Рішення № 75508509, 05.07.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2018 року м. Ужгород№ 807/78/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0035211311, №0035241311, №0035171311 та №0034991311 від 26.01.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань законності декларування заявленого від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації за жовтень 2017 року. За результатами перевірки складено Акт за №7/13-11/НОМЕР_1 від 10.01.2018 року. Даний акт отримано 10.01.2018 року. До Головного управління ДФС в Закарпатській область направлялось Заперечення на Акт перевірки. Однак було відмовлено в задоволенні Заперечення. 03 січня 2018 року ФОП ОСОБА_4 отримав поштовим відправленням податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 21.11.2016 року. Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушив:пп. а) п. 185.1 ст. 185, пп.14.191 п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, пп. „б" п.200.4, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в частині заниження податкового зобов'язання, донараховано податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 175701 грн.; п.200.1, пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2288452 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 210403 грн. У зв'язку з чим податковим органом згідно податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_4 від 26.01.2018 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2288452 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 1144226 грн.; № НОМЕР_5 від 26.01.2018 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 210403 грн.; № НОМЕР_6 від 26.01.2018 року за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних донараховано штрафні санкції у розмірі 337181 грн.; № НОМЕР_7 від 26.01.2018 року збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 43925,25 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить суд з метою захисту порушеного права скасувати такі.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позиву, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Просить врахувати, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного відповідач вважає, що ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань законності декларування заявленого від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації за жовтень 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт за №7/13-11/НОМЕР_1 від 10.01.2018 року (а.с. 16-34).

На підставі висновків та встановлених порушень пп. а) п. 185.1 ст. 185, пп.14.191 п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, пп. „б" п.200.4, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в частині заниження податкового зобов'язання, донараховано податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 175701 грн.; п.200.1, пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2288452 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 210403 грн. згідно акту №7/13-11/НОМЕР_1 від 10.01.2018 року податковим органом винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення – рішення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, а тому ПДВ за придбанні основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

А саме, зазначено, що суб'єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст.ст. 2 та 3 18 ЦКУ).

Водночас серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (ст.ст. 41 та 325 ЦКУ). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. 325 ЦКУ).

Враховуючи те, що суб'єктом права власності на придбані, зокрема легкові та вантажні автомобілі є фізична особа (громадянин), а не фізична особа - підприємець, яка здійснювала оплату за їх придбання, то таким чином фактично здійснюється передача зазначеного майна від фізичної особи - підприємця у приватну власність фізичної особи.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів адміністративної справи основними засобами є

- Schmitz, тип-SCB*S3T, модель - SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер кузова/шасі WSM00000003280058, рік випуску - 2017, згідно оформленої ВМД № 125200/2017/612453 від 17.10.2017 року, відповідно до якої сума ПДВ сплачена митним органам, складає 160640,67 грн.;

-Schmitz, тип-SCB*S3T, модель - SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер кузова/шасі WSM00000003280060, рік випуску - 2017, згідно оформленої ВМД № 125200/2017/612605 від 18.10.2017, відповідно до якої сума ПДВ сплачена митним органам, складає 153400,31 грн.;

-Schmitz, тип-SCB*S3T, модель - SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер кузова/шасі WSM00000003280059, рік випуску - 2017, згідно оформленої ВМД № 125200/2017/612634 від 19.10.2017, відповідно до якої сума ПДВ сплачена митним органам, складає 159141,13 грн.;

-Schmitz, тип-SCB*S3T, модель - SCS 24/L-13.62 ЕВ, номер кузова/шасі WSM00000003280061, рік випуску - 2017, згідно оформленої ВМД № 125200/2017/612641 від 19.10.2017, відповідно до якої сума ПДВ сплачена митним органам, складає 152931,67 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_4 у жовтні 2017 року придбано основні засоби (4 сідельні тягачі Volvo FH 4x2):

-Volvo FH 4x2 (YV2RTY0AXJB841504) та Volvo FH 4x2 (YV2RTY0A1JB841617), рік випуску - 2017, згідно оформленої ГІН № 669 від 19.10.2017, відповідно до якої сума ПДВ складає 1015678,53 грн.;

-Volvo FH 4x2 (YV2RTY0A6JB841578) та Volvo FH 4x2 (YV2RTY0A9JB841655) рік випуску - 2017, згідно оформленої ГІН № 771 від 20.10.2017, відповідно до якої сума ПДВ складає 1032569,55 грн.

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ за вищевказані основні засоби для здійснення своєї гоподарської діяльності.

Як на основну підставу встановлених порушень податковий орган посилається на те, що основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, а також те, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної.

