Постанова № 75512909, 24.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5054/15-ц 24.07.2018

Провадження №22-ц/784/1131/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 490/5054/15-ц

Провадження № 22-ц/784/1131/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської

області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 17 квітня 2018 року, яке ухвалено у приміщенні цього ж суду головуючим суддеюЧеренковою Н.П., за відсутності учасників справи, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК«АХА Страхування»), третя особа - Миколаївська дирекція АТ «СК «АХА», про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК«АХА Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначав, що 14 січня 2014 року між ним та ПрАТ СК "АХА Страхування" укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 9111Га/14н.

Згідно умов договору застраховано автомобіль НОМЕР_1 зі страховою сумою в розмірі 101 000,00 гривень.

13 травня 2014 р. на 36 км.+450 м. автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь сталося ДТП, внаслідок якого застрахований автомобіль зазнав пошкодження.

Про настання страхового випадку він повідомив АТ «СК «АХА Страхування».

Листом від 04 червня 2014 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що постанова по справі про адміністративне правопорушення та довідка про ДТП складені відповідно до законодавства Російської Федерації та не можуть бути підтвердженням ДТП, згідно законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням збільшення вимог позивач остаточно просив стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 61075,00 грн., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування - 50202,28 грн., інфляційні витрати - 32353,89 грн., 3 % річних - 2023,00 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вказує, що дана скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України та з з’ясуванням всіх обставин справи.

У суді апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили про її задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ЦК України, Законом України «Про страхування», договором страхування.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про страхування» (далі–Закон), ст.979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1ст.6 Закону, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено, що 14 січня 2014 року між Aкціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 9111Га/14н. Предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Logan» державний реєстраційний номер ВЕ 1872ВВ, який належить страхувальнику на праві приватної власності (т.1 а.с.7-11).

Відповідно до п. 4 Договору вигодонабувачем є ПАТ «Креді ОСОБА_5».

13 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до AT «СК «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування ТЗ.

При цьому вказав, що 13 травня 2014 року в АР Крим Автономній Республіці Крим на 36 км.+450 м. а/д Красноперекопськ-Сімферополь із застрахованим транспортним засобом за Договором, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

04 червня 2014 року AT «СК «АХА Страхування» листом № 4736/26ЦВ повідомило позивача про відсутність правових підстав для визнання події страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування( т.1 а.с.16). Підставою для відмови послужило не виконання страхувальником обов’язків, передбачених умовами Договору, а саме не надання довідки ДАІ про ДТП встановленої форми.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з доводами відповідача, зазначаючи при цьому про недоведеність позивачем заявлених вимог з урахуванням того, що при зверненні до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування позивачем не було надано довідки ДАІ про ДТП встановленого зразка, який визначений Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України № 77 від 26.02.2009 року, який був чинним на день виникнення правовідносин.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що розмір страхового відшкодування має від'ємне значення, а відтак страхове відшкодування стягненню не підлягає; позивачем не надано належних доказів, якими б ПАТ «Креді ОСОБА_5» уповноважив його на отримання страхового відшкодування.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, дорожно - транспортна пригода сталася на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (Україна).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України на яку поширюється дія Конституції України та Законів України.

За п. 19 договору страхування визначена також територія страхування – Україна.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що питання щодо можливості використання як доказів виданих на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень ЦПК України щодо належності та допустимості доказів (ст.ст. 58, 59 ЦПК України, 2004 р, ст.ст.77,78 ЦПК України 2017 року). Зокрема, належними відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України 2004 р., ст.77 ЦПК України, 2017 р. є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом ч.2 ст.78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документам, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів наданих на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Jla§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. А відтак, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи практику ЄСПЛ, розгляд справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України, в редакції 2017 р. щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Крім того, за правилами п. 22.3.1 договору добровільного страхування, страховик має право перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів та у відповідності до п.22.3.3 робити запити про відомості пов'язані зі страховим випадком та належним виконанням страхувальником умов договору та Правил, до правоохоронних органів, банків, медичних установ та інших підприємств що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України визначено, що до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що 13 травня 2014 року за участю автомобіля, належного позивачу, мало місце ДТП, яка є страховим випадком.

Зважаючи на те, що позивач надав відподачеві пакет документів, передбачений Договором, які надавали страховику можливість встановити обставини події у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що страхова компанія неправомірно відмовила ОСОБА_6 у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 26.5.6 п.26.5 Договору страхування, у зв'язку з невиконання страховиком обов’язків, передбачених умовами Договору та ненаданням документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку.

При цьому суд зазначає, що ненадання позивачем довідки ДАІ не могло вплинути на встановлення цих обставин, оскільки сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку надання документів для виплати страхового відшкодування за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Звернення відповідача до Національної поліції України у листопаді 2017 року для з’ясування обставин страхової події на тепер значення не має, оскільки такі дії слід було проводити у травні 2014 року при вирішені питання щодо сплати страхового відшкодування ( т.1 а.с.197).

Враховуючи, що зазначені положення не були враховані судом першої інстанції при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України.

Так, звертаючись до суду з позовом позивач ставить питання про відшкодування йому понесених витрат по відновленню належного йому транспортного засобу, оскільки відповідач усунувся від виконання своїх договірних зобов’язань.

Відповідно до п. 25.11 договору - при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми, яка за умовами договору становить 101 000 гривень.

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог було надано «Справка о дорожно - транспортном проишествии » від 13 травня 2014 року, яка складена «Отдельним батальйон ДПС ГИБДД УМВД по Липецкой области».

Також був наданий звіт №137-14 від 13-28 липня 2014 р. автотоварознавчого дослідження, складеного експертом-товарознавцем ОСОБА_7, за яким вартість відновлювального ремонту з врахуванням зношення деталей, що замінюється складає 59892 грн.63 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача 86489 грн.27 коп.

Відповідно до п.29.5 Договору страхування повна загибель ТЗ – випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладання договору.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача відповідно до звіту експерта-товарознавця ОСОБА_7 становить 86489 грн.27 коп., а дійсну вартість автомобіля на момент укладання договору 101 000 грн., то це свідчить про те, що внаслідок ДТП сталася повна загибель транспортного засобу.

Відповідно до п. 25.8 Договору страхування при повній загибелі ТЗ страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період страхування ( розділ 11 та п.29.10 Договору), вартості залишків ТЗ та встановленої згідно з розділом 10 Договору франшизи.

Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо таких залишків ( зокрема: онлайн-аукціон автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна) чи аналогічні аукціони або шляхом експертної оцінки ( у випадку відсутності попиту/ пропозиції на ринку).

Заперечуючи проти задоволення позову в цій частині ПрАТ «СК «АХА Страхування» надано до суду письмові пояснення щодо порядку розрахунку страхового відшкодування при повній загибелі ТЗ та розрахунок вартості залишків ТЗ RenaultLogan д/н НОМЕР_2, який був визначений шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків авто-онлайн аукціону ТОВ «Аудатекс Україна», що відповідає умовам Договору у жовтні 2017 року, і становить 103 950,00 грн.

А відтак, страхове відшкодування розраховано наступним чином: 101 000,00 – 505,00 – 3 265, 21 – 103 950,00 = - 6 720, 21 грн., де 101 000,00 - страхова сума (п. 8. Договору); 505,00 - франшиза (п. 10. Договору); 3 265, 21 - знецінення за період страхування (п. 11 Договору); 103 950,00 - вартість пошкодженого ТЗ, визначена шляхом використання системи онлайн – аукціону ТОВ «Аудатекс Україна».

Проте, колегія суддів не погоджується з таким розрахунком, а саме щодо суми вартості пошкодженого ТЗ, оскільки надані результати онлайн-аукціоне не є актуальними на час скоєння ДТП, так як проведені у жовтні 2017 року, тобто більш ніж 3,5 роки після ДТП та під час розгляду справи у суді. Вартість залишків ТЗ на час скоєння ДТП відповідач не надав.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції, допитаний в якості спеціаліста експерт-товарознавець ОСОБА_7 розмір залишків даного транспортного засобу можливо визначити із даних, які зазначено у його звіті на підставі п.7.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України №142,5/2092 від 24.11.2003 року( формула №2) і становить 26074 грн.17 коп.

Г Д

к з

С = С ( 1 +- ( --- ) +- ( --- )) +- С , (2)

ср 100 100 дод

де: С - ринкова вартість, грн;

Сср - середня ринкова ціна КТЗ, грн;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %;

Д з - процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %;

Сдод - додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ,виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.

Додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ ( Сдод) виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників визначається за формулою №9 ( п.7.25 Методики)

С = С +- С - (С + ВТВ) ,

дод В1 В2 врз

де: СВ1 - величина збільшення вартості КТЗ у разі оновлення його складників, грн;

СВ2 - величина коригування вартості КТЗ залежно від його комплектності, грн;

Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, розрахованого відповідно до вимог пункту 8.2, грн;

ВТВ - величина втрати товарної вартості КТЗ, розрахована відповідно до вимог підпункту 8.6.3 пункту 8.6, грн.

Оскільки на час проведення дослідження відомості щодо СВ1 величини збільшення вартості КТЗ у разі оновлення його складників, СВ2 величини коригування вартості КТЗ залежно від його комплектності не відомо, то за основу для розрахунку береться 0; Сврз =-59892.62, то Сдод =0 + 0 -59892,63+0 =-59892,63.

З врахуванням вищенаведеної формули №2 вартість залишків становить (ТЗ у битому вигляді) С=121080*(1-8/100- 21/100) -59892.63= 26074 грн.17 коп.

А відтак, розмір страхового відшкодування повинен був становити -

101000-505-26074.17 -3265.21=71 155 грн.62 коп.

Проте, страхова компанія усунулася від виконання взятих на себе зобов’язань за договором страхування, у визначений договором спосіб своєчасно не провела розрахунок страхового відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, 2004 р., ч.1 ст.81 ЦПК України, 2017 р., кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, 2004 р., ст.82 ЦПК України,2017 р.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.4 ст.60 ЦПК України, 2004 р., ч.5 ст.81 ЦПК України, 2017 р.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем автомобіль було відремонтовано за власні кошти, розмір понесених витрат з вирахуванням франшизи становить 61075 грн.(61580 = 40630 грн. вартість запчастин+20950 грн. вартість робіт по відновленню – 505 грн. франшизи. Понесені витрати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами ( т.1 а.с.32-41).

Враховуючи викладене, з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 61075 грн. страхового відшкодування, що не перевищує 71 155 грн.62 коп.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не звернув увагу на вказані норми права та обставини справи, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування в розмірі 61075 грн., пені, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання й інфляційних втрат.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Виходячи з умов пункту 28.2. договору встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0.3% від суми несвоєчасного страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

За такого з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню за період з 06 червня 2014 року по 14 липня 2015 року - 61075 грн.х0.3%х 273 р.д.= 50202 грн.28 коп.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За такого сума інфляційних нарахувань становить 32353 грн.89 коп.:

- з червня 2014 року по березень 2015 року - 21987 грн.

( 61075.00 х( 1.01.х1.004х1.008х1.029х1.024х1.019х1.03х1.031х1.053х1.108)

з 01 квітня по 01 липня 2015 р. -10366 грн.89 коп.

(61075х(1.140х1.022х1.004).

Три проценти річних за простроченої суми з 06 червня 2014 року по 14 липня 2015 року 2023 грн.00 коп.( 61075.00х 403 дн.х3%/365дн.).

Такі правові позиції про застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.

Приймаючи до уваги, що факт настання страхового випадку встановлено; ОСОБА_2 виконав всі обов'язки як потерпілої особи, що покладені на нього Договором страхування, зокрема, надав транспортний засіб для огляду (в пошкодженому стані) та подав необхідні документи. Призначений відповідачем представник оглянув транспортний засіб, проте справи до виплати страхового відшкодування не дійшло.

Таким чином, ПрАТ «СК «АХА Страхування» мало можливість переконатися, що ця подія є страховим випадком і не було позбавлене можливості вчинити передбачені законом дії щодо встановлення обставин ДТП, причин та наслідків її настання, встановити розмір заподіяної шкоди.

За змістом ст.511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.

Згідно із ч.2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплене статтею 3 Закону України «Про страхування».

Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов'язків за укладеним договором.

При цьому, відповідно до ч.3 та ч.4 ст.636 ЦК України, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Предметом договору страхування у цій справі є майнові інтереси страхувальника щодо володіння, розпорядження та користування майном, яке є предметом застави, а тому страхувальник є зацікавленою особою у збереженні цього майна не тільки як його власник, а й як особа, яка забезпечує цим майном виконання укладеного кредитного договору, оскільки предмет застави не повинен зазнавати зменшення вартості.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» вигодонабувачем є ПАТ «Креді ОСОБА_5».

ПАТ «Креді ОСОБА_5» залучено до участі у справі не був, самостійних вимог до відповідача не пред’являв.

Як вбачається із матеріалів справи на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість за кредитним договором погашена. Більш того, ОСОБА_5 не заперечував проти заміни вигодонабувача за договором ( т.1 а.с.98).

Згідно з пунктом 22.4.1 договору страхування страхувальник має право при настанні страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування, згідно з умовам договору.

Пунктом 22.5 договору страхування передбачено, що вигодонабувач має право, з метою отримання страхового відшкодування, за своєю власною ініціативою вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що вигодонабувач (банк) не заявляв вимог про отримання ним самим суми страхового відшкодування, не заперечував проти заміни вигодонабувача за умовами договору, оскільки кредитні зобов’язання ОСОБА_2 перед ним погашено, та, ухвалюючи рішення відповідно до положень ст.ст. 636, 985 ЦК України, виходить із того, що умовами договору страхування сторони узгодили обов'язок страховика при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу (банку), а тому приходить до висновку про наявність у страхувальника права на вимогу про стягнення суми страхового відшкодування на свою користь.

Висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем належних доказів, якими б ПАТ «Креді ОСОБА_5» уповноважив ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування спростовується наданими позивачем доказами. Відповідач на спростування наведено жодного документу не надав.

Проаналізувавши зазначені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в силу п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 61 075, пеню за несвоєчасне здійснення виплати у розмірі - 50202 грн.28 коп., інфляційні витрати - 32353 грн.89 коп., 3 % річних - 2023 грн.00 коп., а всього 144 454 грн. 17 коп.

В силу ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційну скаргу 3611 грн.38 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 , 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 17 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 60 175 ( шістдесят тисяч сто сімдесят п’ять ) грн.00 грн., пеню за несвоєчасне здійснення виплати у розмірі – 50202 ( п’ятдесят тисяч двісті дві) грн.28 коп., інфляційні витрати – 32353 ( тридцять дві тисячі триста п’ятдесят три) грн.89 коп., 3 % річних – 2023 ( дві тисячі двадцять три) грн.00 коп., а всього 144 454 грн.17 коп. та судовий збір у розмірі 3611 (три тисячі шістсот одинадцять) грн.38 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 26.07.2018 р.