Рішення № 75506465, 17.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа № 804/1236/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Сітайло О.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення № 7-1303 від 09.06.2016 р., -

в с т а н о в и в:

17 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 7-1303 від 09.06.2016 р., яким йому визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 8 333,33 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням відповідача №7-1303 від 09.06.2016 р. йому було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 8 333, 33 грн. за 2016 рік. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що правила стосовно визначення зобов'язання з транспортного податку за легкові автомобілі, що використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені статтею 267 Податкового кодексу України, не мали застосовуватись раніше 2017 року, оскільки в м. Кривому Розі транспортний податок було установлено 24.12.2015 року, тобто, після 15.07.2015 року (пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду). Посилаючись на викладені обставини, вважає, що оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню (а.с. 4-8).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №7-1303 від 09.06.2016 р. (а.с. 40-41).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с. 74-75).

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с. 117-125).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену адміністративну справу передано до розгляду судді Чорній В.В. (а.с. 129).

Ухвалою суду від 25.06.2018 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення підготовчого судового засідання (а.с. 130-131).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_3 до суду надані заперечення проти адміністративного позову та відзив, в яких зазначено, що транспортний засіб позивача автомобіль марки «Land Rover» модель «Range Rover», 2012 року випуску, є об’єктом оподаткування транспортним податком, визначеним статтею 267 Податкового кодексу України. У зв’язку з чим, Криворізькою північною ОДПІ на підставі розрахунку, здійсненого на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, відповідно до якого середньо ринкова вартість транспортного засобу, який належить позивачу, складає 1 909 715,79 грн., було сформоване податкове повідомлення-рішення № 7-1303 від 09.06.2016 р. про визначення податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 8 333,33 грн. (відповідно до періоду, протягом якого ОСОБА_2 був власником зазначеного транспортного засобу у 2016 році, - по 18.05.2016 року). Зазначене податкове повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено платнику податків, проте, 20.07.2016 року повернуто до відправника з позначкою «за закінченням терміну зберігання», а отже, вважається врученим ОСОБА_2 у відповідності до п. 58.3 ст. 58 ПК України. Із заперечень слідує, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Також, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 10.05.2018 р. у даній справі, відповідач надав службовий лист від 29.07.2016 р. з інформацією щодо методики розрахунку транспортного податку по ОСОБА_2, а також копію розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, роздрукованого з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку. Посилаючись на викладені обставини та документи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 68-69, 132-133).

В судовому засіданні 17.07.2018 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Додатково також зазначив, що відповідач не довів належність транспортного засобу ОСОБА_2 до об’єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі свого представника в судовому засіданні 17.07.2018 року не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В період з 03.12.2013 року по 18.05.2016 року у власності ОСОБА_4 перебував автомобіль марки «Land Rover» модель «Range Rover», 2012 року випуску, об’єм двигуна 4367 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 03.12.2013 р. (а.с. 9).

09.06.2016 року Криворізькою північною ОДПІ винесено податкове повідомлення – рішення №7-1303, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 8 333, 33 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, 20.07.2016 року повернуто до податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 11).

Дізнавшись про наявність вказаного рішення та не погодившись з ним, ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Так, пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно із пп. 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня – 1 378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1 378,00) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно до п. 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно з п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Предметом оскарження у даній справі виступає податкове повідомлення-рішення №7-1303 від 09.06.2016 р., яке позивач вважає протиправним, посилаючись на те, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, а тому застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо транспортного податку за 2016 рік може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2016 роком), тобто не раніше 2017 року. Також, позивач вважає, що відповідач не довів належності його транспортного засобу до об’єкта оподаткування, з огляду на відсутність у податкового органу відомостей щодо пробігу автомобіля. Отже, визначення пробігу автомобіля при розрахунку його вартості на власний розсуд відповідача не може вважатися належним доказом.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення принципу стабільності податкового законодавства у зв’язку з установленням транспортного податку в м. Кривому Розі відповідно до рішення Криворізької міської ради № 212 від 27.01.2016 р. «Про встановлення ставки транспортного податку в м. Кривому Розі на 2016 рік», тобто пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 10 Податкового кодексу України, транспортний податок належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп. 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Підпунктом 12.3.5 п. 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що у разі, якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

З огляду на викладене та враховуючи, що Законом № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, прийняття Криворізькою міською радою рішення «Про встановлення ставки транспортного податку в м. Кривому Розі на 2016 рік» 27 січня 2016 року, тобто пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, не впливає на обов’язок позивача сплатити транспортний податок за 2016 рік відповідно до норм Податкового кодексу України у разі, якщо належний йому транспортний засіб підпадає під визначення об’єкту оподаткування.

Згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом № 909-VIII), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Враховуючи, що станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була визначена на рівні 1 378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), 750 розмірів мінімальної заробітної плати становили 1 033 500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №804/112/17 (провадження № К/9901/30912/18).

Отже, при вирішенні питання, чи є транспортний засіб позивача об’єктом оподаткування у 2016 році, суд виходить із того, що з року випуску автомобіля минуло не більше п'яти років, а його середньоринкова вартість має становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 р. (далі - Постанова № 66), середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 року, № 44, стаття 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключенні передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Постанови № 66).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Постанови № 66).

Тобто, органи ДФС України отримують лише списки платників транспортного податку, які підлягають оподаткуванню.

Згідно з пунктом 14 Постанови № 66, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 267.6.10 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу передбачено, що фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

При цьому, на органи ДФС України покладено обов’язок лише щодо формування та направлення платникам податкових повідомлень-рішень про визначення транспортного податку виключно на підставі даних, отриманих від відповідних органів (Мінекономрозвитку).

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 10.05.2018 р., судом досліджено витребувану від відповідача інформацію щодо методики розрахунку вартості транспортного засобу «Land Rover», модель «Range Rover», 2012 року випуску, та встановлено наступне.

Згідно службового листа Криворізької північної ОДПІ № 7685/8/13-03 від 29.07.2016 р., при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу «Land Rover» модель «Range Rover» на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України використовувались наступні дані: рік випуску – 2012, тип – легкові автомобілі, марка - «Land Rover», модель - «Range Rover», 4,4, внутрішнього згорання, дизель, АТ, пробіг – 135000. Згідно постанови № 66 від 18.02.2016 р. «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу становить 27 000 км. Оскільки транспортний засіб 2012 року випуску, то нормативний пробіг використаний 135 000 км (5 р.* 27 000 км) (а.с. 134).

Отже, доводи позивача про те, що пробіг його автомобіля взято відповідачем довільно, що виключає можливість використання отриманого в такий спосіб розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу на сайті Мінекономрозвитку, не заслуговують на увагу.

З огляду на те, що середньоринкова вартість транспортного засобу позивача згідно з розрахунком офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України складає 1 909 715,79 грн. (а.с. 136), що перевищує граничний розмір вартості легкового транспортного засобу, визначений ст. 267 ПКУ (понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати), зазначений автомобіль є об’єктом оподаткування у 2016 році, що зобов’язує власника сплачувати транспортний податок.

Суд також враховує, що згідно оскаржуваного повідомлення-рішення ОСОБА_2 нараховано транспортний податок, виходячи з фактичного періоду перебування вказаного автомобіля у його власності.

З урахуванням сукупності вищевикладених обставин, підстави для скасування податкового повідомлення рішення № 7-1303 від 09.06.2016 р. – відсутні.

Керуючись ст.ст. 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26.07.2018 року.

Суддя ОСОБА_5