У ФОП ОСОБА_4 у жовтні 2017 року виник обов'язок нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в зв'язку з придбанням автомобілів, та скласти податкові накладні і зареєструвати їх в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації. За результатами документальної позапланової перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в порушення вимог вищенаведних пп. а) п. 185.1 ст.185, пп. 14.191 п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Кодексу з вартості вантажних автомобілів, переданих від фізичної особи підприємця (ОСОБА_4П.) у приватну власність фізичній особі (громадянину ОСОБА_4П.) не нарахував податкові зобов'язання по ПДВ на дату передачі у приватну власність громадянину вантажних автомобілів.

Однак, з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується та відхиляє такі з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.

Крім того, Цивільний кодекс України не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).

Між тим, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про ствердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що залежать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як з фізичними особами.

Таким чином, проведення реєстрації транспортного засобу на суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи не передбачено.

Відповідно до п.п. «а»п. 185.1 ст. 185 розділу V ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію країни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внеску до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення оборотних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається - різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, ОСОБА_4 у даному випадку є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14, п. 180.1 ст. 180 ПК України, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються норми ПК України, які визначають порядок визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, в тому числі від здійснення операцій з імпорту.

При цьому норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договором купівлі-продажу (імпорту) транспортних засобів і визначають однакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Крім того, ОСОБА_4ГІ. як фізична особа і як фізична особа-підприємець є одним і тим самим суб'єктом цивільних та податкових правовідносин. Оскільки платник податків не має статусу юридичної особи, то згідно з постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, транспортні засоби мають реєструватись за позивачем як за фізичною особою, не залежно від того, чи займався останній підприємницькою діяльністю.

Вищезазначені транспортні засоби придбані саме фізичною особою-підприємцем згідно Договорів купівлі-продажу. ФОП ОСОБА_4 сплатив податки та митні платежі. В подальшому ФОП ОСОБА_4ГІ. вніс дані до Єдиного реєстру податкових накладних і було зареєстровані Податкові накладні №669 від 19.10.2017 року, №731 від 20.10.2017 року. В подальшому ФОП ОСОБА_4 відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» зазначені транспортні засоби зареєстрував і Наказами ФОП т/з введенні в експлуатацію. Також згідно Інвентарних карток обліку основних засобів ФОП ОСОБА_4 дані транспортні засоби взяв на облік як основні засоби.

В подальшому ФОП ОСОБА_4 зазначені транспортні засоби використовує в господарській діяльності. Копії документів, що підтверджують використання т/з в господарській діяльності надавалися в ході перевірки, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.2.12. розділу 2 Акту перевірки зазначено - облік основних засобів ведеться і встановлено та документально підтверджено, що у власності ФОП ОСОБА_4 обліковується 54 сідельних тягачів та 54 напівпричепа. Це враховуючи і вищезгадані транспортні засоби. Тобто, перевіряючий орган зазначає, що документально підтверджено перебування транспортних засобів у власності ФОП ОСОБА_4, а не у власності громадянина ОСОБА_4

Крім того в 2017 році ГУ ДФС в Закарпатській області проводилися документальні позапланові перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОКПП НОМЕР_1 з питань законності декларування заявленого від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.. по деклараціях за березень, травень та липень 2017 року. В даних перевірках стояло таке ж питання як і в теперішній по придбаних транспортних засобах.

За результатами перевірок не виявлено порушень зі сторони ФОП ОСОБА_4 щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених фізичною особою-підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності Довідка №747/13-11/2І612012Т від 28.07.2017р., Довідка № 983/13-11/НОМЕР_1 від 02.10.2017 р. та Лист про розгляд заперечення №770/У/07-16-13-11-21 від 03.07.2017 року, копії яких наявні в матеріалах даної адміністративної справи.

Крім цього, суд також звертає увагу і на те, що згідно Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року по справі №876/2306/17 (яка набрала законної сили): ФОП ОСОБА_4 має право та правомірно відносить до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених фізичною особою-підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності; ФОП ОСОБА_4 має право на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених фізичними особами - підприємцями, платниками ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України, чітко передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах бюджетного відшкодування податку на додану вартість у періоді, що перевірявся відповідачем здійснювалися перевірки достовірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ під час яких порушень податкового законодавства не встановлено про що складені відповідні довідки.

За таких обставин, наведені відповідачем в Акті перевірки та у відзиві на позов факти вчинення порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 документально не підтверджені.

Наведене дозволяє суду прийти до висновку, що позивачем не вчинялись порушення податкового законодавства на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення – рішення, відтак, останні, не можуть вважатись правомірними, оскільки не відповідають критерію обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0035211311, №0035241311, №0035171311 та №0034991311 від 26.01.2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ - 39393632) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (90132, Закарпатська область, Іршавський район, с. Білки, вул. М.Горзова, 39, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень), який сплачений згідно платіжного доручення №163 від 05 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

У зв'язку із перебуванням головуючого у справі судді в щорічній основній відпустці, повний текст рішення виготовлено та підписано 26.07.2018 року.

СуддяОСОБА_6