Постанова № 75513021, 23.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/20/18 23.07.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 478/20/18

Номер провадження 22-ц/784/1155/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 30

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Казанківським районним судом Миколаївської області під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщенні цього ж суду 10 травня 2018 року о 14 годині 20 хвилин, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» про відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» (далі - ТОВ «Ватутіна») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 є власником земельної ділянки площею 9.54 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

10 червня 2013 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агротех» (далі - ПП «Агротех») укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк до 31 грудня 2017 року.

У червні 2016 року позивач ОСОБА_2 дізнався, що 29 квітня 2016 року вищевказаний договір оренди землі було розірвано та того ж дня проведено державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «Ватутіна».

Оскільки такий договір позивач не укладав і не підписував, то останній вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

За результатами розгляду справи, Казанківським районним судом Миколаївської області 02 грудня 2016 року ухвалено рішення, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області загальною площею 9.54 га, укладений 29 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ватутіна».

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2017 року рішення районного суду змінено лише в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін.

Крім того, за вказаними вище фактами відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо незаконного укладення договору оренди землі, самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки, небажання розірвати договір добровільно, постійних затягувань розгляду справи у суді та залякувань, йому заподіяно моральну шкоду.

При цьому позивач зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із порушенням його майнових прав. Крім того, не маючи змогу користуватися належною земельною ділянкою, отримувати від неї відповідний дохід, та в повній мірі забезпечувати себе та родину необхідними речами, йому доводилось в усьому себе обмежувати, шукати додаткові кошти на утримання своєї сім'ї та будинку. Вказане також позначилось на настрої останнього, самопочутті та стані здоров'я.

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_2 просив суд стягнути з ТОВ «Ватутіна» на свою користь 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

ТОВ «Ватутіна» надало до суду відзив, в якому просило у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Зазначало, що твердження позивача про те, що він не отримував два роки стабільного та гідного прибутку у вигляді орендної плати не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Ватутіна» у період 2016-2017 року обробіток земельної ділянки ОСОБА_2 не здійснювало, а орендну плату за цей період здійснювало ПП «Агротех» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2013 року. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував погіршення його самопочуття, здоров'я, скрутного фінансового становища, та не зазначено з яких міркувань він визначав розмір завданої йому шкоди. Також ОСОБА_2 не вказав в чому полягає вина відповідача.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Ватутіна» на користь ОСОБА_2 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 42 грн. 67 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення районного суду та ухвалити у справі судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Так, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт завдання позивачу моральної шкоди та понесені ним втрати немайнового характеру підтверджуються тим, що договір оренди земельної ділянки від 29 квітня 2016 року визнано недійсним з тих підстав, що власник орендованої землі ОСОБА_2 такий договір не підписував, та останній тривалий час вживав заходи, спрямовані на захист свого безпідставно порушеного права щодо користування та розпорядження землею.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України №2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого 22 червня 2004 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9.54 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.7-8,9).

10 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ПП «Агротех» укладено договір оренди відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку на строк до 31 грудня 2017 року (а.с.42-43).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2016 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області загальною площею 9.54 га, укладений 29 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ватутіна» (а.с.12-13).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2017 року рішення районного суду змінено в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині судове рішення залишено без змін (а.с.14-17).

За вказаних обставин, вирішуючи справу по суті та визнавши, що законі права позивача щодо користування та розпорядження землею на власний розсуд були порушені саме ТОВ «Ватутіна», районний суд пославшись на необхідність захисту прав власника землі, стягнув з відповідача 1 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Так, у випадку, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2 ст.216 ЦК України).

Таке відшкодування може здійснюватися також за правилами статей 22,23 ЦК України.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такого, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено завдання ТОВ «Ватутіна» ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягає в порушенні прав останнього щодо розпорядження його власністю, та колегія суддів також погоджується із визначеним районним судом розміром моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що районний суд враховуючи вищевказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції всього ступеню моральної шкоди, зокрема, що розмір моральної шкоди визначений судом є замалим, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши при цьому тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибини, тривалості та характеру моральних страждань.

До того ж, доводи апеляційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у значно більшому розмірі, порівняно з тим, що визначив суд першої інстанції, не спростовують висновків районного суду, а лише містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Ці доводи не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 26липня 2018 року