Рішення № 75503672, 09.07.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/1837/18

2-о/311/64/2018

09.07.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, заінтересовані особи: Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2018 року до Василівського районного суду надійшла заява ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, заінтересовані особи: Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем – ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, та визнати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 фактично проживав зі своєю матір’ю ОСОБА_4 (яка за станом здоров’я потребувала сторонньої допомоги) за адресою: Запорізька область, Василівський район, село Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова) 76 та прийняв спадщину, будучи прописаний за іншою адресою – Запорізька область, Василівський район, село Орлянське, вул. Центральна (Леніна) 180. Вказана обставина, відповідно до роз’яснень нотаріусів Василівського району Запорізької області, до яких звертався ОСОБА_1, перешкоджає оформленню документів на прийняття спадщини, що в свою чергу обумовило потребу звернення до суду для встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Василівського районного суду від 05 червня 2018 року провадження у даній справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник заявника ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, та пояснив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4, як такий, що постійно проживав зі спадкодавцем на момент її смерті, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права на спадщину, оскільки хоча на момент смерті фактично проживав за місцем проживання спадкодавця, проте був зареєстрований за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Леніна), буд.180, спір про право відсутній, тому просить суд встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини з метою прийняття спадщини за законом.

Представник заявника за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав

заявлені вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, та додатково пояснив, що мати ОСОБА_4 хворіла, тому ОСОБА_1 постійно проживав разом з нею в с. Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова), буд. 49, Василівського району Запорізької області та здійснював за нею догляд, проте не був зареєстрований за даною адресою. Вказує, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти заявлених вимог. Суду пояснила, що ОСОБА_4, яка померла 11 травня 2004 року є її матір’ю. На момент смерті ОСОБА_4 за адресою село Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова) будинок 76 Василівського району Запорізької області разом з нею проживав її син – ОСОБА_1, оскільки за станом здоров’я ОСОБА_6 потребувала сторонньої допомоги.

На обов’язкову частку у спадщині вона не претендує, відмовляється від права на спадщину, претензій щодо спадкового майна не має.

Представник заінтересованої особи Орлянської сільської ради Василівського району в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просить розглядати справу в його відсутності.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_4 є матір’ю заявника ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника (а.с.12).

15 травня 2004 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.11).

За життя ОСОБА_4 заповіту не складала.

Згідно свідоцтва про народження серії V-УР №163717 виданого 26.08.1961 року Орлянським с-ЗАГС Василівського району Запорізької області ОСОБА_1 народився 18 серпня 1961 року, в графі мати зазначена ОСОБА_4, зроблено відповідний запис за №74 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖС №286824 виданого 10 червня 2004 року Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_4, померла 15 травня 2004 року, зроблено запис за №43 (а.с.11).

Згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0102214 виданого 31.01.1997 року, вбачається, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка розміром 4,46 га, що розташована на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, про що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) його зареєстровано за № 308 (а.с.9).

Згідно акту засвідченого 14 травня 2018 року депутатом Орлянської сільської ради ОСОБА_7, та сусідами ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо встановлення факту проживання, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на 15 травня 2004 року, фактично проживав зі своєю матір’ю ОСОБА_4, за адресою: с. Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова), 76. Проживав з 1973 року по 2014 рік (а.с.7).

Згідно довідки Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №1167 від 14.05.2018 року вбачається, що на момент смерті 15.05.2004 року місце проживання померлої ОСОБА_4 було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Вишнева), буд.76, Василівського району Запорізької області. Разом з нею, ОСОБА_4 з 1973 року та на день її смерті за вказаною адресою проживав без реєстрації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що дійсно на момент смерті ОСОБА_4 з нею за адресою село Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова) будинок 76 Василівського району Запорізької області проживав її син – ОСОБА_1,

так як за станом здоров’я ОСОБА_6 потребувала сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, поряд з ним на одній вулиці за адресою село Орлянське, вул. Вишнева (Свердлова) будинок 76 Василівського району Запорізької області проживала ОСОБА_4, з якою постійно до її смерті проживав син ОСОБА_1.

Згідно заяви громадянки ОСОБА_3, засвідченою секретарем виконавчого комітету Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області від 06.02.2018 року, ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини за законом за всіма підставами, після померлої матері ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1262 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його її майнових та немайнових прав, що пов’язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про

встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні з пояснень представників заявника, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав з ОСОБА_4 на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця в с. Орлянське вул.Вишнева (Свердлова), 76 Василівського району Запорізької області та здійснював за нею догляд, однак факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1, поясненнями його представників в судовому засіданні, поясненнями свідків і є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір’ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Одночасно суд приймає до уваги, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем.

На підставі ст. 315 ЦПК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 57, 265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, заінтересовані особи: Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із спадкодавцем ОСОБА_4, померлою 15 травня 2004 року, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Вишнева), 76 Василівського району Запорізької області, на час відкриття спадщини, та прийняття ОСОБА_1 спадщини.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення викладено і підписано 13 липня 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_11