Постанова № 75512933, 26.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/332/18 26.07.2018

Провадження №22-ц/784/1116/18

Провадження №22-ц/784/1116/18

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В..,

за участі представників: позивача - ОСОБА_1, відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 483/332/18 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Рак Лариси Миколаївни у приміщенні цього суду 10 травня 2018 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на дітей,

в с т а н о в и л а :

У березні 2018 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на дітей.

Позов мотивовано тим, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2009 р. з нього на користь ОСОБА_6 (після зміни прізвища - ОСОБА_5) на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти щомісячно в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2016 р. з нього також стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначав, що на даний час він ніде не працює, не має постійного доходу, на утриманні у нього перебувають непрацездатні батьки.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з нього за вказаними судовими рішеннями на користь відповідачів на утримання його дітей з розміру ? частки усіх видів його доходів щомісяця, на тверду грошову суму у розмірі 950 грн. щомісяця, на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та їх представник ОСОБА_2 у відзиві на позов та в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначали, що позивач не наділений правом ставити вимогу про зміну способу стягнення аліментів, оскільки згідно закону спосіб стягнення аліментів може бути змінений за рішенням суду лише за позовом одержувача аліментів. Крім того, підстави зміни сімейного та матеріального стану, на які вказує позивач, існують вже досить тривалий час та не повинні впливати на забезпечення гідних умов життя спільних дітей відповідачів.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивовано тим, що аналіз ст. 181 СК України свідчить про те, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. Оскільки, позивач є платником аліментів, які присуджені у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі, тому він таким правом не наділений. Таке положення ч. 3 ст. 181 СК України повністю відповідає перш за все інтересам дитини, а також особи з якою дитина проживає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково застосував положення ст. 181 СК України не взявши до уваги вимоги ст. 192 СК України, а тому безпідставно відмовив у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як встановив суд і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є ОСОБА_6, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю якої є ОСОБА_4

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2009 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 (після зміни прізвища ОСОБА_10) на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнуто аліменти щомісячно в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5).

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, стягнуто аліменти щомісячно в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття (а.с. 6).

Згідно довідок Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у у Миколаївській області №12656/14-18-41/10 та №12657/14-18-41/10 від 17 листопада 2017 р. заборгованість по аліментам ОСОБА_3 станом на 01 грудня 2017 р. перед ОСОБА_4 складає 11 882 грн. 49 коп., перед ОСОБА_5 - 33 704 грн. 51 коп. (а.с. 7-8).

Позивач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 17 грудня 2015 року (а.с. 12).

Згідно копій пенсійних посвідчень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є пенсіонерами за віком (а.с. 10-11). Крім того, з копії медичної картки на ім'я ОСОБА_11 вбачається, що вона зверталась до лікарів з приводу захворювань у період з 2011 по 2014 роки та у 2018 році (а.с. 37-44).

ОСОБА_3, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, у 2017 році отримав доходи: за І квартал - 7888 грн. 10 коп., ІІ квартал - 500 грн., ІІІ квартал - 7227 грн. 11 коп., ІV квартал - 500 грн. (а.с. 46).

Довідкою № 14541800258 від 23 березня 2018 р. Очаківського міськрайонного центру зайнятості підтверджуються, що на час вирішення справи він не перебуває на обліку як безробітний в державній службі зайнятості України (а.с. 60).

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р. та ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 р., суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття,

Згідно з ч. 1 ст. 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

В силу ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені положення закону, зокрема, ч. 3 ст. 181 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів.

Оскільки позивач є платником аліментів, які присуджені у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі, тому він таким правом не наділений. Таке положення ч. 3 ст. 181 СК України повністю відповідає, перш за все інтересам дитини, а також особи з якою дитина проживає.

З урахуванням наведеного суд обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, посилання позивача на положення ст. 192 СК України як на підставу задоволення заявлених позовних вимог є безпідставним.

Як вже було зазначено, положення ст. 192 СК України надають платникові аліментів право на звернення до суду із позовом про зменшення або збільшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Однак, підстави для зміни способу стягнутих аліментів визначені ст. 181 СК України, згідно із частиною 3 якою право на звернення з позовом про зміну способу стягнутих аліментів наділений лише одержувач аліментів, але не їх платник.

За такого позивач як платник аліментів має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення.

Щодо твердження про неправомірне стягнення з позивача при ухваленні рішення судового збору з огляду на положення п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно наданої позивачем копії посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Однак, наведене положення закону звільняє учасників бойових дій від сплати судового збору лише у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, тобто саме як учасника бойових дій. Даний позов не пов'язаний із захистом прав позивача як учасника бойових дій, а тому суд вірно вирішив питання розподілу судового збору.

З урахуванням наведеного, положень ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального законів.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

_______

Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року