Ухвала суду № 75501193, 18.07.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.07.2018 року Справа № 917/1070/15

За заявою Державної іпотечної установи, бул. ОСОБА_1 34, оф. 201, м. Київ, 01133

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", АДРЕСА_1, 39600 (поштова адреса: вул. Першотравнева, 33, м. Кременчук, Полтавська область, 39614), ідентифікаційний код 32687036

про банкрутство

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники сторін:

від кредитора: ОСОБА_3

ліквідатор: ОСОБА_4

Суть справи: розглядається заява Державної іпотечної установи, м. Київ про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", м. Кременчук, позовна заява про визнання недійсним результатів повторного аукціону та клопотання про усунення від повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4.

25.05.2018 року через канцелярію суду надійшла заява № 18/05-18-1 від 18.05.2018 року (вх. № 5170) про внесення змін до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", а саме шляхом задоволення у першу чергу судового збору в розмірі 6 090,00 грн. та судового збору у розмірі 62 778,00 грн. - у четверту чергу вимог кредиторів.

Від Державної іпотечної установи надійшли до суду заперечення № 2570/15 від 04.06.2018 року (вх. № 6699 від 18.07.2018 року) на заяву про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, відповідно до яких вважає заяву безпідставною та необґрунтованою.

Суд відхиляє подану ліквідатором заяву про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначено, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Крім того, згідно ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються: витрати на оплату судового збору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Полтавської області від 29.09.2015 р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

03.01.2017 року Державній іпотечній установі стало відомо про наявність на праві власності за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" нерухомого майна - 5 квартир за адресою м. Пирятин, вул. Проїздна, 14-а, до складу яких входила квартира № 28, що знаходиться за адресою: м. Пирятин, вул. Проїздна, 14-а.

05.01.2017 р. Державна іпотечна установа направила на адресу ліквідатора запит з вимогою надати пояснення, з яких підстав вказана квартира не була включена до ліквідаційної маси банкрута.

Ліквідатором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 на вищезазначений запит 29.06.2017 року було направлено проміжний звіт № 20.

Згідно вказаного звіту для реалізації на аукціоні було виставлено наступне нерухоме майно, а саме: квартира № 28, 3-х кімнатна, заг. площа - 65,2 кв.м., житлова - 39,9 кв.м., адреса: Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Проїздна, буд.14 а.

Однак, вищевказане майно не було реалізовано з аукціону, через відсутність покупців.

Як зазначає Державна іпотечна установа у своїй позовній заяві, ними було направлено на адресу ліквідатора ряд запитів та заяв від 30.06.2017 р. за вих. № 4362/15, від 07.07.2017 р. за вих. № 4530/15, від 11.07.2017 р. за вих. № 4588/15, від 14.07.17 р. за вих. № 4678/15 з низкою питань та пропозицій, щодо стану формування ліквідаційної маси та реалізації майна належного ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд".

Державна іпотечна установа у своїй позовній заяві вказує на те, що ліквідатором систематично та свідомо порушувались норми спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інтереси Державної іпотечної установи, як конкурсного кредитора, оскільки з боку ліквідатора тривалий час не робилось жодних дій щодо прискорення процедури реалізації вказаної квартири.

Зокрема, ліквідатор майже 4 місяці проводив дії щодо проникнення до вищевказаної квартири, встановлення її мешканців та права власності.

12.06.2017 року ліквідатором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" було проведено оцінку майна підприємства - квартири під № 28, що знаходиться за адресою м. Пирятин, вул. Проїздна, 14-а.

Державній іпотечній установі стало відомо лише 19.07.2017 року про результати проведеної оцінки від 12.06.2017 pоку.

17.07.2017 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна Банкрута, який призначений на 14.08.2017 року.

Відповідно до Повідомлення про результати проведення повторного аукціону з продажу майна ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", призначеного на 14.08.2017 ЛОТ - квартира № 28 загальною площею 64,2 кв.м., за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р-н, м. Пирятин, вул. Проїздна, буд. 14-а. Початкова вартість 174400 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. без урахування ПДВ, визнано таким, що відбувся.

Переможцем аукціону по вказаному лоту визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну, а саме - 175 000,00 грн. без урахування ПДВ.

Державна іпотечна установа вважає, що повторний аукціон з продажу майна ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", який відбувся 14.08.2017 року, проведений з порушенням ст. ст. 43, 44, 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та його результати підлягають визнанню недійсними, у зв'язку з цим він звернувся до суду з даною позовною заявою.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Порядок проведення оцінки та продажу майна банкрута передбачено ст. ст. 42, 43, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 1, 2 статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

В порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" не було надано для ознайомлення та рецензування у разі незгоди повного тексту Звіту про оцінку майна; не було вчинено дій для включення майна підприємства-банкрута, а саме вказаної квартири, до ліквідаційної маси боржника; реалізовано частину майна боржника, за дуже низькою ціною без урахування його дійсної вартості, чим порушено права та законні інтереси Державної іпотечної установи в частині реалізації майна за найвищою ціною.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Однак, ліквідатор не включив до ліквідаційної маси банкрута, квартиру під № 28, що знаходиться за адресою: м. Пирятин, вул. Проїздна 14-а, що порушує норми ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Державна іпотечна установа у своїй заяві вказує на те, що під час реалізації майна підприємства-банкрута, ліквідатором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 було порушено права заявника як єдиного та ініціюючого кредитора, в частині реалізації майна за ціною у 175 000 ,00 грн., що є значно нижчою, ніж ринкова ціна.

Ціну реалізації навіть не було погоджену з кредитором, що також є порушенням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічна правова позиція викладена Вищім господарським судом України у своїй постанові від 22.07.2015 року по справі № 904/6495/13, а саме: "колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення реалізації майна боржника у межах процедури банкрутства за найвищою ціною та унеможливлення зловживань своїми повноваженнями з боку ліквідатора, як замовника аукціону, а також організатора аукціону, початкова вартість будь-якого майна боржника, яке підлягає реалізації на аукціоні, повинна бути погоджена з комітетом кредиторів (якщо майно не перебуває у заставі), заставним кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство".

Правомірність проведення самого аукціону 14.08.2017 року з продажу майна банкрута, а саме: квартири під № 28, що знаходиться за адресою: м. Пирятин, вул. Проїздна 14-а судом не оцінюється, оскільки ліквідатор першочергово відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинен отримати погодження комітету кредиторів щодо вартості майна, яке підлягає реалізації на повторних торгах (ст. 44 Закону).

Дане погодження не було отримано ліквідатором.

Таким чином, наведені порушення норм Закону України "Про відновлені платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчать про порушення ліквідатором процедури проведення аукціону з реалізації майна банкрута, що має наслідком визнання аукціону, проведеного 14.08.2017 року, недійсним.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність для задоволення позову про визнання недійсним результатів повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості з продажу майна підприємства-банкрута ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", який відбувся 14 серпня 2017 року задовольнити.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача - ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4.

Щодо клопотання комітету кредиторів № 5288/15 від 09.08.2017 року (№ 10034 від 14.08.2018 року) про усунення від повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 40 Закону про банкрутство ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Виходячи із того, що Закон про банкрутство не містить процесуального наслідку порушення строку процедури ліквідації, процесуальні наслідки не наступають та суд продовжує провадження у справі.

Водночас, порушення строку (вихід за межі встановленого Законом та судом строку процедури ліквідації) - є підставою для суду розглянути законність та обґрунтованість дій (бездіяльності) ліквідатора (чи все, що він мав зробити, він зробив та чи все, що зроблено, зроблено ним належним чином) та (за наявності підстав) вирішити питання щодо заміни ліквідатора (частина 12 статті 41 Закону).

Згідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

В даній справі єдиним кредитором (та одночасно - членом комітету кредиторів) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" є Державна іпотечна установа, яка представляє інтереси держави.

Також Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області на підставі скарги Державної іпотечної установи від 07.09.2017 року № 5918/19 та доручення Міністерства юстиції України від 27.09.2017 року № 1284/17754-0-26-17/9.4 у період з 15 листопада 2017 року до 17 листопада 2017 року було проведено перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4.

За результатом перевірки встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 під час виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" порушено вимоги:

- ч. 9 ст. 41, абз. 1 ч. 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19,01.2013 (далі - Закон в редакції від 19.01.2013 року) щодо надання інформації на вимогу комітету кредиторів та надання ліквідатором не рідше ніж один раз на місяць комітету кредиторів інформації про використання коштів боржника та щомісячного звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

- ч. 6 ст. 49 Закону в редакції від 19.01.2013 року щодо визначення організатора аукціону замовником за конкурсом.

- абз. 15 ч. 2 ст. 41 Закону України в редакції від 19.01.2013 року щодо продажу ліквідатором майна банкрута для задоволення вимог, внесених де реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, яке полягало у продажу у процедурі ліквідації банкрута майна банкрута частинами без прийняття рішення комітетом кредиторів про визначення складу майна і разі продажу частинами та не вжиття арбітражним керуючим ОСОБА_4 заходів до організатора аукціону щодо усунення порушень строків визначених ч. 2 ст. 65 Закону в редакції від 19.01.2013 року.

- ч. 8 ст. 41 Закону в редакції від 19.01.2013 року щодо зарахування коштів, які надійшли при проведенні ліквідаційної процедури, на основний рахунок боржника та проведення виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з основного рахунка банкрута.

Щодо вищевказаних порушень арбітражному керуючому ОСОБА_4 винесено припис про недопущення повторних порушень від 29 листопада 2017 року № 19.

Таким чином, вказані дії ліквідатора суд не може вважати такими, що вчиняються добросовісно, розсудливо та в інтересах боржника і його кредитора.

Отже, все вищевказане є підставою для припинення та усунення арбітражного керуючого (ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків як це передбачено ст. 26 та ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У зв'язку з встановленням обставин неналежного виконання арбітражним керуючим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків ліквідатора, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання комітету кредиторів про усунення від повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 та припинення повноваження ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4.

Статтею 114 Закону про банкрутство встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом. Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження.

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Враховуючи все вище вказане, кредитору необхідний час для подачі кандидатури для виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", а тому розгляд даної справи необхідно призначити на іншу дату.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України та нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов про визнання недійсним результатів повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості з продажу майна підприємства-банкрута ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд", який відбувся 14 серпня 2017 року задовольнити.

2. Стягнути з ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державної іпотечної установи (бул. ОСОБА_1 34, оф. 201, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 03500004) - 3 200,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Клопотання комітету кредиторів про усунення від повноважень ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4 задовольнити.

4. Припинити повноваження ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Молодьжитлобуд" ОСОБА_4.

5. Призначити розгляд справи на 14.08.2018 р. на 11 год. 30 хв.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, зал судового засідання № 23.

6. Явку кредитора визнати не обов'язковою.

7. Кредитору надати суду кандидатуру арбітражного керуючого для виконання обов'язків ліквідатора по справі № 917/1070/15.

8. Копію ухвали направити кредитору, ліквідатору ОСОБА_4, ТОВ "Торговий дім "Форвард".

Відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ст.257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали буде складено 25.07.2018 року.

Суддя Білоусов С. М.