
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2018 року справа № 823/2406/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:
– визнати бездіяльність відповідача щодо відмови мені в перерахунку пенсії як учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року – неправомірною;
– зобов'язати відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з листопада 2017 року з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення ст. 59 Закону «України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не здійснено перерахунку та виплати пенсії позивачу, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.
Відповідачем подано відзив на позов, зі змісту якого останній проти позову заперечує та просив суд відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що такий перерахунок пенсії можливий лише особам, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.
Ухвалою суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов та подані сторонами письмові докази, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в іх сукупності перевірвши їх даказами суд встановив наступне.
Відповідно до посвідчення від 15.10.2015 серія А № 146127 (категорія 1) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з вкладкою №693575 С до посвідчення від 15.10.2015 серія А № 146127 (категорія 1) позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач є інвалідом третьої групи, про що свідчить посвідчення серія ААБ № 012458 від 19.11.2010.
Згідно з архівною довідкою від 10.01.2003 № 18347, війського квітка НУ № 5091902 та довідки командира військової частини 73413 позивач приймав участь у спеціальних учбових зборах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 09.06.1986 по 30.08.1986 та отримав дозу випромінювання 22 рентген 460 мілірентген.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію.
03 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії починаючи з 01 жовтня 2017 року виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідачем згідно рішення оформленим листом від 12.04.2018 № 11268/02 – 15 відмовлено у такому перерахунку та виплаті пенсії із підстав, що позивач не є особою яка приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.
Підсумовуючи викладене сторони визнають, що позивач приймав участь у спеціальних учбових зборах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 09.06.1986 по 30.08.1986 поза межами проходження дійсної строкової служби.
Правовідносини, що склались між сторонами підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:
“Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року”.
Відповідно до зазначеної норми Закону №796-ХІІ право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року є у наступних категорій осіб, а саме:
1) у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
2) у осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, пенсія по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року має бути виплачена зазначеним особам.
Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, оскільки останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, приміткою до названої статті Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” установлено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до статей 5, 6 Закону СРСР “Про загальний військовий обов'язок” від 12.10.1967 N 1950-VII (чинного на час перебування позивача на спеціальних зборах) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 01.03.2016 у справі №21-1887а15 проаналізував вищенаведені норми та вказав, що громадяни з числа військовозобов'язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Отже, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (ч. 3 ст. 54 Закону 796-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону 796-ХІІ.
15 листопада 2017 року (після внесення змін до 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: “у першому реченні пункту 1 слова і цифри “статей 54 і 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” замінено словами і цифрами “статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: “За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року”.
Із системного аналізу положень п. 9-1 Порядку вбачається, що частина речення “під час проходження дійсної строкової служби” стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Тобто умова проходження строкової служби віднесена до осіб, що брали участь у військових навчаннях та не відноситься до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов’язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Разом з тим, судом встановлено, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного фонду лише 03.04.2018.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, право на перерахунок пенсії у позивача виникає з 03.04.2018.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 суд не бере до уваги, оскільки, ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верхового Суду. Тобто, такі висновки мають бути зроблені судом за наслідками розгляду справи по суті, в даному ж випадку відповідач посилається на ухвалу Верхового Суду, якою Чугуївському об’єднаному управлінню ПФУ в Харківській області відмовлено у відкритті провадження у справі № 820/1148/18 про розгляд її, як зразкової.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Враховуючи неведене та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 9, 76, 77, 139, 241 – 246, 255 КАС України суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Гайдара, 3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправними дій, скасування рішення відповідача, та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Судове рішення № 75508723, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 25.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 823/2406/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: