Ухвала суду № 75505580, 25.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

25 липня 2018 р. Справа № 802/2046/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Клюси Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви про поновлення строку звернення до суду та залишення позову без розгляду у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні судом поставлено на розгляд заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків звернення до суду.

так, обґрунтовуючи свою заяву позивач вказує, що тривалий час перебував на лікарняному, а саме:

- з 16.04.2018 р. по 06.05.2018 р. у Комунальній установі "Крижопільський районний медичний центр первинно медико-санітарної допомоги";

- з 10.05.2018 р. по 26.05.2018 р. у Вінницькій міській клінічній лікарні №3;

- з 01.06.2018 р. по 16.06.2018 р. у Чечельницькій лікарні планового лікування.

Після одужання, 18.06.2018 р. подав рапорт та ознайомився із змістом наказів. Відтак, позивач зазначає, що не мав можливості звернутися до суду через хворобу, що, на його думку, є поважною причиною пропуску строку для звернення з цим позовом до суду.

В свою чергу, представник відповідача зазначає, що позивач отримав наказ від 19.04.2018 р. ще 27.04.2018 р., проте до суду звернувся лише 02.07.2018 р., тобто місячний термін оскарження збіг.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд доходить висновку, що заявлене позивачем клопотання про поновлення строків підлягає задоволенню, відповідно, відступні підстави для залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, судом встановлено, що 19.04.2018 р. ГУ НПУ у Вінницькій області видано наказ №612 про накладення стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та, в подальшому, 25.04.2018 р. прийнято наказ №70 про звільнення ОСОБА_1, не погоджуючись з якими позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо наявності поважних причин пропуску строку, суд враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, довідка про тимчасову непрацездатність №1 від 26.04.2018 р., довідки №76 від 27.06.2018 р. та №7 від 20.06.2018 р., консультаційні висновки спеціаліста, позивач перебував на лікуванні з 16.04.2018 р. по 06.05.2018 р., з 10.05.2016 р. по 25.06.2018р. і з 01.06.2016 р. по 16.06.2018 р.

Як пояснив позивач, лише 18.06.2018 р., після лікування він особисто ознайомився із змістом оскаржуваних наказів, а тому, своєчасно не зміг звернутись до суду. Окремо вказав, що не міг ознайомитись із спірними наказами 27.04.2018 р., оскільки перебував у лікарні в іншому населеному пункті на стаціонарному лікуванні.

Оцінюючи дані доводи сторони позивача суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини .Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні в справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивач перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними доказами, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними. Відтак, слід поновити пропущений строк звернення до суду. Відповідно, відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 121, 123, 248, 243 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

заяву позивача про поновлення пропущеного стороку звернення з позовом до суду задовольнити.

Поновити позивачу пропущений строк звернення до суду.

В задоволенні заяви представника відповідача про про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень статті 256 КАС України, ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна