Постанова № 75500740, 17.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13889/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/680/18 Категорія: 19 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивачів - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчук Григорій Ярославович, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченко Олександр Володимирович, про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договором забезпечення, за апеляційною скаргою відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

11 вересня 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5 звернулися до суду із зазначеним позовом, у якому просять визнати недійсними укладені між ТзОВ «ФК «Єврокредит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір про відступлення прав вимоги (факторингу) від 06.10.2016 року №07-10/16 та договір про передачу прав за договором забезпечення від 06.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований у реєстрі за №1507 (т.1 а.с.1-19, 24-42).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_1 та у справі призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи підтверджується бухгалтерськими документами заборгованість ОСОБА_5 у сумі 53068,62 доларів США, що визначено в Договорі про відступлення права вимоги № 241-Ф від 05.10.2016 року?

- чи обґрунтовуються (або підтверджуються) нормативними документами в межах чинного законодавства України відображені нарахування по процентах та обслуговуванні кредиту (боргу) після розірвання Кредитного договору №0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року (зокрема, зазначені в рішенні Луцького міськрайонного суду від 18.05.2010 року)?

- чи підтверджується бухгалтерськими документами (у тому числі первинними) оплата Фактором для Клієнта (банку) Ціна відступлення (продажу) права вимоги по боржнику ОСОБА_5 згідно Договору про відступлення права вимоги № 241-Ф від 05.10.2016 року? Якщо так, то у якому розмірі?

- чи підтверджуються бухгалтерськими документами господарські операції щодо оприбуткування (перенесення з рахунків Банку) та облік ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» (у тому числі по основному боргу та процентах тощо) у сумі 53068,62 доларів США?

- яка сума грошових надходжень (у тому числі в розрізі погашення основного боргу, процентів тощо) за рахунками, відкритими ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» за кредитним договором №0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року (зі змінами до доповненнями) документально підтверджується?

- на яких рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» обліковуються Договір про відступлення права вимоги № 241-Ф від 05.10.2016 року та Договір про відступлення права за договором іпотеки (забезпечення)?

Проведення експертизи доручено експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В апеляційній скарзі відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та постановити нову - про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 від імені позивачів, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалу суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про призначення судової економічної експертизи, суд першої інстанції виходив із доцільності її призначення у даній справі.

Проте, такий висновок зроблений помилково, із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно з ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Із позовної заяви вбачається, що позивачі просять визнати недійсними лише договір про відступлення прав вимоги (факторингу) від 06.10.2016 року №07-10/16 та договір про передачу прав за договором забезпечення від 06.10.2016 року, які укладені між ТзОВ «ФК «Єврокредит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і лише з тих підстав, що ці договори мають ознаки факторингу і не могли бути укладені із ОСОБА_2, який відповідно до даних Державного реєстру фінансових установ не включений до такого реєстру, оскільки не має статусу банку чи фінансової установи, а отже не може бути фактором.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ствердила, що саме з таких підстав ними оспорено укладені між відповідачами договори.

Як вбачається із клопотання представника позивачів про призначення судової економічної експертизи у даній справі та зі змісту оскаржуваної ухвали суду про призначення такої експертизи, у ній поставлені експерту питання, які не стосуються ні предмета спору, ні підстав, з яких заявлено позов.

Оскільки клопотання про призначення експертизи не містить передбачених ст.ст.102, 103 ЦПК України підстав для її призначення, то на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України оскаржувана ухвала, як постановлена помилково підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню обома позивачами у рівних частках.

Керуючись ст.ст.13, 102, 103, 367, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року в даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 і ОСОБА_5, поданому від їх імені представником ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи у даній справі.

Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по 881 грн. (вісімсот вісімдесят одній грн.) з кожного понесених витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: