2007 року, та Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 квітня 2009 року за реєстром №874, а саме : з квартири АДРЕСА_1, в м. одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_1; стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь позивача сплачену суму понад отриману в банку, яка дорівнює 91075,00 грн; стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., судові витрати покласти на позивача (т.1 а.с.133-139).

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 зазначав, що Кредитний договір №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року укладений з порушенням правил, що є обов’язковими для сторін при його укладенні і виконанні, відповідно до вимог актів цивільного законодавства України, а також є таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим, оскільки валютою кредитування у договорі вказано долар США, що є незаконним, оскільки єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Крім того, зазначав, що відповідач не виконав переддоговірну роботу з позичальником, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитному договорі відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, інформація щодо сукупної вартості наданого позивачу кредиту визначена не в повній мірі: визначені не всі розмірі фінансових зобов’язань позичальника, що виникають на користь третіх осіб і які безпосередньо впливають на розмір усією сукупної вартості кредиту за кредитним договором; прихована реальна процентна ставка, не була надано банком доказів отримання відповідної індивідуальної ліцензії, включення у договір несправедливих умов, а саме неправомірне нарахування відсотків за договором, комісійної винагороди та відповідальності за порушення зобов’язань.

Стверджував, що при укладенні договору, ПАТ «УкрСиббанк» було порушено принцип свободи договору, та рівність сторін договору, оскільки банком була нав’язуванна страхова компанія, надано право банку на свій розсуд списувати кошти з рахунків споживача.

Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом, діюча за довіреністю від 09 липня 2018 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі (т.2 а.с. 206).

Представник відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом, діюча за довіреністю від 30 вересня 2014 року в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала у повном обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с.151).

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 16 розділу 4 книги першої, главами 48, 49 розділу 1 книги п’ятої, главами 53, 71 книги п’ятої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VІ від 17 вересня 2008 року були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (т.2 а.с.16-28).

Судом встановлено, що 16 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №11184005000 від 16 липня 2007 року з наступними змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 27 лютого 2009 року, згідно з яким АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 41625,00 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 13% річних, строком до 17 липня 2022 року (т.1 а. с. 11-15,18-19).

Відповідно до умов п.1.3.2. Кредитного Договору сторони домовилися, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, перебочених частиною 1 (першого) пункту 5.2 Договору.

Відповідно до умов п. 5.1 Кредитного Договору процентна ставка за цим договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 5.2 Кредитного Договору встановлено, що відповідно до законодавства України, зокрема ст.651 ЦК України сторони погодили, що Банк згідно умов пункту 1.3.1 Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та /або умов договорів за якими надано забезпечення виконання зобов,язань позичальника за цим Договормо;

Згідно умов п. 4.1 Кредитного Договору, за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобо’язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквівалентну суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №2 від 27 лютого 2009 року до кредитного договору, якою були внесені зміни щодо схеми погашення кредиту, ОСОБА_1 з дати підписання угоди зобов’язувався здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 440,33 дол. США 27 числа кожного календарного місяця (т.1 а.с.18-19).

В якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №11184005000 від 16 липня 2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №127439 від 16 липня 2007 року, згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов’язанням ОСОБА_1, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору (т.1 а.с.20-21).

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 27 лютого 2009 року до договору поруки №127439 від 16 липня 2007 року, поручитель зобов'язується перед Банком відповідно до умов Договору відповідати за виконання Боржником усіх його зобов,язань перед Банком, що виникли з Кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тіх, що можуть виникнути в майбутньому (т.1 а.с. 22).

Отже, відповідно до умов Кредитного договору та договору поруки відповідачі зобов’язувалися погашати кредит та сплачувати передбачені договором платежі шляхом здійснення щомісячних платежів.

Крім того, встановлено, що d забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №11184005000 від 16 липня 2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 16 липня 2007 року за реєстровим №2129.

Відповідно до умов іпотечного договору від 16 липня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру №28, що розташована за адресою: м. Одеса, Головківська, 2 (т.1 а.с. 232 звор.).

29 квітня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 16 липня 2007 року за реєстровим №2129 (т.2 а.с.88-89).

Встановлено, що позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, однак відповідачі від виконання своїх зобов’язань ухиляються.

Факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 41625,00 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки №28 від 16 липня 2007 року (т.2 а.с.57).

Через невиконання відповідачами зобов’язань за Кредитним договором №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року, заборгованість по кредиту та процентах станом на 07 квітня 2017 року, склалась в розмірі 36006,47 доларів США та пені у розмірі 110449,82 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 26314,13 доларів США;

- простроченої заборгованість за процентами – 9692,34 долара США;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 40743,45 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками – 69706,37 грн.;

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов Кредитного договору №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007року (т.1 а.с.35-47, т.2 а.с.37- 44, 75-86).

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивач звертався до відповідачів з вимогами про виконання зобов’язань по кредитному договору в добровільному порядку, але останні свої зобов’язання не виконують (т.1 а.с.23-24, 25-26).

Ухвалою суду від 07 липня 2017 року по справі була призначена судово - економічна експертиза (т.2 а.с. 114-115).

09 лютого 2018 року через канцелярію суду надійшов висновок експерта №25/009/1027/12 судово-економічної експертизи по матеріалам цивільної справи №521/701/15-ц від 05 лютого 2018 року, відповідно до якого експертом не надана відповідь ні на одне питання, поставлених судом (т.2 а.с.135-160).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, ст. 533 ЦК передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, банк, як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Встановлено, що 21 грудня 2001 року АКІБ «УкрСиббанк» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пп.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (т.2 а.с.31,32,33-34).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов’язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання, кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частин 1,2,4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Встановлено, що за умовами договору поруки №127439 від 16 липня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (т.1 а.с.20-21).

Тому позивач має право вимагати виконання зобов’язання як від боржника, так і від поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії згідно із законом та умовами договорів кредиту та поруки для досудового врегулювання спірних правовідносин, направлено на адресу відповідачів лист-вимогу про усунення порушень зобов’язання, який останні отримали, що підтверджується копіями поштових повідомлень (т.1 а.с.23-24, 25-26).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», то суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Представник відповідача в судовому засіданні стверджувала, що спірний кредитний договір №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року є недійсним, оскільки укладений з порушенням правил, що є обов’язковими для сторін при його укладенні і виконанні, відповідно до вимог актів цивільного законодавства України, є таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим, оскільки валютою кредитування у договорі вказано долар США, що є незаконним, оскільки єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. При його укладенні, ПАТ «УкрСиббанк» порушило принцип свободи договору, та рівність сторін договору, оскільки банком була нав’язуванна страхова компанія, надано право банку на свій розсуд списувати кошти з рахунків споживача.

Крім того, на її думку, Банк не виконав переддоговірну роботу з позичальником, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитному договорі відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, інформація щодо сукупної вартості наданого позивачу кредиту визначена не в повній мірі: визначені не всі розмірі фінансових зобов’язань позичальника, що виникають на користь третіх осіб і які безпосередньо впливають на розмір усією сукупної вартості кредиту за кредитним договором; прихована реальна процентна ставка, не була надано банком доказів отримання відповідної індивідуальної ліцензії, включення у договір несправедливих умов, а саме неправомірне нарахування відсотків за договором, комісійної винагороди та відповідальності за порушення зобов’язань.

Зі змісту позову вбачається, що банк виконав всі свої зобов’язання по Кредитному договору №11184005000 (в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007 року відповідно до вимог чинного законодавства, надавши ОСОБА_1 кредит у встановленому договором розмірі.

Судом встановлено, що при укладені кредитного договору, та іпотечного договору, 16 липня 2007 року та в наступному ОСОБА_1 не оскаржував їх умови і погоджувався з ними, шляхом його підписання та частковим виконанням його умов, що підтверджується укладеними в подальшому додатковими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст .533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків, на території України за зобов’язанням допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями, вказане також зазначене у п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275.

Таким чином, банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК недосягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору свідчить про те, що договір не є укладеним, а згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відповідно до ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору, але зі змісту ст. 1054 ЦК вбачається, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов’язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.

Зі змісту положень кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1, вбачається, що сторони, підписавши цей договір, досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для кредитних договорів.

Отже, кредитний договір, який був укладений між сторонами, відповідав всім вимогам законодавства України, яке діяло на час його укладення, і ОСОБА_1 з липня 2007 року по червень 2016 року не оскаржувався.

Загальними правовими підставами визнання правочину недійсним є порушення умов його дійсності.

Відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дані положення закону при укладенні договору були дотримані і не порушені.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із умовами кредитного договору від 16 липня 2007 року, та з загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов’язаних з отриманням кредиту в АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» був ознайомлений, і при підписанні договору сторони підтвердили, що текст договору відображає дійсність їх намірів, про що свідчить підпис позивача на договорі.

Таким чином, твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з усіма умовами, загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов’язаних з отриманням кредиту в АКІБ «УкрСиббанк», не відповідає дійсності.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що діяльність Банку є нечесною підприємницькою діяльністю, оскільки відповідач ввів його в оману стосовно умов надання кредиту, негативних наслідків, оскільки надання неточної, неповної та однобічної інформації спонукало його до укладення спірного договору, на якій в іншому випадку він б не погодився (частини 1, 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»), не відповідає вимогам закону.

За положеннями ч.1, п.1,2 ч.2, п.1 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька діяльність забороняється.

Забороняються як такі, що вводять в оману стосовно основних характеристик продукції таких як очікувані результати споживання; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; пропонувати для реалізації продукцію за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

В силу ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використаннями нечесної підприємницької діяльності, зокрема, з підстав зазначених вище, які в силу вимог ч.1 ст.215 ЦК України повинні існувати в момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, крім кредитного договору позивачем були підписані додаткові договори, а також договір іпотеки, з додатковим договором до нього.

Оскільки текст укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору містить повну інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування, договір повністю відповідає положенням ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», то за таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави вважати укладений сторонами кредитний договір таким, що здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Крім того, посилання позивача на несправедливість умов договору, на те, що діяльність Банку є нечесною підприємницькою діяльністю, та на те, що він не був ознайомлений з загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов’язаних з отриманням кредиту в АКІБ «УкрСиббанк», як на підставу визнання договору недійсним, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки суд вважає, що волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору та договору іпотеки було вільним, свідомим та повністю відповідало його внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договорів та визначені умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Тому доводи позивача, щодо невідповідності умов кредитного договору від 16 липня 2007 року вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» на думку суду є безпідставними і не можуть слугувати підставою для визнання зазначеного кредитного договору недійсним вцілому.

Крім того, не погоджуючись з умовами кредитного договору від 16 липня 2007 року, позивач тривалий час виплачував кредит та звернувся до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав лише у червні 2016 року, а до цього часу, протягом дев’яти років, не ставив питання у передбаченому законодавством порядку про визнання кредитного договору недійсним.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору поруки №127439 від 16 липня 2007 року недійсним, зобов’язанн приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки, укладеним між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» 16 травня 2007 року, та Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 квітня 2009 року за реєстром №874, а саме : з квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1, а також щодо стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» на користь позивача сплачену суму понад отриману в банку, яка дорівнює 91075,00 грн та стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» на його користь моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., то суду вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно п.5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 лисопада 2009 року відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з роз’яснень п.10 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9, вказівка в ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 не був стороною договору поруки №127439 від 16 липня 2007 року, то він не має право ставити питання про його недійсність.

При цьому ОСОБА_1 не зазначив чим були порушенні його права при укладенні договору поруки №127439 від 16 липня 2007 року між ОСОБА_4 та банком.

Також суд зазначає, що оскільки приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, то у суду не має підстав для зобов’язання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» 16 травня 2007 року, та Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 квітня 2009 року за реєстром №874, а саме: з квартири АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1 За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» у повному обсязі, у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ПАТ «УкрСиббанк» за первісним позовом при зверненні до суду було сплачено судовій збір в розмірі 3654,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачів, в рівних частках.

Оскільки, судом було відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі, то судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 533, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором– задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд.2/12,04070) заборгованість за кредитним договором №11184005000 ( в системі обліку банку №11184005001) від 16 липня 2007року по кредиту та процентах, станом на 07 квітня 2017 року в розмірі 36006,47(тридцять шість тисяч шість) доларів США та пені у розмірі 110449 (сто десять тисяч чотиристо сорок дев’ять) грн. 82 коп., яка складається з:

-заборгованості за кредитом – 26314,13 доларів США;

-простроченої заборгованість за процентами – 9692,34 долара США;

-пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 40743,45 грн.;

-пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками – 69706,37 грн.;

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд.2/12,04070) витрати по оплаті судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) гривні 00 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за участю третьої особи нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними– залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 (тридцяти) днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25 липня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда