Ухвала суду № 75503353, 24.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 775/121/16-к

Номер провадження 11-кс/775/1/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________

Єдиний унікальний номер 775/121/16-к

Номер провадження 11-кс/775/1/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Смірнової В.В.,

суддів Круподері Д.О., Савкової С.В.,

при секретарі судового засідання Ямчук О.М.,

за участю:

прокурора Павлової А.Ю.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут Донецької області клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження до суду касаційної інстанції вироку Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року, яким його засуджено за ст.ст. 94, 93 п.п. «а», «і», «з» , 142 ч. 3, 145 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) та ст.ст. 122 ч. 1, 185 ч. 1, 263 ч. 1 , 396 ч. 1КК України (в ред.. 2001 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю,

встановила:

До Апеляційного суду Донецької області звернувся ОСОБА_3, засуджений за вироком Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року за ст.ст. 94, 93 п.п. «а», «і», «з» , 142 ч. 3, 145 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) та ст.ст. 122 ч. 1, 185 ч. 1, 263 ч. 1 , 396 ч. 1КК України ( в ред.. 2001 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження до суду касаційної інстанції вказаного вище вироку на підставі ч. 4 ст. 353 КПК України (в ред. 1960 р.).

Засуджений ОСОБА_3 обґрунтовує своє клопотання тим, що строк на касаційне оскарження вказаного вище судового рішення ним порушений з поважних причин.

У клопотанні ОСОБА_3:

- зазначив, що 25 листопада 2004 року Апеляційним судом Донецької області відносно ОСОБА_3 ухвалений вирок, яким останній був визнаний винуватим та засуджений за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.). Ухвалою Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року вирок змінено, постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК України (1960р.), передбачених ст. ст. 122ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.), 145 ч.2, 142 ч.3, 94, 93 п.п. «а», «з», «і» КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 43 КК України за сукупністю вироків вважати його засудженим до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Рішення суду щодо застосування до ОСОБА_3 примусового лікування від алкоголізму у місцях відбування покарання на підставі ст. 96 КК України виключити. В решті вирок залишити без змін;

- вважає, що вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року відносно нього ухвалений з порушенням його прав та основних свобод, тому він оскаржив його до Верховного Суду України та надіслав своє звернення від 20 вересня 2009 року до Європейського Суду з прав людини м. Страсбург, на що 18 жовтня 2016 року отримав підтвердження та прохання надати копії документів, які підтверджують факт порушення його прав, гарантованих ст. 3 Європейської конвенції з прав людини (а саме: застосування до нього тортур, працівниками правоохоронних органів), наприклад, медичних довідок, висновків експертів, звернень заявника або його представника до правоохоронних органів та судових органів, рішень компетентних органів за результатами розгляду вказаних звернень;

- зазначає, що саме на підставі вказаного вище листа з Європейського суду з прав людини за письмовим клопотанням ОСОБА_3 до Апеляційного суду Донецької області ним були витребувані ряд процесуальних документів з кримінальної справи, в тому числі й касаційна скарга ОСОБА_3 від 22.12.2004р. на вирок суду від 24.11.2004р.;

- вказує, що в надісланій йому копії касаційної скарги, на сторінках абзаців якої є пробіли, виготовлені технічним способом при ксерокопіюванні касаційної скарги, на його думку, дані пробіли утворені не в його інтересах, вони були внесені не особисто ним, це вигідно апарату Апеляційного суду Донецької області для перешкоджання суду касаційної інстанції витребувати матеріали кримінального провадження відповідно до вимог ч.3 ст. 388 КПК України ( в ред. 1960р.);

- вважає, що дані зміни, що були внесені до його касаційної скарги технічним способом при ксерокопіюванні, не відповідають вимогам ст. 350 КПК України ( в ред. 1960р.), оскільки неможливо зрозуміти суті викладеного у касаційній скарзі, тому це унеможливлює її розгляд в суді касаційної інстанції на підставі ч.3 ст. 388 КПК України ( в ред. 1960р.), оскільки справа не може бути витребувана, за виключенням суду касаційної інстанції ч.3 ст. 386 КПК України ( в ред. 1960р.), то положення ч.2 ст. 353 КПК України (в ред. 1960р.) розповсюджуються на нього особисто на поновлення строку та порядку оскарження вироку Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року шляхом подачі касаційної скарги в суд касаційної інстанції;

