Окрема думка судді № 75503483, 18.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

"18" липня 2018 р.

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Мишинчук Н.С. у судовому провадженні № 11- кп/777/493/18

щодо ОСОБА_1, засудженого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 22.02.2018 за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1, ч.4 ст. 70КК України на 5-ть років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційний суд вправі вийти за межі апеляційної скарги, якщо цим не погіршується становище засудженої особи.

В апеляційній скарзі йшлося про пом'якшення покарання засудженому, а також зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання відповідно до положень ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, убачається, що ОСОБА_1 був засуджений Ужгородським міськрайонним судом 19.03.2016, 21.11.2016 та за оскаржуваним вироком - 22.02. 2018 .

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за останнім вироком ( оскаржуваним) призначено за сукупністю злочинів та вироків за правилами ч.1 ч.4 ст. 70 КК України ( враховано попередні вироки).

Відповідно до ст. 373 КПК України суд у резолютивній частині вироку повинен зазначити рішення про залік досудового тримання під вартою.

Відповідно до ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі.

За вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2016 ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України строком на 2 роки.

Згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2016 ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 та ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань, приєднано частково покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2016 та остаточно - 4 роки 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, тобто з 24.11.2015 до набрання вироком законної сили зараховано з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирок цей набув чинності 29.12.2016 ( а.с. 17-24 т. 2).

Згідно відомостей, що у матеріалах кримінального провадження, про що і зазначив суд в оскаржуваному вироку, ОСОБА_1 перебував під вартою з 24.03.2016 по 17.05.2016 та з 22.07.2016 по даний час ( а.с.94-97 т. 2). Даний строк судом зараховано у строк відбуття покарання.

Однак встановлено, що суд в оскаржуваному вироку, призначаючи покарання за сукупністю злочинів( вироків) не вказав про зарахування строку попереднього ув'язнення, який був визначений вироком Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2016, а саме, строк з 24.11.2015 по 29.12.2016. Більш того, перебування ОСОБА_1 під вартою відповідно до відомостей вироку від 26.11.2016 виключає вчинення ним злочину у період з 7 по 10 липня 2016 року, за що ОСОБА_1 засуджений 22.02.2018 року.

З урахуванням таких розбіжностей щодо часу ( періоду ) ув'язнення ОСОБА_1 , вважаю, що винесення апеляційним судом кінцевого рішення є необґрунтованим.

Апеляційному суду слід було відкласти апеляційний розгляд з метою перевірки доводів апелянта ОСОБА_1 щодо часу перебування його під вартою, правильності зарахування строку попереднього ув'язнення, в тому числі відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015.

Суддя апеляційного суду Н.С. Мишинчук