Постанова № 75500893, 26.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2344/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

від третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року про виправлення описки в рішенні суду від 11.12.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОР»

до Одеської міської ради

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про внесення змін до договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор» (далі – ТОВ «Анкор», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі – Одеська міська рада, відповідач) про внесення змін до договору оренди землі від 27.06.2007, зареєстрованого в Одеській регіональній філії Державному підприємстві «Центральний державний земельний кадастр» 24.10.2007 за № 040750500155 шляхом викладення пункту 2.3 договору від 27.06.2007 в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 14 961 м2 становить 11 457 537,72 грн. згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.02.2017№ 1525/86-17, складеним Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі.»; та пункт 4.1. договору від 27.06.2007 в наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку площею 14 961 м2 розрахована в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 572 876,89 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. Ці зміни діють з 01 січня 2017 року».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017, залишеним без змін постановою постановою Верховного Суду від 17.05.2018, позов задоволено повністю.

В січні 2018 року ТОВ «Анкор» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 243 ГПК України, в якій просило внести виправлення до п. 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2017, зазначивши пропущену фразу «Ці зміни діють з 01.01.2017 року».

Ухвалою Господарського суду Одеської області 07.02.2018 (суддя Літвінов С.В.) заяву ТОВ «Анкор» задоволено, пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Вкласти п. 4.1. договору оренди землі від 27.06.2007 року, зареєстрованого у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК 24 жовтня 2007 року за №040750500155 у наступній редакції: « 4.1. Орендна плата за земельну ділянку площею 14 961кв.м. розрахована в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 572 876,89 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. Ці зміни діють з 01.01.2017 року».

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Анкор» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до предмету дослідження у даній справі відносились обставини щодо встановлення достатності відомостей, зазначених у витязі з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель міста Одеси, для внесення змін до договору оренди землі. При цьому, питання щодо моменту, коли зміни до договору оренди землі, які стануть підставою для коригування дебіторської заборгованості позивача за минулі періоди, судами не досліджувались. На думку апелянта, розглядаючи заяву ТОВ «Анкор» про виправлення описки, господарським судом фактично змінено рішення, визначивши період, з якого зміни до договору оренди землі вступають в дію, що є порушенням норм чинного законодавства України.

24.07.2018 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Анкор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю представника відповідача прибути до судового засідання 26.07.2018.

Відзив або заперечення на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

Судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «Анкор» про відкладення розгляду справи, у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Також, господарський суд враховує, що відповідач не позбавлений права направити до участі у справі іншого представника. Крім цього, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Крім цього, в судове засідання 26.07.2018 також, не з’явились представники позивача та третьої особи, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, як зазначалось ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Приймаючи 07.02.2018 року оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що при виготовленні повного рішення у п. 4 резолютивної частини рішення суду від 11.12.2017 допущено описку, а саме не зазначено, що «Ці зміни діють з 01.01.2017 року».

Однак, судова колегія вважає, що оскаржуваною ухвалою господарський суд не виправив описку, а змінив зміст рішення, визначивши період, з якого зміни до договору оренди землі вступають дію.

Оскільки, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

Отже, виправлення допускається виключно щодо двох видів помилок-описок та помилок арифметичного характеру. Їх характерними рисами є те що вони виникають випадково, найчастіше внаслідок технічних помилок. Помилки, що виникли внаслідок неправильного застосування законодавства, до вищевказаних помилок не відноситься. У подібних випадках можна виправити лише явні неточності, що були допущені випадково.

До описок слід віднеси неточності пов’язані з написанням окремих слів, зокрема імен учасників процесу, назв підприємств. До цього виду помилок слід також віднести помилкове зазначення реквізитів юридичної особи, номерів, дат, кількості. Описки можуть стосуватися і предметів, їх назв та певних притаманних їм характеристик.

Не відносяться до описок неточності, пов’язані з неправильним вивченням матерів справи (наприклад, коли аналізується зміст іншого документа, попередньої редакції статуту чи договору). Такого роду помилки не можна віднести до описок, оскільки вони виникають внаслідок неправильного дослідження доказів у справі.

Отже, законодавством не передбачено право суду змінювати зміст судового рішення, суд лише наділений повноваженнями усунути такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення.

Проте, розглянувши заяву позивача про виправлення описки, суд першої інстанції фактично змінив зміст рішення, визначивши період, з якого зміни до договору оренди землі вступають в дію.

Крім цього, судова колегія дослідивши матеріали справи встановила, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи питання щодо моменту, з якого змінюються зобов’язання щодо сплати орендної плати, та періоду, з якого вказані зміни до договору оренди землі вступають в дію, не досліджувалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 позов ТОВ «Анкор» задоволено в повному обсязі, проте даним рішенням не надано зворотної сили змінам до договору оренди землі.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, договір оренди землі від 27.06.2007 року, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Анкор», є зміненим з дня набрання чинності рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія зазначає, що під описками, про які йдеться у ст. 243 ГПК України, слід розуміти випадкові помилки у рішенні, допущені при його викладенні.

Вказана норма ГПК України надає господарському суду право на виправлення таких помилок, проте, разом з тим, вона при цьому зобов'язує господарський суд не зачіпати суті рішення, в якому виправляється відповідна помилка.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вона за своїм змістом не є ухвалою про виправлення описки, оскільки нею фактично було внесено зміни до мотивувальної та резолютивної частини рішення які зачіпають суть останнього.

Прийняття таких ухвал нормами ГПК України не передбачено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 - скасуванню як така, що суперечить вимогам ГПК України.

Керуючись cm.cm. 255, 269, 271, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 року – скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОР» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОР» на користь Одеської міської ради 1 762,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Діброва Г.І.

ОСОБА_1