Рішення № 75511582, 06.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4033/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р. секретар судового засідання Мисько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1) до Інституту народознавства Національної академії наук України в особі директора ОСОБА_2 (79005, м.Львів, пр. Свободи, 15) про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інституту народознавства Національної академії наук України в особі директора ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 01.03.2018 року звільнена з посади провідного організатора експозиції МЕХП Інституту народознавства НАН України з 01.03.2018 року за власним бажанням у зв’язку із невиконанням умов колективного договору та законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. До цього, понад 20 років працювала у вказаній установі на посаді провідного зберігача фондів. Тричі була звільнена із займаної посади та та тричі поновлена на роботі, останній раз в жовтні 2017 року. Вважає, що відповідач свідомо не вводив у штатний розклад посаду провідного зберігача фондів, створюючи нестерпні умови праці та примушуючи її звільнитись з роботи за власним бажанням. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 була змушена написати заяву на переведення на вакантну посаду провідного організатора МЕХП. Однак, і після переведення відповідач продовжував створювати їй нестерпні умови праці, що спонукало позивача постійно звертатись до роботодавця із заявами про усунення порушень чинного трудового законодавства України, зумовлюючи цим напружені відносини. Звільнення з роботи в котрий раз призвели до моральних страждань позивача, порушення її стосунків у сім’ї, погіршення стану здоров’я, вимагають додаткових зусиль для організації життя. Залишення позивача без роботи призвело до позбавлення її засобів до існування у віці 50 років, відсутності іншої роботи за спеціальністю. Вважає, що своїми діями відповідач порушив її права, а тому просить позов задовольнити, стягнути з відповідача – директора Інституту народознавства НАН України на її користь моральну шкоду в сумі 25 000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, давши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представником Інституту народознавства Національної академії наук України – ОСОБА_3 – Гроздь на адресу суду скеровано клопотання, в якому зазначає, що проти задоволення позову заперечує.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст. 4 ЦК України).

За положенням п. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом Директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2 №77-К від 13.10.2017 року ОСОБА_1 повновлено на посаді провідного зберігача фондів Музею етнографії і художнього промислу ІН НАН України.

Наказом Директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2 №81-К від 19.10.2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду музейного доглядача МЕХП з 19.10.2017 року у зв’язку із скороченням з 16.01.2014 року посади провідного зберігача фондів МЕХП, через відсутність трудових обов’язків та виділених асигнувань на оплату праці у штатному розписі ІН НАН України, з метою раціонального використання трудових ресурсів та бюджетних асигнуваньна оплату праці.

20.10.2017 року у присутності свідків складено акт, яким засвідчено, що на виконання Наказу №82-К від 19.10.2017 року п.Гасюк Н.С. було запропоновано зайняти робоче місце в експозиційному залі №2 (1-й поверх) МЕХП, однак, ОСОБА_1 відмовилась виконувати наказ на підставі того, що ця робота протипоказана їй за станом здоров’я, а також тому, що на її думку це суперечить п.1 ст.33 КЗпП Укрїни.

28.02.2018 року ОСОБА_1 подано заяву на ім’я Директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням.

Наказом Директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2 №21-К від 01.03.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного організатора експозиції МЕХП, з 01.03.2018 року за власним бажанням у зв’язку з невиконанням умов колективного договору та законодавтсва про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Також відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати,чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач ОСОБА_1 оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн., покликаючись на те, що у зв’язку з протиправною поведінкою роботодавця відносно неї, яка полягала у позбавленні можливості реалізувати її здібності – зазнала душевні страждання. Стан її душевних страждань та депресії негативно відображається на її стосунках із членами сім’ї. Крім того, позивач залишається пригніченою тією обставиною, що залишилась без роботи та засобів до існування.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані: рішення Галицького районного суду м.Львова від 04.04.2014 року; рішення Галицького районного суду м.Львова від 23.02.2016 року; рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2017 року; рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.10.2015 року; рішення Апеляційного суду м.Львова від 19.10.2015 року; наказ №77 від 13.10.2017 року; акт від 20.10.2017 року; лист №2201/4/15-04 від 06.03.2018 року начальника управління з питань праці ОСОБА_4; лист №Г-48 від 17.11.2017 року зав.відділом правової роботи профспілок ОСОБА_5; подання № В-7/6676 від 13.04.2016 року начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_6; відповідь №67/12114 від 26.12.2014 року начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7; повідомлення слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_8 про початок досудового розслідування від 20.10.2014 року; витяг з кримінального провадження №12016140050001694 від 05.05.2016 року; лист №(14-39) 75-16 першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 від 16.02.2017 року.

На думку суду, вказані докази свідчать про наявність в діях директора Інституту народознавства Національної академії наук України ОСОБА_2 порушень трудових прав ОСОБА_1, внаслідок чого їй було завдано моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв’язків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року№4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або повноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Однак, сума визначена позивачем в позовній заяві є завищеною, тому суд, дотримуючись вимог розумності, справедливості та інших обставин, що мають істотне значення, приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., а тому судовий збір в розмірі 1057,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1) до Інституту народознавства Національної академії наук України в особі директора ОСОБА_2 (79005, м.Львів, пр. Свободи 15) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України в особі директора ОСОБА_2 (79005, м.Львів, пр. Свободи, 15) на користь ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1) моральну шкоду у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору в сумі 15 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України в особі директора ОСОБА_2 (79005, м.Львів, пр. Свободи 15) на користь ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 1057,20 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Волоско І.Р.