Рішення № 75505076, 25.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1042/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турійської селищної ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Турійської селищної ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні середньомісячної заробітної плати та зобов’язати стягнути одноразово на його користь 32 241грн.01коп. середньомісячного заробітку за період з 13.11.2017 по 08.06.2018, провести нарахування і виплату позивачу середньомісячної заробітної плати, яку він отримував на посаді голови Кульчинської сільської ради починаючи з дати ухвалення рішення до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у нарахуванні та виплаті середньомісячного заробітку, незважаючи на перебування ОСОБА_1 на військовій службі під час особливого періоду.

Ухвалою судді від 18.06.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

У поданому відзиві на позов від 27.06.2018 року (вх.№8634/18 від 02.07.2018 року) представник відповідача заперечив позовні вимоги та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що 10.11.2017 року були припинені повноваження Кульчинського сільського голови ОСОБА_1, в зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування та виплати останньому середнього заробітку за даною посадою, що узгоджується з вимогами ч.6 ст.119 Кодексу законів про працю України.

Інших заяв по суті справи учасниками сторін не подано, будь-яких ухвал з процесуальних питань судом не постановлено.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.11.2010 ОСОБА_1 було обрано головою Кульчинської сільської ради, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с. 6 – зворот).

12.08.2015 Володимир-Волинським об`єднаним районним військовим комісаріатом ОСОБА_2 був мобілізований на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» і направлений для проходження військової служби, що підтверджується записом у військовому квитку НК №4388295 (а.с.14) та довідкою Володимир-Волинського об?єднаного районного військового комісаріату від 20.08.2015 №354 (а.с.7).

15.08.2016 під час проходження служби позивач підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

10.11.2017 відповідно до рішення Турійської селищної ради Турійського району Волинської області №58/3 припинено повноваження ряду сільських рад, в тому числі й Кульчинської сільської ради, з моменту набуття повноважень новообраним Турійським селищним головою ОСОБА_2 та Турійською селищною радою, як правонаступником, утвореним внаслідок добровільного об’єднання територіальних громад, в зв’язку з чим припинено повноваження ОСОБА_1 як Кульчинського сільського голови, про що внесено запис до трудової книжки останнього за №17 від 10.11.2017.

Позивачем 27.04.2018 подано заяву на ім’я голови Турійської селищної ради щодо неправомірності припинення нарахування та виплати з листопада 2017 року середнього заробітку та необхідність усунення порушення прав позивача в цій частині та зобов’язання виплатити заробіток починаючи з листопада 2017 року, а також продовжувати нараховувати та виплачувати такий середній заробіток до часу закінчення особливого періоду.

Листом від 14.05.2018 №389/3.3/2-18 Турійський селищний голова повідомив ОСОБА_1 про те, що гарантії, які визначені у ч.3 ст.119 КЗпП України не поширюються на заявника, оскільки він займав виборну посаду і строк його повноважень закінчився.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою № 105 від 04.03.2015 було затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок № 105)

Пунктом 2 Порядку № 105 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Згідно п.3 Порядку №105, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

У відповідності до п.4 Порядку №105 для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до ст. 119 КЗпП України, і спрямована на виконання правових приписів, що містяться у ній. Відповідно, її зміст не може суперечити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є КЗпП України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж цей підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що позивач був мобілізований і проходив військову службу за мобілізацією та в подальшому за контрактом, а тому на нього поширюються гарантії передбачені ст.119 КЗпП України, в тому числі на збереження середнього заробітку.

При цьому, суд зазначає, що положення ч.6 ст.119 КЗпП України прямо передбачають, що такі гарантії не поширюються лише в частині збереження місця роботи, посади, але продовжують поширюватися на гарантію збереження середнього заробітку, як це визначено ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача, як правонаступника Кульчинської сільської ради, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку після 10.11.2017, тобто після припинення повноважень останнього як Кульчинського сільського голови, з огляду на що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Позивач просить стягнути з Турійської сільської ради на його користь 32 241грн.01коп. середньомісячного заробітку за період з 13.11.2017 (першого робочого дня після припинення повноважень) по 08.06.2018 (останній робочий день перед зверненням до суду), однак суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача стягнути компенсацію середнього заробітку за період з 11.11.2017 по 25.07.2018 включно, тобто по день прийняття рішення суду в даній справі в загальному розмірі 39 733грн.75коп. (227грн.05коп. х 175 р.д.).

Крім того, з огляду на гарантії для військовослужбовців, що встановлені ч.3 ст.119 КЗпП України, суд вважає підставною і вимогу позивача щодо зобов’язання Турійської селищної ради проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою посадою, починаючи з 26.07.2018 (в зв’язку із задоволенням вимог щодо стягнення середнього заробітку з 11.11.2017 по 25.07.2018 включно) і до закінчення строку дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (в залежності від того, яка подія настане першою).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору вчинені відповідачем як суб’єктом владних повноважень дії перевірялися судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На думку суду, оскаржувана відмова, викладена у листі від 14.05.2018 №389/3.3/2-18, не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, оскільки винесена відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач – Турійська селищна рада - не довела правомірності своїх дій в частині відмови позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, то такий, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Турійської селищної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення з 11 листопада 2017 року.

Зобов’язати Турійську селищну раду проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за останньою займаною посадою Кульчинського сільського голови, починаючи з 26 липня 2018 року і до настання однієї з подій, вказаних у частині 3 статті 119 Кодексу законів про працю України – закінчення дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

Стягнути з Турійської селищної ради (майдан Центральний, 1, смт.Турійськ, Волинська область, 44800, код за ЄДРПОУ 04333052) на користь ОСОБА_1 (провулок Озерний, 7, с.Дольськ Турійського району Волинської області, 44814, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 39 733грн.75коп. середнього заробітку за час проходження військової служби.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя В. В. Дмитрук