- вказує, що до поданого клопотання долучені повідомлення Європейського Суду з прав людини від 21.01.2011р. про те, що 11.01.2011р. Палата, на розгляд якої була передана заява ОСОБА_3, прийняла до відома те, що вона стосується проблеми втручання до права заявників на звернення до Європейського суду з прав людини, відносно якої 14.10.2010 р. Суд ухвалив рішення за справою. Палата вирішила у відповідності із ст. 54 параграфу 2 (b) Регламенту Суду, повідомити про заяву ОСОБА_3 Уряд України, але на даній стадії провадження по справі не пропонувати Уряду України надати письмові зауваження відносно прийнятності та по суті справи, заява буде розглядатись у пріоритетному порядку;

- вказує, що до поданого клопотання долучений лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 січня 2015 року на ім’я ОСОБА_3, яким останнього було повідомлено про неможливість розгляду судом касаційної інстанції заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року щодо нього, а також про перегляд за ново виявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2003 року щодо ОСОБА_4, та запропоновано відповідно до вимог КПК України 2012 р. звернутися ОСОБА_3 до Апеляційного суду Донецької області. Крім того, ОСОБА_3 повідомлено про те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року із глави 32 КПК України 1960 року було виключено ст. 400-4 КПК України, якою передбачались підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження, і скасовано процедуру перегляду судових рішень у вказаному порядку.

Дослідивши матеріали клопотання, додатки до нього, заслухавши думку засудженого ОСОБА_3, його захисника, які прохали задовольнити клопотання про поновлення строку на касаційне вироку Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року; прокурора, який прохав відмовити у задоволенні даного клопотання засудженого ОСОБА_3; колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на подачу касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 34 КПК України (в ред. 1960р.) апеляційним судам областей до прийняття Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року, який набрав чинності 03 серпня 2010 року, були підсудні кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_3 органом досудового розслідування був обвинувачений у вчиненні ряду злочинів за КК України (в ред.1960р.) та (в ред. 2001р.), у тому числі й за статтею 93 пункти «а», «з», «і» КК Україні (в ред. 1960р) санкція якої, передбачала міру покарання у виді довічного позбавлення волі, тому справа за обвинуваченням ОСОБА_3 була підсудна Апеляційному суду Донецької області.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року ОСОБА_3 засуджено за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України (в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

У резолютивній частині вказаного вироку відповідно до положень частини 9 ст. 335 КПК України ( в ред. 1960р.) зазначено про порядок та строк оскарження вироку, а саме: на вирок можуть бути подані касаційні скарги та касаційне подання до Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України через Апеляційний суд Донецької області протягом місяця з моменту його проголошення, а засудженими з моменту вручення копії вироку.

Зазначений вирок був постановлений Апеляційним судом Донецької області, як судом першої інстанції.

На час постановлення вироку відносно ОСОБА_3 у відповідності із п.1 ч.1 ст. 383 КПК України (1960р.) у касаційному порядку могли бути перевірені вироки, ухвали та постанови, постановлені апеляційним судом , як судом першої інстанції.

За правилами частини першої статті 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, який оскаржується, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

22 грудня 2004 року засудженим ОСОБА_3 була подана до Верховного Суду України касаційна скарга на вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року відносно ОСОБА_3 змінено та прийнято рішення вважати його засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК України 1960р., за ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 396 ч.1, 263 ч.1, 145 ч.2, 142 ч.3, 94, 93 п.п. «а», «з», «і» КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В цей же день, вирок Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. набрав чинності та відповідно до вимог ст. 400-3 КПК України ( в ред. 1960р.) вказана ухвала була звернена до виконання Апеляційним судом Донецької області, як судом першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 386 КПК України (в ред. 1960 р.) у разі подачі скарги з пропуском встановленого частиною першою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Так, згідно ч.ч. 3,4 ст. 353 КПК України (в ред.. 1960 р.), питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов’язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Крім того, правила дотримання місячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 386 КПК України (у ред.. 1960 р.) касаційна скарга на вирок апеляційного суду може бути подана протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Строк на касаційне оскарження може бути відновлений судом, який постановив вирок, якщо його було пропущено з поважних причин.

Правило дотримання місячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити , щоб кримінальні провадження розглядалося впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

З огляду на це, доводи ОСОБА_3 про перебування весь час під вартою, юридичну неграмотність та неналежне виконання обов’язків захисником не можна вважати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та підставою для його поновлення.

На підставі викладеного, ураховуючи, що причини поновлення строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на подачу касаційної скарги до суду касаційної інстанції на підставі ст. 117 КПК України (в ред. 2012р.), ст. 353 ч.2 КПК України (в ред. 1960р.) та поновлення зазначеного строку не ґрунтується на вимогах діючого Кримінального процесуального законодавства, та не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. 353 КПК України ( в ред. 1960р.), п. 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,

постановила:

Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження до суду касаційної інстанції вироку Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р., яким його засуджено за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 (в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України (в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, і визнати касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Судді: